Постанова

від 27.08.2008 по справі 37/97-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/97-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2008                                                                                   Справа № 37/97-08  

        Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г.  (доповідач),

суддів Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі:  Ревковій Г.О.

прокурор: Зіма В.Б., посвідчення №117 від 13.08.2007р., Кріпак Н.В., посвідчення №148 від 19.09.2003

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

від відповідача –не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційного подання прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2008 року по справі №37/97-08

за позовом  прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради, м.Верхньодніпровск

до  приватного підприємства "Беркут", м.Верхньодніпровск Дніпропетровської області 

про стягнення 662,18грн.

        ВСТАНОВИВ:  

        Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 10.04.2008 року по справі №37/97-08 (суддя Кеся Н.Б.) в задоволені позову прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради до  ПП "Беркут" про стягнення 662,18грн. відмовлено повністю.

        Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

-          суд не прийняв до уваги те, що під час підготовки матеріалів вказаного позову прокурора для встановлення розмірів грошових коштів, які підлягають стягненню використовувалися вимоги п.7 «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року тощо.

        Позивач підтримав апеляційне подання прокурора в повному обсязі та просив слухати справу у відсутність його представника.

        Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути подання у відсутність представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

        Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи  апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційне подання не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Верхньодніпровської міської ради двадцять четвертого скликання на чотирнадцятій сесії  від 26.06.2003року ПП  „Беркут” було надано дозвіл на підготовку технічної документації на земельну ділянку, яка використовується для обслуговування торговельного павільйону за адресою вул.Набережна, для подальшого виділення її в оренду.

Між Верхньодніпровською міською радою та ПП "Беркут" 14.06.2004року було укладено Договір про плату за користування земельною ділянкою (а.с.16).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що у зв'язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладення договору оренди (викупу), землекористувач зобов'язується сплачувати плату за фактичне користування земельною діяльною до укладання договору оренди (купівлі-продажу).

Згідно п. 2.1 договору плата за користування земельною ділянкою, встановлена у розмірі 397,8грн. та вноситься землекористувачем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок Верхньодніпровської міської ради.

Актом від 22.09.2007року, складеним комісією у складі посадових осіб міської ради, управління містобудування РДА та землевпорядника виконкому, зафіксовано, що на земельній ділянці по вул.Набережній розташований торгівельний павільйон з полегшених конструкцій, який встановлений приватним підприємством „Беркут” самовільно, без належних документів дозвільного характеру. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку у ПП „Беркут” відсутні. Акт вибору земельної ділянки та дозвіл на розташування малої архітектурної форми відсутні. Плата за фактичне користування земельною ділянкою відповідно до договору №9 від 14.06.2004 року підприємством сплачено не повному обсязі (а.с.18).

За підписом голови Верхньодніпровської територіальної громади та землевпорядника міськвиконкому сума заборгованості ПП „Беркут” за користування земельною ділянкою, площею 20кв.м. по вул.Набережній м.Верхньодніпровська станом на 22.09.2007 року складає 781,79грн. (а.с.19).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Дніпродзержинського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області №90 від 04.10.2007року, приписом Дніпродзержинського міжрайонного відділу з контролю за використання та охороною земель №82 від 04.10.2007року, протоколом про адміністративне правопорушення Верхньодніпровського районного відділу земельних ресурсів №59 від 04.10.2007року та актом обстеження земельної ділянки від 26.01.2008року №1, складеним Дніпропетровським міжрайонним відділом з контролю за використанням та охороною земель встановлено, що земельна ділянка площею 0,0020га самовільно зайнята під розміщення на обслуговування торгового павільйону.

 Відповідно до розрахунку розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (в межах населеного пункту), який був здійснений інспектором з контролю за використанням та охороною земель складає 662,18грн. (а.с.29).

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

        Відповідно до пункту 3 „г” ст.152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є відшкодування збитків, яке може застосовуватися при усуненні будь-яких порушень прав власників на землю чи землекористувача.

На підставі п. ”д” ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 33–34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що предметом позову є відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття і використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0020га на території Верхньодніпровської міської ради, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту самовільного зайняття і використання відповідачем вказаної земельної ділянки.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок –будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання ненаданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

        Відповідач з 2003 року не оформив правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, тому розміщення на ній будь-яких споруд розцінюється як самовільно зайняття землі, що обмежує права власника в особі  позивача.

        Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

        Частиною 1 ст.5 Закону України "Про плату за землю" визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах оренди.

        Згідно ст.13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, —договір оренди такої земельної ділянки.

       Між сторонами договір оренди в установленому порядку не укладався, у зв'язку з чим висновки господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення орендної плати з відповідача є законними та обґрунтованими, оскільки в розрахунку суми позову йдеться саме про стягнення орендної плати.

        Крім того, згідно з ч.2 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993року №284 затверджений  Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Цим нормативно-правовим актом врегульовані питання щодо складу комісій з визначення розміру збитків, переліку збитків власників землі та землекористувачів, що підлягають відшкодуванню, порядку визначення розмірів збитків та строків їх відшкодування.

Відповідно до п.2 Порядку розміри  збитків  визначаються   комісіями,    створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.   

У матеріалах справи не містяться доказів щодо визначення розміру збитків у відповідності з вимогами зазначеного Порядку, а надані додаткові доповнення не є такими доказами.           

       Доводи апеляційного подання, у тому числі з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, є помилковими, тому не можуть бути прийняті до уваги.

        За таких обставин суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог і підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

        Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

        ПОСТАНОВИВ:

        Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2008 року по справі №37/97-08 залишити без змін, а апеляційне подання прокурора Верхньодніпровського району Дніпропетровської області - без задоволення.

        Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                                В.Г.Головко

Судді                                                                                             А.О. Логвиненко

                                                                                                      Т.Г.Стрелець