Рішення

від 07.05.2009 по справі 5020-5/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" травня 2009 р. справа № 5020-5/194

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетонстрой”  (99045 м. Севастополь, вул. Тульська, б. 14, кв. 9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дракар”  (99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 47, кв. 3)

про стягнення заборгованості  в розмірі 21016,81   грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Корнілова Юлія Євгеніївна - представник довіреність № б/н  від 12.01.2009  ТОВ " Бетонстрой";

Відповідач - Веселова Наталя Олександрівна - представник довіреність № 01/05-05  від 05.05.2009  ТОВ "Дракар";

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бетонстрой”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дракар”, про заборгованості в розмірі 21016,81  грн., з яких: 19460,00 грн. –основний борг, 1244,21 грн. –збитки від інфляції, 312,60 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати наданих послуг.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи позивач в період з 01.01.2008 по 27.10.2008 надав відповідачеві транспортні послуги на загальну суму 67360,00 грн., що підтверджується актами здачами-прийому робіт, які долучені до матеріалів справи (а.с. 6-11).

Оплата за надані послуги відповідачем не здійснена.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є  дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір надання послуг в усній формі.

Зобов'язання по наданню послуг позивачем виконувались належним чином, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 19460,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, який долучений до матеріалів справи (а.с.12).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до  ч. 1 ст.  901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суму основного боргу позивач просить стягнути урахуванням  збитків від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, перевіреному судом, сума  збитків від інфляції  складає 1244,21 грн., 3% річних –312,60 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21016,81  грн., з яких: 19460,00 грн. – основний борг, 1244,21 грн. –збитки від інфляції, 312,60 грн. –3% річних.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 210,17 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дракар”  (99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 47, кв. 3,  код ЄДРПОУ  32737914, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетонстрой”  (99045 м. Севастополь, вул. Тульська, б. 14, кв. 9,  код  ЄДРПОУ 32610969, п/р 26007010690801 в ЗАТ „Альфа-Банк” м. Києва, МФО 300346) заборгованість в сумі  21016,81  грн., з яких: 19460,00 грн. –основний борг, 1244,21 грн. –збитки від інфляції, 312,60 грн. –3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 210,17 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                     І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

12.05.2009

Розсилка:

1.          ТОВ „Бетонстрой”  (99045 м. Севастополь, вул. Тульська, б. 14, кв. 9)

2.          ТОВ „Дракар”  (99029 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 47, кв. 3)

3.          Справа