Постанова

від 15.11.2011 по справі 5020-816/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-816/2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2011 року Справа № 5020-816/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Рибіної С.А.,

суддів                                                                      Балюкової К.Г.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Приватне акціонерне товариство "МТС Україна";

відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Відкрите акціонерне товариство "Завод "Молот";

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Головко В.О.) від 25 липня 2011 року у справі №5020-816/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (вул. Лейпцизька, 15,Київ 15,01015)

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" (вул. Кожанова, 12, Севастополь, 99007)

про стягнення 11373,77 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (далі - UMC), звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот", про стягнення        11373,77 грн., з яких: 10154,48 грн. –основний борг, 38,56 грн. –збір у Пенсійний Фонд України, 391,64 грн. –пеня, 180,72 грн. –3% річних,         608,37 грн. –інфляційне відшкодування.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо внесення плати за послуги мобільного зв'язку відповідно до умов договору №2284752/1.10446424 від 15.06.2005.

Відповідач проти позову заперечував у зв'язку з тим, що в період з 26.09.2010 по 02.10.2010 керівник ВАТ „Завод „Молот” перебував у Республіці Хорватія, тому роумінг був відключений і GSM-GPRS Базовий сервіс не надавався. Інші доводи та обґрунтування викладені у відзиві та додаткових поясненнях по справі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2011 року у справі №5020-816/2011 позов задоволений повністю,  стягнуто  з Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" 11373,77 грн, витрати по сплаті державного мита в розмірі 113,74 грн  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Задовольняючі вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору №2284752/1.10446424 від 15.06.2005 щодо строків виконання зобов'язань в частині оплати за надані послуги, що призвело до утворення у відповідача заборгованості  перед позивачем.

Одночасно позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційного відшкодування, пені та збір у Пенсійний Фонд України судом були задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 36 Закону України  "Про телекомунікації".

Не погодившись з постановленим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство "Завод "Молот" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову про стягнення 10129,28 грн., відмовити частково, відмовити у стягненні         7369,57 грн., як таких, що заявлені без достатніх правових підстав.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно нікчемності наданої довідкової інформації, яка не є офіційним обліковим документом, і не породжує правові наслідки для позивача, та прийняв рішення без врахування всіх обставин справи. Також зазначив, що судом не був прийнятий до уваги довід відповідача про те, що з 26.09.2010 по 02.10.2010 генеральний директор Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" знаходився в Республіці Хорватія та особисто відключив роумінг даних, у зв'язку чим GSM-GPRS Базовий сервіс йому не надавався, тобто данні, надані позивачем, не є дійсними. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від           31 серпня 2011 року апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Лисенко В.А., суддів Гоголя Ю.М., Волкова К.В. та призначена до розгляду      05 жовтня 2011 року.

Розпорядженням від 05 жовтня 2011 року головуючий суддя Лисенко В.А. замінена на суддю Рибіну С.А. та суддя Гоголь Ю.М. замінений на суддю Балюкову К.Г.

05.10.2011 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 05.10.2011 була оголошена перерва до 24.10.2011.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від          31 жовтня 2011 року продовжений строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 та 31.10.2011 відкладався розгляду апеляційної скарги у зв'язку з необхідністю витребування необхідних доказів по справі.

У попередніх судових засіданнях представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.11.2011 оголошено перерву до 15.11.2011.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання після перерви не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, з урахуванням наданих ними доказів та пояснень.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2005 між Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок", яке змінило тип і назву на "Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (Оператор) (далі - UMC), та Відкритим акціонерним товариством "Севастопольський завод комунального обладнання "Молот", яке змінило назву на Відкрите акціонерне товариство "Завод "Молот" (Абонент), укладений договір №2284752/1.10446424 про надання послуг мобільного зв'язку (далі –Договір, т.1 а.с.6), відповідно до умов якого UMC згідно з цим договором надає Абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України, міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC.

Абоненту відкритий особовий рахунок №1.10446424.

Пунктом 2.4.2 Договору встановлений обов'язок Абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного зв'язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку.

Нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору нарахування за надані послуги мобільного зв'язку в мережах іноземних операторів під час використання послуги міжнародного роумінгу здійснюється згідно з тарифами іноземних операторів та за урахуванням послуг UMC із забезпечення міжнародного роумінгу. У випадку користування послугою міжнародного роумінгу UMC  залишає за собою право включати до поточного розрахункового періоду послуги, отримані у попередній розрахунковий період.

За умовами пункту 3.3 Договору оплата послуг мобільного зв'язку має здійснюватися відповідачем згідно з тарифами позивача на підставі виставленого рахунку в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пункту 3.5 Договору кількість та вартість послуг, наданих Абоненту в розрахунковому періоді, визначаються відповідно до показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, про що свідчить, на його думку, в тому числі і надання ним послуг з міжнародного роумінгу та відсутність будь-яких претензій з боку відповідача до звернення до суду.

Проте, відповідач зобов'язання щодо внесення плати за отримані послуги зв'язку виконував не в повному обсязі, у зв'язку з чим в період з 01.10.2010 по 01.01.2011 у нього утворилась заборгованість в сумі 10193,04 грн, з яких: заборгованість зі сплати послуг мобільного зв'язку в розмірі 10 154,48 грн, збір у Пенсійний фонд України в розмірі 38,56 грн (відповідно до пункту 11 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг мобільного зв'язку №2284752/1.10446424 від 15.06.2005, збору в Пенсійний Фонд України, пені, 3% річних, інфляційного відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню частково, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг, у зв'язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України  встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України  кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно пункту 5 частини першої статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем надані відповідачу послуги за Договором, які не сплачені останнім у порушення наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу  в розмірі 10193,04 грн, з яких: заборгованість - 10154,48 грн, збір у Пенсійний фонд України - 38,56 грн., що справляється з користувача послугами мобільного зв'язку згідно пункту 11 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, колегія суду апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком з наступних підстав.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення 7369,57 грн., в апеляційній скарзі зазначив, що з 26.09.2010 по 02.10.2010 генеральний директор Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" знаходився в Республіці Хорватія та особисто відключив роумінг даних, у зв'язку чим GSM-GPRS Базовий сервіс йому не надавався, тобто данні, надані позивачем, не є дійсними.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 було зобов'язано позивача надати суду докази надання послуг GSM-GPRS Базовий сервіс протягом вересня 2010 року (розшифрування трафіку, тощо) та відповідача надати суду докази відключення роумінгу у вересні       2010 року.

Сторонами вимоги ухвали суду виконані не були.

При цьому відповідач пояснив, що надати відповідні докази не в змозі, оскільки відключення ним було здійснено безпосередньо на телефоні, письмового звернення до позивача він не робив. Крім того, відповідач наполягав, що ним не підписувався акт прийняття наданих послуг за вересень 2010 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 було повторно зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 24.10.2011 та зобов'язано відповідача надати суду підписані сторонами акти надання послуг позивачем за 2010 рік.

На виконання цієї вимоги суду позивач надав довідку та довідкову інформацію, а відповідач пояснив, що акти прийняття наданих послуг сторонами взагалі не підписувались, тому надати їх неможливо.

Заявлена позивачем сума основного боргу складається із заборгованості по телефонних розмовах (в тому числі за межами України) в розмірі 2784,91 грн. та плати за отримання послуг GSM-GPRS Базовий сервіс (в період знаходження за межами України) в розмірі 7369,57 грн.

Основний борг на суму 2784,91 грн. відповідачем не оспорюється та, відповідно визнається ним.

Згідно частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд встановив, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому, керуючись частиною п'ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає рішення про задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 7369,57 грн. судова колегія зазначає наступне.

Роумінг –це процедура надання послуг мобільного зв'язку абоненту поза зоною обслуговування своєї („домашньої”) мережі з використанням ресурсів іншої („гостьової”) мережі.

Дослідивши умови Договору між сторонами спору, суд дійшов висновку, що сторонами був обумовлений автоматичний від роумінгу, відповідно до якого абоненту не потрібно додаткової заяви на надання обслуговування в інший мережі за межами України.

Спір між сторонами виник внаслідок користування, зі слів позивача, послугами GPRS-роумінгу.

Згідно визначення „GPRS –надбудова над технологією мобільного зв'язку GSM, яка здійснює пакетну передачу даних”. Таким чином, GPRS дозволяє користувачу мережи сотового зв'язку здійснювати обмін даними з іншими засобами в мережі GSM та із зовнішніми мережами, в тому чисті Інтернет.

Згідно принципу роботи GSM, для того, щоб користувач мав можливість увійти до „гостьової” мережі, повинно бути укладено угоду про роумінг між „домашньою” та „гостьовою” мережами. Операції, які здійснені користувачем у „гостьовій” мережі записуються у файл під назвою ТАР для GSM/СІВЕR та передаються у „домашню” мережу. По цих файлах розраховуються суми платежів, які користувач повинен сплатити „домашньому” оператору.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надана позивачем в підтвердження правомірності заявленої до стягнення суми в розмірі 7369,57 грн. довідкова інформація про надані послуги  не може вважатись належним доказом в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона містить інформаційний характер та не містить визначених сторонами у пункті 3,5 Договору  показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості наданих послуг.

Не приймаються судом і доводи відповідача, що роумінг даних був ним відключений самостійно, оскільки вони не підтверджені належними в розумінні статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

З метою встановлення фактичного обсягу, тривалості та кількості наданих послуг, судова колегія неодноразово витребувала у позивача належні докази надання послуг GSM-GPRC Базовий сервіс, в тому числі розшифровку трафіку та інші, однак позивач від надання цих доказів ухилився.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Враховуючи, що позивачем не доведено неможливість надання доказів, необхідних для встановлення правомірності заявленої до стягнення суми в розмірі 7369,57 грн., докази знаходження необхідних для вирішення спору документів у інших підприємств та організацій не представлені, відповідне клопотання не заявлено, суд позбавлений можливості застосувати норми статті 38 Господарського кодексу України та самостійно витребувати додаткові докази, які б підтвердили надання відповідачу послуг GSM-GPRS Базовий сервіс протягом вересня –жовтня 2010 року, на суму 7369,57 грн.

На підставі викладеного, судова колегії апеляційної інстанції визнає вимоги позивача про стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 2784,91 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 180,72 грн. та інфляційне відшкодування в розмірі 608,37 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник  вважається таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не  виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності.

Оскільки сума основного боргу, яка підлягає стягненню, складає 2784,91 грн., судова колегія задовольняє вимоги про стягнення 3% річних частково на суму 46,62 грн. виходячи з наступного розрахунку:

-          період заборгованості: 16.10.2010-26.05.2011 - сума боргу - 1244,47 грн. - 3% річних - 22,71 грн.;

-          період заборгованості: 16.11.2010-26.05.2011 - сума боргу - 1480,44 грн. - 3% річних - 23,19 грн.;

-          період заборгованості: 16.12.2010-26.05.2011 - сума боргу - 30,00 грн. - 3% річних - 0,40 грн.;

-          період заборгованості: 16.01.2011-30.05.2011 - сума боргу - 30,00 грн. - 3% річних - 0,32 грн.

Відповідно вимоги про стягнення інфляційного відшкодування також підлягають задоволенню частково на суму 181,13 грн. за наступним розрахунком:

-          період заборгованості: 16.10.2010-26.05.2011 - сума боргу - 1244,47 грн. - інфляційне відшкодування –83,38 грн.;

-          період заборгованості: 16.11.2010-26.05.2011 - сума боргу - 1480,44 грн. - інфляційне відшкодування –94,75 грн.;

-          період заборгованості: 16.12.2010-26.05.2011 - сума боргу - 30,00 грн. - інфляційне відшкодування –1,65 грн.;

-          період заборгованості: 16.01.2011-30.05.2011 - сума боргу - 30,00 грн. - інфляційне відшкодування –1,35 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 391,64 грн.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що  виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611  Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату рахунків абонент сплачу пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо діючим законодавством  України не передбачено іншого розміру пені.

Частиною другою статті 36 Закону України  "Про телекомунікації" встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.  

Судова колегія здійснила розрахунок пені виходячи з суми задоволеного основного боргу в розмірі 2784,91 грн., та встановила що вона підлягає стягненню в розмірі 106,85 грн., а саме:

-          сума боргу –1244,47 грн., період заборгованості –16.10.2010-16.04.2011, кількість днів - 182, сума пені –48,09 грн.;

-          сума боргу –1480,44 грн., період заборгованості –16.11.2010-16.05.2011, кількість днів - 181, сума пені –56,90 грн.;

-          сума боргу –30,00 грн., період заборгованості –1612.2010-26.05.2011, кількість днів - 161, сума пені –1,03 грн.;

-          сума боргу –30,00 грн., період заборгованості –16.01.2011-30.05.2011, кількість днів - 130, сума пені –0,83 грн.

Нарахування внеску до Пенсійного фонду України передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" перевірено судом та визнано правомірним.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 3158,07 грн., в тому числі основна заборгованість –2784,91 грн., збір до Пенсійного фонду України –38,56 грн., пеня –106,85 грн., 3% річних –46,62 грн., інфляційне відшкодування –181,13 грн.

Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення норм законодавства.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та, як слідство, невірне застосування ним норм матеріального права. Це дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування рішення у справі в частині стягнення 7369,57 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони процесу пропорційно задоволеному розміру позовних вимог.  

                    Керуючись статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2011 року у справі №5020-816/2011 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути  з Відкритого акціонерного товариства Завод "Молот"  (99003, м.   Севастополь, вул. Кожанова, 12; ідентифікаційний код 03327760, п/р   26000255273001 в СФ КБ "ПриватБанк", м. Севастополь, МФО 324935)  на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; ідентифікаційний код 14333937, п/р 26008526 в ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль", м. Київ, МФО 300335) 3255,18 грн., з яких: основний борг –2784,91 грн., збір у Пенсійний фонд України - 38,56 грн., 3% річних –46,62 грн., інфляційне відшкодування –181,13 грн., пеня  - 106,85 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 31,58 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 65,53 грн.

3. В іншій частині позову відмовити."

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    С.А. Рибіна

Судді                                                            < Підпис >                    К.Г. Балюкова

                                                            < Підпис >                    К.В. Волков