Постанова

від 02.12.2011 по справі 18/2196/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.                                                      Справа № 18/2196/11   

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача –Даніленко О.В.

відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4465 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року у справі №18/2196/11

за позовом Великокринківського споживчого товариства, АДРЕСА_1

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення коштів, розірвання договору та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Великокринківське споживче товариство (далі –позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просило розірвати договір оренди об'єкта нерухомості від 01.04.2011 р., укладений між сторонами; виселити відповідача із орендованого ним приміщення магазину №1 площею 130 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на користь позивача 42 418,15 грн. заборгованості, що складається з основної заборгованості в сумі 30 000,00 грн., пені в сумі 974,59 грн. та річних в сумі 11443,56 грн., а також судові витрати у справі. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем обов’язку по сплаті орендної плати за вищевказаним договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року у справі №18/2196/11 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволено повністю.   Розірвано договір оренди об'єкта нерухомості від 01.04.2011 р., укладений між позивачем та відповідачем. Виселено відповідача з приміщення магазину № 1 площею 130 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. заборгованості, 11 443,56 грн. % річних, 974,59 грн. пені, 509,18 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року у справі № 18/2196/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Крім того, зазначає, що спірний договір вже розірвано з 15.05.2011 р. на підставі п. 7.4. договору, приміщення з цього моменту звільнено відповідачем, а тому відсутні підстави для сплати орендної плати по розірваному договору і як наслідок нарахування штрафних санкцій. На думку відповідача, в порушення норм процесуального права розгляд справи відбувся за відсутністю з поважних причин відповідача, який не зміг скористатися своїм правом брати участь у господарських засіданнях та надати заперечення та докази.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Крім того, зазначає, про наявність підстав для нарахування відповідачу орендної плати та штрафних санкцій за спірним договором, оскільки відповідач фактично користувався орендованим приміщенням з 01.04.2011 р. по 10.11.2011 р., про що свідчить акт приймання-передачі приміщення від 11.11.2011 р. Позивач просить рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 22 листопада 2011 року оголошувалась перерва до        29 листопада 2011 року о 10:30 год. для надання позивачем додаткових документів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 1 квітня 2011 року між  позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди об’єкта нерухомості, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування магазин № 1 с. Великі Кринки загальною площею 130 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили термін дії договору - з 01.04.2011 р. до 01.03.2012 р.

Відповідно до п. 2.1. договору об'єкт оренди передається орендарю не пізніше 10 днів після укладення договору за актом приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі основних засобів в оперативну оренду від 01.04.2011 р., підписаний сторонами.

Пунктами 5.1., 5.2. договору сторони визначили, що загальний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 7 500,00 грн., в тому числі ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця            1 числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди на умовах попередньої оплати.

Згідно з пунктом 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний за користування приміщенням своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, він свої зобов’язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав в оренду відповідачеві приміщення, що підтверджується матеріалами справи, однак останній в порушення умов договору свої зобов'язання зі сплати орендної плати не виконував, орендну плату не сплачував, починаючи з моменту укладення договору оренди, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати, яка згідно з поданим розрахунком за період з 1 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року складає 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи міститься лист позивача № 12 від 12.05.2011 р., направлений на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі, який залишений останнім без задоволення.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача в сумі 30 000,00 грн. за договором оренди об’єкта нерухомості від 01.04.2011 р. документально підтверджується, зокрема, розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спірний договір  розірвано з 15.05.2011 р. на підставі п. 7.4. договору, а орендну плату ним сплачено в сумі 11 250,00 грн. за час дії договору з 01.04.2011 р. по 15.05.2011 р., колегія суддів вважає неправомірними.

Як вбачається із матеріалів справи, часткове погашення боргу відповідачем відбулося лише 10.10.2011 р., що підтверджується доданою до апеляційної скарги копією квитанції № 28 від 10.10.2011 р., сторонами акт приймання-передачі приміщення підписаний 11.11.2011 р., тобто після прийняття господарським судом Полтавської області оскаржуваного рішення від 29.09.2011 р. Таким чином, зазначені обставини жодним чином не спростовують обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. та законність рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 процентів річних з простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх задоволення судом першої інстанції в сумі 974,59 грн. за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р., зокрема, виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 11 443,56 грн. за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р., оскільки розрахунок позивача узгоджується з вимогами діючого законодавства щодо нарахування вказаної суми.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості від 01.04.2011 р. та виселення відповідача із орендованого ним приміщення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому, передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Лист позивача № 12 від 12.05.2011 р. фактично є пропозицією розірвати договір оренди у зв’язку з істотним порушенням відповідачем умов договору. В зв'язку з тим, що відповідач не надав ні згоди на розірвання договору, ні будь-якої іншої відповіді, позивач був змушений звернутись до суду з вимогою розірвати вищевказаний договір оренди та виселити відповідача із орендованого приміщення.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 7.4. договору сторони визначили, що орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць.

Відповідно до п. 7.5. договору орендодавець має право достроково розірвати цей договір і вимагати повернення об'єкта оренди у випадках порушення орендарем будь-якої з умов п. 3.3. договору оренди, зокрема, обов'язку орендаря вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору оренди щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, яка відноситься до основних обов'язків орендаря, що позбавило позивача можливості досягти мети договору оренди, то колегія суддів дійшла висновку, що невиконання відповідачем таких договірних зобов'язань є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.2. договору об’єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об’єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі  дострокового припинення строку дії договору –з дати припинення строку дії договору.

З огляду на вищезазначені приписи норм законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості від 01.04.2011 р., укладеного між сторонами та виселення відповідача із орендованого ним приміщення магазину № 1 площею 130 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки вони є обґрунтованими, доведеними та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір оренди об'єкта нерухомості від 01.04.2011 р. було розірвано з 15.05.2011 р. і з цього моменту орендоване приміщення звільнене відповідачем, документально не підтверджуються, оскільки відповідно до положень норм чинного законодавства та умов договору майно після закінчення терміну дії договору повинно бути передане за актом-приймання передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами акт приймання-передачі приміщення підписаний лише 11.11.2011 р., тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (а. с. 73). Доказів того, що відповідач звільнив орендоване приміщення до підписання акта приймання-передачі основних засобів з операційної оренди від 11.11.2011 р. та повернув ключі від орендованого приміщення позивачу, відповідач не надав та в матеріалах справи не міститься. А тому, посилання відповідача на те, що він не повинен сплачувати орендну плату з 15.05.2011 р. є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним. При цьому, той факт, що орендар не користувався орендованим приміщенням в період дії договору оренди не звільняє його від сплати орендної плати.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, на те, що розгляд справи відбувся за відсутністю з поважних причин відповідача, який не зміг скористатися своїм правом брати участь у господарських засіданнях та надати заперечення та докази, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалами від 23.08.2011 р. та 08.09.2011 р. відкладав розгляд справи у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання та надавав йому можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, однак останній ними не скористався.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року у справі №18/2196/11 залишити без змін.   

          Головуючий суддя                                                                    Черленяк М.І.  

                                 Суддя                                                                    Ільїн О.В.

                                 Суддя                                                                  Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 1 грудня 2011 року