Рішення

від 23.11.2011 по справі 12/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№12/314

23.11.11

За позовом          Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

До          Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»

Про          відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 449,77 грн.

                                                                                                       Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    ОСОБА_1 –представник (довіреність №16 від 25.01.2011р.)

Від відповідачів            не з’явився

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(далі –відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 449,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» на підставі полісу добровільного комплексного страхування ризиків пов’язаних з експлуатацією наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки ОСОБА_2 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу –«ЗАЗ»(реєстраційний номер  НОМЕР_2), яким скоєно ДТП, належить ОСОБА_3.), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 12/314  та призначено розгляд справи на 12.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. розгляд справи було відкладено на 23.11.2011 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 23.11.2011 з’явився, надав пояснення по справі та надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 3 449,77 грн. суму збитків в порядку регресу та судові витрати.

Відповідач в судові засідання 12.10.2011 та 23.11.2011 р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 12/314 від 23.09.2011 р. року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд, -

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №206-013730-09 (далі –Договір)

Об’єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Nissan Note», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 16.03.2010 у м. Львові по вул. Куліша, 6-б, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Nissan Note», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль «Nissan Note», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім’я Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок ОСОБА_2) страхове відшкодування в розмірі 3 959,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14065 від 28.10.2010 р. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 12424/206 від 27.10.2010 р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та  юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними  особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті  993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.  

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Личаківсього районного суду м. Львова від 21.04.2010р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та  притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗАЗ»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4176742.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв’язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_3 полісу № ВС/4176742 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ЗАЗ»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.  

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу «ЗАЗ»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено зі звіту № 257/10 від 23.03.2010 р. (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «ЗАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, що відбулося 16.03.2010 р., становить: 4079,56 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 27.01.2011 р. відповідачу була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку № 14/2-270111/2 на загальну суму 3 959,77 грн. (копія вимоги в справі). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача не провів.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхова сума, визначена в полісі обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України № ВС/4176742 становить 25 000 грн. Франшиза визначена в розмірі 510,00 грн. (сума, яка при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну третіх осіб, вираховується із суми відшкодування).

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак враховуючи розмір франшизи, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 3 449,77 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3 449,77 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню повністю у розмірі 3 449,77 грн. (враховуючи вирахувану франшизу у розмірі 510,00 грн.).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, п/р 26502001006962 АКБ «Укрсоцбанк»у м. Києві, МФО 300023) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(01011, м. Київ, вул. Немировича –Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166, п/р 26502301310784 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 3 449,77 грн. шкоди в порядку регресу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

                    Суддя                                                                                                                          Л.В.Прокопенко