Постанова

від 27.08.2008 по справі 8/594-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/594-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2008                                                                                   Справа № 8/594-07  

   Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Павловського П.П..,

суддів: Чус О.В. ( доповідач),  Швець В.В.

При секретарі судового засідання : Прудниковій Г.В.

За участю прокурора Демидова О.О. посвідчення № 61 від 19.03.08р.

Представники сторін:       

від відповідача-1:  Усачева Л.Г. представник, довіреність №01-ок/9-2  від 09.01.08;

від відповідача-2:  Горячев В.В. директор, протокол №1  від 30.07.04;

представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ДВАТ “Дніпрошахт” на рішення господарського суду Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від   11.07.2008 р. у справі №8/594-07

за позовом: Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області  в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України м. Київ  

до: відповідача-1: ДВАТ “Дніпродіпрошахт” м. Дніпропетровськ

відповідача-2: ТОВ “Компанія Січінвест” м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2007р. Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області  в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України м. Київ   звернувся в господарський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до ДВАТ “Дніпродіпрошахт” м. Дніпропетровськ, ТОВ “Компанія Січінвест” м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.08р.(суддя –Дубінін І.Ю.) - позовні вимоги задоволені.

При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того що визнав та довів що оспорюваний договір є таким що суперечить вимогам законодавства, і в наслідок його укладення були порушені  інтереси держави.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДВАТ “Дніпродіпрошахт” м. Дніпропетровськ звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, та винести постанову, якою в задоволені позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

          Представник ТОВ “Компанія Січінвест” м. Дніпропетровськ надав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції, а позовну заяву прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції  повно та всебічно досліджені матеріали  справи,  правильно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна  правова  оцінка. Висновки суду відповідають приписам закону та  ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи.

          Як вбачається з матеріалів справи було відчужено ДВАТ „Дніпродіпрошахта” на користь ТОВ „Компанія Січінвест” нерухомого майна-бази відпочинку” Оріль”, розташованого на території Кіровської селищної ради, яке знаходилось у державній власності та перебувало в оперативному ДВАТ „Дніпродіпрошахта”, щляхом проведення аукціону. З протоколу вбачається що на аукціоні приймали участь два учасники: ТОВ„Компанія Січінвест” та ТОВ „Владест Девелопмент ЛТД”, надалі між  ДВАТ „Дніпродіпрошахта” та ТОВ „Компанія Січінвест” був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна-бази відпочинку” Оріль” від 28.12.06р..

          Згідно п.п. 1, 4 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою КМ України від 2 листопада 2006 р. № 1527, Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінвуглепром відповідно до покладених на нього завдань, зокрема - здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

ДВАТ “Дніпродіпрошахт” було створено шляхом корпоратизації, на підставі Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.93 р. № 210/93, у порядку, визначеному Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженому постановою КМ України від 05.07.93 року № 508, шляхом перетворення Державного проектного інституту “Дніпродіпрошахт” у ДВАТ “Дніпродіпрошахт”.

Згідно Додатку № 2 до Розпорядження КМ України від 01.10.05 року  № 417-р, повноваження з управління корпоративними правами держави в ДВАТ “Дніпродіпрошахт” було передано Міністерству вугільної промисловості України.

Засновником та власником 100% пакету акцій відповідача1 є держава в особі Мінвуглепрому. Листом від 06.06.06 р. № 03/04-02/312 Мінвуглепром повідомив керівнику відповідача-1, що не заперечує проти відчуження шляхом продажу основних засобів згідно переліку, які обліковуються на балансі відповідача-1, у порядку визначеному ст. 75 ГК України, по оціночній вартості, але не нижче залишкової.

          18.10.06 р., до укладення оспорюваного договору від 28.12.06р., набув чинності Закон України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V , який було опубліковано 18.10.06 р. в газеті “Урядовий кур'єр” у № 195.

Вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V , господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Нерухоме майно бази відпочинку “Оріль” відноситься саме до такої категорії майна та не могло бути відчужено відповідачем-1.

          Згідно з п. 2 постанови Кабінету міністрів  України від 06.06.07 р. № 803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності”, відчуження майна –це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком.

Таким чином, за змістом вказаних вище нормативно-правових норм, моментом відчуження державного майна є саме дата передачі прав власності на таке майно набувачеві.

Як встановлено ст. 657, ч. 4 ст. 334 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, в силу вказаних вище нормативно-правових приписів, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” від 28.12.06р., посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за №5-12455 являється укладеним з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, тобто з 28.12.06р., а отже, є таким, що укладений після набрання чинності Законом України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V .

Відповідно до Додатку № 2 до Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 07.07.99 р. № 847-XIV ДВАТ “Дніпродіпрошахт” було включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Таким чином, в силу зазначених вище нормативно - правових актів, ДВАТ  “Дніпродіпрошахт” є підприємством, що не підлягає приватизації, а отже - не може вчиняти будь-які дії стосовно відчуження державного майна, переданого до його статутного фонду, а отже укладення після набрання чинності Закону України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06р. № 185-V  договору від 28.12.06р., посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №5-12455, суперечить приписам ч. 9 ст. 11 вказаного Закону.

          Як  вже було зазначено, листом від 06.06.06 р. № 03/04-02/312 Мінвуглепром повідомив керівнику відповідача-1, що не заперечує проти відчуження шляхом продажу основних засобів згідно переліку, які обліковуються на балансі відповідача1, у порядку визначеному ст. 75 ГК України.

          Мінвуглепром зазначає, що відчуження спірного майна було здійснено законно, відповідно до наданого міністерством дозволу № 03/04-02/312 від 06.06.06 р.

Разом з тим, згідно з п. 6 постанови КМ України від 06.06.07 р. № 803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності” встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Відповідно до ч. 2 п. 6 вказаної постанови, рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Крім того, ч. 3 п. 5 цієї ж постанови встановлено, що дія цього Порядку не поширюється на відчуження майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження.

Згідно з п.п. 2.2.1. Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженої наказом Мінвуглепрому від 07.08.07 р. № 304, на який також посилається міністерство, встановлено, що відчуження майна проводиться безпосередньо підприємством, на балансі якого воно обліковується, з дотриманням вимог, чинних на момент продажу, законодавчих та нормативно-правових актів, а також цієї Інструкції лише після надання згоди (дозволу) Мінвуглепромом, а рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна державних підприємств приймається Мінвуглепромом лише за погодженням з Фондом державного майна України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

          Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується доводами сторін, погодження регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області на відчуження майна бази відпочинку “Оріль” не отримувалося.

          Згідно з ч.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що спірний договір щодо відчуження частини нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” від 28.12.06р., укладений між відповідачами, суперечить вимогам чинного законодавства України, і внаслідок його укладення було порушено інтереси держави.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги ДВАТ “Дніпрошахт”.

          Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного  висновку, щодо  задоволення позовних вимог, так як даний висновок відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги  висновки суду не спростовують.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДВАТ “Дніпрошахт” не підлягає задоволенню,  а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДВАТ “Дніпрошахт” - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  11.07.08р. року  у справі № 8/594-08 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена  у місячний  строк  в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             П.П. Павловський  

Суддя                                                                                О.В. Чус

Суддя                                                                                В.В. Швець