Ухвала

від 28.08.2008 по справі 5020-5/194

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-5/194

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

26 серпня 2008 року   Справа № 5020-5/194

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Голика В.С.,

секретар судового засідання                                     Хміль О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Гордійчук Тетяна Петрівна, довіреність № 1165 від 14.05.08, закрите акціонерне  товариство С. Перовської,

позивача: Орлова Людмила Анатоліївна, довіреність № 1166 від 14.05.08, закрите акціонерне  товариство С. Перовської,

відповідача: Бугаєнко Анатолій Борисович, довіреність № 1179/9/10-050 від 12.05.08, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя,

відповідача: Нкольська Ксенія Борисівна, довіреність № 1179/9/10-050 від 12.05.08, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя,

прокурор: не з'явився, прокуратура міста Севастополя,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 20 червня 2008 року у справі № 5020-5/194

за позовом           закритого акціонерного товариства С. Перовської (вул. С. Перовської,Севастополь,99013)

до           Державної податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)

за участю прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач, закрите  акціонерне товариство С.Перовської, звернувся до відповідача, Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000322310/0 від 24 квітня 2008 року.

17 червня 2008 року до участі у справі вступив прокурор м. Севастополя.

Постановою господарського суду міста Севастополя від  20 червня 2008 року у справі № 5020-5/194 (суддя Євдокимов І.В.) позов закритого акціонерного товариства С.Перовської  задоволений у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000322310/0 від 24 квітня 2008 року про визначення закритому акціонерному товариству С.Перовської зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1162202, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 581101, 00 грн., а всього на суму 1742203, 00 грн. -  визнано недійсним.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою  відмовити у  позові у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги, з посиланням на пункт 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, стверджує, що дія вказаної норми не розповсюджується на операції з реалізації позивачем виноматеріалів, які є підакцизною продукцією, незважаючи не те, чи виробляється він  з власної сировини  або виготовлений на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, якщо  таки виноматеріали реалізуються підприємством вторинного виноробства як сировина на виробництво готової продукції.

Також заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції помилково застосував положення статті 19 Закону України „Про Державний  бюджет України на 2008 рік та внесення  змін до деяких законодавчих актів України”, оскільки перевірка проводилася за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Також, за твердженням Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя, поза увагою суду залишились положення  абзацу 3 пункту 5.5. статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що звільнення від оподаткування, встановлені цим Законом, не поширюються на операції, зокрема, поставки підакцизних товарів.

В судове засідання, призначене на 26 серпня 2008 року, прокурор не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає  судовому  розгляду справи, судова колегія вважає  можливим розглянути скаргу за відсутності   нез'явившегося прокурора.

У зв'язку з  відпусткою судді Борисової Ю.В. на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2008 року, здійснена заміна судді Борисової Ю.В.  на суддю  Голика В.С..

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя була проведена планова виїзна перевірка господарської діяльності закритого акціонерного товариства С. Перовської з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

14 квітня 2008 року за результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя був складений акт №  295/10/23-123/00412895/74, яким зафіксовано порушення закритим акціонерним товариством С. Перовської пунктів 7.7.1; 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що, за твердженням  Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, призвело до безпідставного віднесення позивачем податку на додану вартість з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виробництва, які є підакцизним товаром, до сільськогосподарської декларації з податку на додану вартість в розмірі 1162202, 00 грн. (а.с.16-26).

24 квітня 2008 року на підставі акту перевірки від 14 квітня 2008 року та підпункту 4.2.2 „б” пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0  про визначення зобов'язань закритого акціонерного товариства С. Перовської з податку на додану вартість у розмірі  1162202, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 581101, 00 грн., всього на суму 1742203, 00 грн. (а.с.24).

Вважаючи, що вказані зобов'язання визначені Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя безпідставно, закрите акціонерне товариство С. Петровської  звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000322310/0 від 24 квітня 2008 року недійсним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

В своєї апеляційній скарзі відповідач посилається на той факт, що виноматеріал, який позивач виготовляє, є підакцизною продукцією, а тому дія пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” не розповсюджуються на операції з реалізації цієї продукції.

Однак, судова колегія не може погодитися з даним висновком, виходячи з наступного.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (далі –Закон).

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 цього Закону (в редакції, дійсної до 31 грудня 2007 року)  до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26 лютого 1996 року затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Вказаний Порядок визначає механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками  - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Проте, для вирішення питання про правомірність застосування пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд апеляційної інстанції вважає необхідним дослідити  питання, чи є продукція, яку виробляє позивач у справі, підакцизною чи ні.

Відповідно до статті  1 Декрету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 року №18-92  акцизний збір –це непрямий податок на окремі товари (продукцію), встановлені законом як підакцизні, який включається в ціну таких товарів (продукції).

Стаття 2 Декрету Кабінету Міністрів України  „Про акцизний збір” передбачає, що платником акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філіали, відділення - виробники підакцизних товарів на митній території України, зокрема давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлені ставки акцизного збору в твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлені ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробникові.

Законом України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої” тимчасово, до 01 січня 2004 року,  встановлені ставки акцизного збору на виноматеріали, що реалізовуються населенню і посередницьким організаціям, і виноматеріали, які вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробницької сировини (винограду) (код 2204 30), окрім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції.

Таким чином, Законом України „ Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої” ставки акцизного збору не передбачені для виноматеріалів,  виготовлених підприємствами первинного виробництва з власної сировини, та призначених для реалізації   підприємствам вторинного виноробства.

Аналогічну позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України, що підтверджується ухвалою від 04 березня 2008 року у справі № к-30514/06.

Доказів поставки закритим акціонерним товариством С. Перовської виноматеріалів посередницьким організаціям, населенню та суб'єктам підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини,  відповідачем суду надано не було.

Як вбачається з акту перевірки від 14 квітня 2008 року, позивач здійснював господарські операції по поставці виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для  виробництва підакцизного товару –готової продукції.

Крім того, адміністративною палатою Верховного суду України при розгляді аналогічної категорії справ викладена позиція, що до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь (постанова Верховного суду України від 15 січня 2008 року).

У даному випадку виноматеріал, який виробляється позивачем, не призначається до вживання, а є лише сировиною для виготовлення віна.

Крім того, згідно зі статтею 74 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та зі статтею 67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” у 2006 та у 2007 роках суми податку на додану вартість, визначені  у відповідності до пунктів 11.21 та 11.29 статті 11  Закону України „Про податок на додану вартість”, спрямовувались як  державна дотація сільськогосподарським товаровиробникам на підтримку виробництва тваринницької продукції, продукції птахівництва та на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства” цей Закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Згідно з пунктом 2.15 статті  Закону України „Про державну підтримку сільського господарства” сільськогосподарська продукція – це товари, які підпадають під визначення 1 –24  груп УКТ ЗЕД. Норми цього Закону не поширюються на підакцизні товари.

Статтею  1 Закону України № 2238 від 18 січня 2001 року “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) –це продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Згідно зі статутом закритого акціонерного  товариства С. Петровської, затвердженого загальними зборами акціонерів 03 серпня 2006 року,  предметом  діяльності підприємства є, зокрема, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, виробництво та розлив вин та інших спиртних напоїв, які не заборонені законом та інше. (а.с.9-15).

Згідно з довідкою Управління статистики у м. Севастополі № 22-369-6030 про включення до  Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, позивач здійснює такі види діяльності по КВЕД: 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, КВЕД 01.11.0 –вирощування зернових та технічних культур, 01.12.0 –овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників.

Аналіз вищевказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником,  який з вирощеного винограду виробляє виноматеріал, що є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, для реалізації кінцевому споживачу, у зв'язку з чим вказаний виноматеріал не є підакцизною продукцію, а тому на підприємство розповсюджується дія Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та  Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Судова колегія також вважає неспроможним довід відповідача на помилкове посилання  місцевого господарського суду на абзац 3 пункту 5.5 статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки позивач в обґрунтування своєї позиції посилається не на звільнення від оподаткування операцій по поставці підакцизних товарів, а на норму Закону,  дія якої зупинена в частині відрахування до бюджету податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, а також те, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя всупереч вимогам чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність його скасування.

Твердження Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про помилкове застосування місцевим господарським судом  статті 19 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, судова колегія вважає обґрунтованими, оскільки, перевірка закритого акціонерного товариства С. Перовської  здійснювалась за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року, що підтверджується актом № 295/10/23-123/00412895/74 від 14 квітня 2008 року, та не підпадає під дію вказаного Закону.

Однак, відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема,  порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права але за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх  обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційної скарги  Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя  не вбачається.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя  залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2008 року у справі № 5020-5/194  залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку,  передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Головуючий суддя                                        В.В.Сотула

Судді                                                                      В.І. Гонтар

                                                                      В.С. Голик