Постанова

від 01.09.2008 по справі 52/398-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/398-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2008 р.                                                           Справа № 52/398-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М. ,  Шепітько І.І.

при секретарі Сємєровій Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Очеретько Р.М., дор. № 1 від 24.06.2008 р., Косиневський М.А., дор. від 14.11.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1703Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.07 р. по справі № 52/389-07

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ТОВ "Солдат", м. Харків

про стягнення 46779,93 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі № 52/398-07 (суддя Білоусова Я.О.) у задоволенні позову відмолено.

          Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з‘ясування  місцевим господарським судом  обставин, що мають значення для справи, та  невідповідність викладених в  рішенні  висновків обставинам  справи, просить рішення  скасувати  та  прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку судового засідання позивач заявив клопотання  про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки його представника.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та вважає його таким, що не підлягає задоволенню  у зв'язку з його необгрунтованісті, а також з тим, що матеріалах справи достатньо матеріалів, необхідних для розгляду справи по суті.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх в судовому засіданні представників відповідача і встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2004 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 309 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до умов вказаного договору та акту приймання-передачі від 01.01.2005 р.  відповідачу було надано в експлуатацію місця, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій - щит стаціонарний (3,00 х 6,00 х 1), розташований за адресою: м. Харків, вул. Клочківська - вул. О. Яроша та щит стаціонарний (1,20 х 1,80 х 2), розташований за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 14, строком з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.

Умовами договору, а саме: п.п. 3.4.6, 4.1., 4.5. та додатку № 1 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданим йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата у розмірі 964,22 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору відповідач  вносив плату несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період  з травня по грудень 2005 р. у розмірі 7713,76 грн., на яку у відповідності до п. 6.1. договору нарахована пеня в сумі 1315,60 грн.

Позивач також посилається на те, що неодноразово направляв відповідачу повідомлення (№ 512 від 15.06.2005 р., № 998 від 02.09.2005 р.) з вимогою сплатити суму заборгованості та попередженням про те, що в разі неусунення відповідачем вимог вказаних повідомлень, у відповідності до п. 3.1.1. договору, спеціальні конструкції будуть демонтовані. Оскільки відповідач не відповів на повідомлення, позивачем було демонтовано спеціальні конструкції, в результаті чого ним були понесені збитки на суму 1250,57 грн., про що свідчать акти проведення демонтажу від 16.12.2005 р. та від 08.12.2005 р., а також рахунки-фактури № СФД-000133 від 09.12.2005 р. та СФД-000146 від 19.12.2005 р.

Відповідно до п. 8.1.7. договір припинив свою дію 31 грудня 2005 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 5.1. договору протягом 3-х днів після припинення дії договору відповідач зобов'язаний звільнити надані йому в користування місця і передати їх позивачу на підставі акту приймання-передачі.

У зв'язку з неповерненням відповідачем місць, наданих в користування, у відповідності до п. 6.2. договору позивач  було нараховано відповідачу штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення кожного  з місць, який на момент звернення з позовною заявою склав 36500 грн.

Твердження позивача про те, що відповідач фактично користувався місцями та розташовував на них спеціальні конструкції з зовнішньою рекламою й відповідно отримував прибуток не відповідають дійсності, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного користування відповідачем вказаними місцями.

Слід також зазначити, що посилання позивача на те, що фактичним доказом користування відповідачем місцями за договором № 309 від 02.12.2004 р. є акти  проведення демонтажу від 16.12.2005 р. та від 08.12.2005р. також не можуть бути прийняти до уваги, оскільки у вказаних актах відсутні підписи та печатки відповідача. Крім того, демонтовані згідно з вказаними актами спеціальні конструкції не належать відповідачу ні на праві власності ні на праві користування. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що демонтовані конструкції дійсно належали на праві власності або на праві користування відповідачу.

Матеріали справи свідчать, що між КП "Міський інформаційний центр"  та ТОВ "Солдат" дійсно був укладений договір № 382/4 про надання в експлуатацію місць, які знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій, але вказаний договір підписаний сторонами 25.12.2003 р. строком дії з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. Вказаний договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

01.01.2004 р. сторони підписали акт приймання-передачі місць в експлуатацію, а  31.12.2004 р. сторонами підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого відповідач повернув зазначені в договорі № 382/4 від 25.12.2003 р. місця для розміщення спеціальних конструкцій позивачу (т. 1, а.с. 92-93, 99).

Таким чином, матеріалам справи підтверджений та не спростований позивачем  факт користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій, але за іншим договором.

Крім того, твердження позивача про те, що факт користування відповідачем спірними місцями на підставі договору № 309 від 02.12.2004 р. підтверджується наданими суду банківськими виписки про зарахування на його рахунок суми місячної плати за користування місцями - 964,22 грн. за 12.01.2005 р., 16.02.2005р., 31.03.2005р., 28.04.2005р. не відповідають дійсності, оскільки вказані банківські виписки надані позивачем у вигляді ксерокопій, не засвідчених належним чином,  а відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Отже, в матеріалах справи відсутні оригінали або належним чином засвідчені копії банківських виписок, тому надані позивачем  банківські виписки не можуть бути прийняти судом як письмові докази.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач користувався місцями по договору № 309 від 02.12.2004 р., він повинен бути звільнений від оплати за користування цими місцями, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині  стягнення 1250,57 грн. витрат на проведення демонтажу, то вони також не підлягаю задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідна позовна вимога за своєю правовою природою є вимогою про відшкодування збитків. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За наведеною нормою матеріального права умовою відшкодування збитків є наявність складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинний зв'язок між порушенням права і збитками; наявність вини заподіювача збитків.

Однак, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що  демонтовані спеціальні конструкції знаходилися у користуванні відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1250,57 грн. витрат на проведення демонтажу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі № 52/398-07 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права,  підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

У задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі № 52/398-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                              (підпис)                         Бондаренко В.П.  

                                 Судді                              (підпис)                         Камишева Л.М.  

                                                                         (підпис)                         Шепітько І.І.  

Постанову підписано 02.09.2008 р.