Постанова

від 06.12.2011 по справі 9/155-06-4689

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/155-06-4689

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 9/155-06-4689

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Будішевської Л.О., М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання Войт К.В..

за участю представників сторін:

від прокуратури – Коломійчук І.О.

від Кілійської районної державної адміністрації –не з'явились

від позивача - не з'явились

від відповідачів:

Кілійське районне бюро технічної інвентаризації - не з'явились

Товариства з обмеженою відповідальністю

„Придунайське рисове господарство”– не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

прокуратури Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі  Кілійської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006 р.

по справі № 9/155-06-4689    

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Єрмак"

до відповідачів:

Кілійського районного бюро технічної інвентаризації,

Товариства з обмеженою відповідальністю „Придунайське рисове господарство"

про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду від 26.06.2006 р. (суддя Бакланова Н.В..) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Єрмак” (далі – ТОВ „Єрмак”, Позивач) задоволений, визнаний дійсним договір купівлі-продажу № 2005-11 від 24.12.2005 р., укладений між ТОВ „Єрмак” та товариством з обмеженою відповідальністю „Придунайське рисове господарство” (далі – ТОВ „Придунайське рисове господарство”, Відповідач), також визнано право власності ТОВ „Єрмак” на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю тваринницького комплексу загальною площею 3828,60 кв. м, яка знаходиться на острові Єрмаків Кілійського району Одеської області, зобов'язано Кілійське районне бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності ТОВ „Єрмак” на вказане майно.

Не погоджуючись з наведеним вище рішенням прокурор Кілійського району Одеської області  в інтересах Кілійської районної державної адміністрації Одеської області (далі – Прокурор, Скаржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши у задоволенні позову повністю. При цьому Скаржник зазначає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, Скаржник вважає необґрунтованим посилання суду на те, що ТОВ „Придунайське рисове господарство” ухиляється від державної реєстрації договору купівлі-продажу від 24.12.2005 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, внаслідок чого ТОВ „Єрмак” не може зареєструвати своє право власності. Вказані обставини, на думку Скаржника, не відповідають ст. ст. 657, 334  ЦК України, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” і п. 5 Тимчасового положення „Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.05.2004 р. При цьому Скаржник зазначає, що судом не перевірені обставини ухилення Продавця від нотаріального посвідчення вказаного договору та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину, судом не перевірено чи відповідає будівництво вказаного нерухомого майна, що побудоване ТОВ „Придунайське рисове господарство” та передане ТОВ „Єрмак”, обмеженням щодо будівництва на землях водного фонду, встановленим ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 96 ЗК України та ст. 89 Водного кодексу України.

Окремо Скаржник висловлює точку зору, що спірну будівлю ТОВ „Єрмак” було збудовано вже після укладення договору оренди земельної ділянки і всупереч передбаченої законом процедури будівництва та визнання права власності на об'єкт нерухомості, а також на підставі нікчемного правочину шляхом визнання його дійсним в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено місцевим господарським судом 24.12.2005 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 2005-11 купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі тваринного комплексу загальною площею 3828,60 кв. м., яке знаходиться на острові Єрмаків Кілійського району Одеської області. На підставі цього договору 24.12.2005 р. між сторонами був підписаний акт приймання передачі об'єкта нерухомого майна, згідно якого ТОВ „Придунайське  рисове господарство” (Продавець) передало, а ТОВ Єрмак” (Покупець) прийняло спірний об'єкт нерухомого майна.  В п. 7 зазначеного акту сторони засвідчили, що його складенням продавець засвідчує свою повну та безумовну згоду з тим, що Продавець втрачає права власності на спірний об'єкт нерухомості, а також з тим, що з цього моменту повним та єдиним власником майна є Покупець. З матеріалів справи вбачається, що наведений вище договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався та його державна реєстрація не проводилась.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний договір купівлі-продажу містить всі суттєві умови, передбачені законодавством для даного виду договорів. Також суд не знайшов в ньому положень, які суперечать діючому законодавству, а відтак, визнав договір купівлі-продажу від 24.12.2005 р. дійсним і, відповідно, визнав право власності ТОВ „Єрмак” на спірний об'єкт нерухомості.

Судова колегія вважає зазначений висновок господарського суду помилковим зважаючи на наступне.

Відповідно до положень ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами ч. 2 ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Зокрема, такий випадок передбачений ч. 2 ст. 220 ЦК України, яка дозволяє суду, за певних умов, визнати договір дійсним у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.  При цьому, законодавець в ч. 1 ст. 209 Кодексу визначив, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно положень ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. В разі такого законодавчо встановленого обов'язку щодо державної реєстрації, правочин вважається вчиненим саме з моменту його державної реєстрації. За приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і обов'язково підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 640 згаданого Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. До того ж, положеннями ч. ч. 3, 4 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відтак, аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку про помилковість висновку місцевого господарського суду, що договір купівлі-продажу від 24.12.2005 р. укладений між Позивачем та Відповідачем може вважатись дійсним, оскільки такий договір може вважатись укладеним лише з моменту його державної реєстрації, яка сторонами проведена не була. Отже, при недотриманні вимоги стосовно державної реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, правочин вважається неукладеним, а тому не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату та відповідних прав; цивільним законодавством не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено в постановах від 10 березня 2009 р. по справі № 21/555, від 13 січня 2010 р. по справі № 6-697св08, від 07 квітня 2010 р. по справі № 6-14739св09, у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, а також в постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. по справі № 11/119пд.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції також помилково визнано доведеною і обставину ухиляння Відповідача від нотаріального посвідчення договору, оскільки матеріали справи не містять доказів такого ухилення.  

Зважаючи на викладені вище положення судова колегія дійшла висновку, що  апеляційну скаргу Прокурора слід задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.

З врахуванням викладених вище позицій апеляційна інстанція не надає правової оцінки доводам Скаржника щодо будівництва об'єкту нерухомості на землях водного фонду.

Судові витрати покладаються, згідно приписів ст. 49 ГПК України, на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу прокуратури Кілійського району Одеської області  задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006 р. скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий суддя                                                                      Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Будішевська Л.О.          

          Суддя                                                                                              Мишкіна М.А.

Постанова підписана 8 грудня 2011р.