Рішення

від 24.07.2008 по справі 16/129пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/129пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.08                                                                                 Справа № 16/129пн.

За позовом Державного підприємства «Луганськвугілля»о особі Відокремленого підрозділу Шахта «Фащівська», смт. Фащівка Перевальській район Луганської області

До Закритого акціонерного товариства  горнозбагачувальної фабрики «Краснолуцька», м. Красний Луч Луганської області  

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Меркулові Р.С.

За участю представників сторін:

Від позивача –Снегірьов М.А., дов. від 27.05.08. №03/5-157,

Від відповідача –Грекова Г.В., дов. від 01.02.08.

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: заявлена вимога про зобов'язання відповідача допустити представників позивача до заміру об'ємів та визначення фактичної якості продуктів збагачення вугілля за договором про надання послуг від 09.06.05. №62, укладеним між сторонами по справі.

          Відповідач відзивом від 24.07.08. №431 проти позову заперечує у зв'язку з обранням позивачем способу захисту своїх інтересів, непередбаченим законом.

          Між сторонами у справі укладено договір про надання послуг від 09.06.05. №62, на підставі якого виконавець (відповідач) зобов'язався збагачувати вугілля, поставлене на збагачення замовником (позивачем), у строки, за показниками якості готового продукту та відвантажувати отримувачу на підставі письмового замовлення замовника і у порядку, визначеному в укладеному договорі.

Замовник (позивач) зобов'язався оплачувати надану послугу по збагаченню вугілля після відвантаження відповідачем збагаченої продукції (за письмовою вимогою позивача) на підставі розрахункових документів, у тому числі –залізничної накладної, посвідчення по якості, рахунку на сплату вартості послуг по збагаченню, які відповідач зобов'язався вручити позивачеві протягом 2 днів з дня відвантаження продукції. Після отримання позивачем розрахункових документів –на протязі 5 днів –він зобов'язався оплатити відповідачеві послугу по збагаченню вугілля ( пункти 3.8 та 5.1 за вказаним договором).

          За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає нормам правового інституту «Послуги»- глава 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-907).

          При цьому слід вказати, що за умовами укладеного договору про надання послуг від 09.06.05. №62 і згідно з вимогами вказаного закону, власником поставленого на збагачення вугілля і власником продукту збагачення є позивач, а відповідач є виконавцем послуг по збагаченню і виконавцем письмових замовлень власника продукції (позивача) на відвантаження готового продукту, за що і отримує встановлену договором плату.

          Позивач звернувся з даним позовом до суду - про зобов'язання відповідача допустити представників позивача до заміру об'ємів та визначення фактичної якості продуктів збагачення вугілля, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неправомірно не виконує умов укладеного договору і не відвантажує продукцію збагачення у зв'язку з заборгованістю позивача за послуги по збагаченню вугілля. За таких підстав позивач позбавлений можливості розпорядитись своєю власністю (продуктом збагачення), яка знаходиться по твердженню позивача у відповідача у кількості 2387 тонн, і реалізувати продукцію на вигідних позивачу умовах.

          Відповідач заперечує проти обраного позивачем способу захисту свого порушеного права і у зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позову. Доводів позивача про знаходження на підприємстві відповідача продуктів збагачення вугілля у кількості 2387 тонн, що є власністю позивача, представник відповідача не заперечив і проти документів, якими представник позивача підтверджує цей факт, заперечень не надав.

          Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.

          Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України - захист цивільних прав та інтересів судом кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною нормою встановлено способи захисту прав, які повинні бути дотримані особою, що звертається до суду за захистом, а саме: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З матеріалів позову вбачається, що позивач не намагається визнати недійсними дії відповідача по створенню перешкод при вилученні позивачем власного майна, і не намагається визнати неправомірним володіння власністю позивача, а також позивач не просить суд зобов'язати відповідача виконати умови укладеного договору в натурі і відвантажити вугілля (продукт збагачення) на письмове замовлення позивача і тільки після таких дій вимагати оплату, оскільки укладений між сторонами договір про надання послуг від 09.06.05. №62, взагалі, не встановлює можливості для відповідача притримувати власність позивача у зв'язку з заборгованістю за послуги п збагаченню. Позивач не просить у зв'язку з неправомірністю володіння відповідачем власного  майна позивача захистити своє право власності на продукт збагачення шляхом здійснення вільного розпорядження власним майном.

Предметом позову є матеріально-правова вимога, яка випливає із спірного правовідношення і з приводу якого суд повинен винести рішення по справі. Отже, зважаючи на правила ст. 11,16,22,509 ЦК України та правила правового інституту послуг в ЦК України, вимога про  зобов'язання відповідача допустити представників позивача до заміру об'ємів та визначення фактичної якості продуктів збагачення вугілля, заявлена без дотримання правил закону і позивач намагається захистити своє порушене право у спосіб, не передбачений законом.

Таким чином, дії, які порушують право позивача і підлягають припиненню, не полягають в недопущенні представників позивача до власного майна, що знаходиться на території підприємства відповідача, адже кожна особа має право вирішувати на свій розсуд режим відвідування іншими особами свого підприємства, користуючись при цьому власним добровільним волевиявленням та внутрішнім розпорядком, тому вимоги позову  слід залишити без задоволення, оскільки спосіб захисту порушеного права обрано позивачем не у відповідності до вимог закону.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,204 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          1. Відмовити у позові.

          2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення підписане 29.07.08.        

      Суддя                                                                     Р. Шеліхіна