Постанова

від 17.11.2011 по справі 40/5005/10659/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/5005/10659/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2011 року                                                     Справа №  40/5005/10659/2011

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

   прокурора: не явився

   позивача: не явився

   відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Автодом" (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. у справі  №40/5005/10659/2011

за позовом: прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

до: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Автодом" (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року  з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.09.2011р. у справі №40/5005/10659/2011 (суддя КрасотаО.І.) задоволений позов прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Автодом" (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про внесення змін до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 07.08.2002р., шляхом викладення в наступній редакції: «п.3.1 Річна  орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні 3,5-кратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України». З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Автодом" (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області), не погодившись із рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 року по справі №40/5005/10659/2011 і у позові відмовити. Скаржник вважає безпідставним застосування до спірних відносин ст.ст. 651, 762 ЦК України, ст.ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010р. №07-02/УІ і від 27.05.2011 №116-08/УІ. Господарський суд не прийняв до уваги, що законом не передбачено обов'язкової зміни орендної плати у договорах оренди землі, що були укладені до прийняття Податкового кодексу України. З огляду на ст. 58 Конституції України на спірні відносини, які виникли у 2002р. не поширюється дія правових норм, що виникли після 2002р. Положення Податкового кодексу і прийнятті рішення міської ради застосовуються до договорів, які були укладені після набрання чинності зазначених актів. Скаржник звертає увагу, що в порушення ст. 188 ГК України позивачем не була направлена пропозиція про внесення змін до договору. Тільки у разі не досягнення згоди позивач мав право на передачу спору до суду.

Представник відповідача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №04405248).

Прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №04405264).

Позивач –Дніпродзержинська міська рада (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)  у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права та у відповідності з вимогами чинного законодавства. Представник позивача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №04405256).

Беручи до уваги, що неявка прокурора і представників сторін не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Автодом" (орендар) 07.08.2002 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,6240 га, що знаходиться за адресою: пр. Аношкіна,39-Б, згідно з планом земельної ділянки (кадастровий номер 12104369:02:016:0032), що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.05.2002р. №19-02/ХХІV. (пункти 1.1, 1.2).

Договір посвідчений Полянським Ю.М., державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори 07.08.2002р. за №1-1866. Державна реєстрація договору відбулася 22.08.2002р. за №0459.

Відповідно до п. 2.1. договір укладений до 30.05.2012 року.  

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 10006,34 грн./рік, що становить 833,86 грн./міс і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту.

Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законодавчими актами України. (п.3.3. договору).

За умовами п. 6.2.3. договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3. цього договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій  земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати  для земельних ділянок, наданих  для  розміщення, будівництва,  обслуговування  та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази,  розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для  інших  земельних  ділянок,  наданих   в  оренду,  - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди землі, встановлення економічно обґрунтованих, справедливих, єдиних ставок орендної плати, приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства, забезпечення виконання рішення Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010 №07-02/УІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ”, відповідно до ст.21 Закону України „Про оренду землі”, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 „Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель”, ст.ст. 282, 284, 288 Податкового кодексу України, Дніпродзержинською міською радою 27.05.2011 року було прийнято рішення №116-08/УІ «Про плату за землю», яким затверджено коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядником яких є Дніпродзержинська міська рада. Було вирішено встановити єдині коефіцієнти, що застосовуються до розрахунку річної орендної плати у співвідношенні до земельного податку, а саме: мінімальний –3, максимальний –5; відповідно до вимог діючого законодавства України попередити орендарів земельних ділянок про необхідність переукладення діючих договорів оренди землі або оформлення додаткових угод до них в частині зміни розміру орендної плати за землю з 01.07.2011.; орендарям земельних ділянок у зв'язку із затвердженням нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ та введенням її в дію з 01.07.2011 привести договори оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства України…(п.п.1,3.1.,4).

За умовами п.1.3 та п. 1,5 договору, категорія земельної ділянки: землі комерційного використання (1.11.6). Земельна ділянка була передана в оренду з метою несільськогосподарського використання для фактичного розміщення автомобільної стоянки - 05481 га; фактичного розміщення зелених насаджень - 0,0108 га; незабудовані землі - 0,0651 га, тому міська рада на підставі вищезазначеного рішення і просила при внесенні змін до договору застосувати коефіцієнт, що застосовується для розрахунку річної орендної плати для земель житлової та громадської забудови –3,5.  

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при цьому вважає, що доводи скаржника щодо порушення ст.58 Конституції України також не можуть бути підставою для відмови в позовних вимогах в силу наступного: за статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).

             У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Прийняття Дніпродзержинською міською радою рішення від  27.05.2011 №116-08/УІ «Про плату за землю» в зв'язку із внесенням змін до ст. 21 Закону України  "Про оренду землі" є обов'язковим для виконання. Рішення міської ради, яким затверджені коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки є чинним, сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни орендної плати, отже є підставою для перегляду розміру орендної плати, та свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга –без задоволення. Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судового рішення по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Автодом" (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011р. у справі  №40/5005/10659/2011  залишити без зміни.

Головуючий суддя:                                                                                       О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                               Л.О. Лотоцька

                                                                                                                          Р.М. Бахмат