Рішення

від 28.10.2011 по справі 2-3318/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

 

                                                                                                                       Справа   № 2-3318/11

                                                 РІШЕННЯ    

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  жовтня 2011 року                                                                                 м. Луганськ

          Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

секретаря Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м.Луганську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд»про визнання правочину частково недійсним, про визнання права спільної сумісної власності та розподіл спільного сумісного майна подружжя  та  зустрічним позовом  ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину чинним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ

25.08.2011р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 2008 року. Відповідачка з 07.04.2010р. є співзасновником та директором ТОВ «Луганський ливарний завод», яке змінило назву та з 14.07.2011 р.  має назву ТОВ «Луганська компанія Укртрейд». 03.03.2011р.  між ТОВ «Сібі-трейд»та ТОВ «Луганський ливарний завод»був укладений договір, згідно з яким ТОВ «Сібі-трейд»продало, а ТОВ «Луганський ливарний завод»купило 3234/10000 частки об’єкту нерухомого майна  - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р. На купівлю зазначеною будівлі відповідачка витратила спільні сумісні грошові кошти 145 000 доларів США, що еквівалентно на момент укладання договору 1 160 000 грн. Відповідачка запевнила позивача, що ці кошти будуть витрачені для придбання нежитлової будівлі для сім’ї , на що він погодився, але потім позивачу стало відомо, що договір був укладений не від імені відповідачки, а від імені юридичною особи, співзасновком якої вона є. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним в частині покупця, оскільки  відповідачка не мала права без згоди позивача розпоряджатися грошами та надавати їх іншій особі, оскільки це є сімейні кошти, у зв’язку з чим позивач має право у вирішенні питання щодо їх використання.  Оскільки третина витрачених для придбання коштів є спільним сумісним майном подружжя, позивач вважає, що  1078/10000 частки будівлі придбано за їхні з відповідачкою спільні сумісні кошти.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 3234/10000 частки об’єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р, укладений 03.03.2011 р. між ТОВ «Сібі-Трейд»та ТОВ «Луганський ливарний завод»та визнати право спільної сумісної власності  його та ОСОБА_2 на 1078/10000 частки нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р.

В судове засідання зявились представники сторін.

Представник відповідача ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд» позов не визнав, посилаючись на те, що   ТОВ    «Луганський ливарний завод» є юридичною особою, яка займається підприємницькою діяльністю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Реалізуючі свої господарські права, ТОВ «Луганський ливарний завод»уклало з ТОВ «Сібі-трейд»договір купівлі-продажу 3234/10000 частки об’єкту нерухомого майна  - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р. Договір укладений у передбаченій законом формі.  У зазначеному договорі ОСОБА_2  виступала у якості повноважної посадової особи ТОВ  «Луганський ливарний завод», а не як фізична особа від свого власного імені, у зв’язку з чим положення Сімейного кодексу України стосовно сумісного користування грошовими коштами не може поширюватися на діяльність юридичної особи, директором якого є ОСОБА_2  Спірне приміщення було придбане за власні кошти підприємства, про що зазначено в договорі. ОСОБА_2 власні кошти на покупку приміщення не витрачала. Підприємству власні кошти ОСОБА_2 не передавала.

Заперечуючи проти позову, відповідач ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд» звернувся з зустрічним позовом з підстав, передбачених  ст.392 ЦК України, згідно якої власник може звернутися до суду з позовом про визнання його права власності, якщо інша особа оспорює чи не визнає його права власності. В обґрунтування зустрічного позову послався на те, що за договором купівлі-продажу була придбана не частка у спільному сумісному майні, а конкретний об’єкт нерухомості загальною площею 17 200,5 кв.м, який складається із виробничої будівлі 205 літ.А.1, А-2, А-3,  з напівпідвалом літ.п/пд.  Саме не зазначений об’єкт (а не частку у цілому об’єкті нерухомого майна) було зареєстроване право власності на підставі договору купівлі-продажу (а.с.43—45).

Посилаючись на вказані обставини, просив суд  визнати чинним договір купівлі-продажу 3234/10000 частки об’єкту нерухомого майна  - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р, укладений 03.03.2011 р. між ТОВ «Сібі-Трейд»та ТОВ «Луганський ливарний завод»та визнати за ТОВ «Луганска компанія «Укртрейд»право власності з припиненням права спільної часткової власності та реєстрацією права особистої власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1-о загальною площею 17 200,5 кв.м, яка складається із виробничої будівлі 205 літ.А.1, А-2, А-3,  з напівпідвалом літ.п/пд.

          Відповідачка ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала, зустрічний позов ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд»визнала. В обґрунтування заперечень її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні послалася на те, що спільні сумісні кошти подружжя не витрачались нею для придбання спірного нежитлового приміщення.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши представлені сторонами докази в їх сукупності, приходить до наступного.

          Судом встановлені наступні факти.

          ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 08.08.2008р. виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради м.Ялти Автономної Республіки Крим, актовий запис №6, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії І-АП №059287.(а.с.39).

          ОСОБА_2 була співзасновником та керівником ТОВ «Луганський ливарний завод», державна реєстрація якого здійснена  09.04.2010р. (а.с.12), ідентифікаційний код 37057560  що підтверджується: копією Статуту (а.с.12-24),  копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №611333 (а.с.74) та копією довідки  АА №430710 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)(а.с.75).

03.03.2011р. року між ТОВ «Сібі-трейд» в особі  директора ОСОБА_4 та ТОВ «Луганський ливарний завод»в особі директора ОСОБА_2  був укладений договір, згідно з яким ТОВ «Сібі-трейд»продало, а ТОВ «Луганський ливарний завод»купило за 3 510 009,38 грн. 3234/10000 частки об’єкту нерухомого майна  - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р. Договір  посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 03.03.2011р. в реєстрі за №360 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 03.03.2011р. за №4353576, що підтверджується копією договору (а.с.6-9) та копією витягу №9642723 з Державного реєстру правочинів (а.с.10,11).

Відповідно до ст.15 ЦК України судовому захисту підлягає порушене право.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист. звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права  чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам є  підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України позивач зобов’язаний представити суду докази на підтвердження своїх доводів про порушення відповідачем його прав.

Предметом спору є нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу.

Як вбачається з оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу, стороною в договорі є не фізична особа ОСОБА_2, а юридична особа –ТОВ «Луганський ливарний завод».

Як вбачається  з  розділу 2 договору купівлі-продажу,  розрахунок за договором був здійснений шляхом проведення банківської операції по перерахуванню покупцем коштів на поточний рахунок продавця.

Доводи позивача про  порушення його прав укладеним правочином  не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не відповідають встановленим судом фактам.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оспорюваним договором купівлі-продажу не порушені права позивача, у зв’язку з чим позов ОСОБА_1 не обґрунтований та  не підлягає задоволенню.

Зустрічний позов  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом зустрічних позовних вимог є встановлення факту чинності правочину, що відповідає положенням ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України  суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачем оспорюється укладений договір, ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд» має право на звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного позивачем договору чинним, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає закону.

Відповідно до ст.ст.144, 147 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом а також з угод, не передбачених законом, але таких що йому не суперечать.

Майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ст. 153 ЦК  України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, тобто ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.          

Ст.203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.п. 3 п. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦКУкраїни).

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно з ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210  ЦК України правочин,  який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. І вчиненим такий правочин вважається з моменту його державної реєстрації.

          Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, згідно зі ст.ст.210,640 ЦК України  момент вчинення правочину купівлі-продажу нерухомо майна  пов'язаний  з його державною реєстрацією  правочинів.

           В разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію такий договір є нікчемним та не створює  прав і обов’язків для сторін.

                  Перевіривши дотримання сторонами вимог, які є необхідними для чинності правочину (ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України) та аналізуючи зміст оспорюваного договору купівлі-продажу, суд приходить до висновку, що  він укладений у встановленій законом письмовій формі,  підписаний правомочними особами. При підписанні договору сторони досягли всіх суттєвих умов договору купівлі-продажу. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований.

За таких обставин відповідно до ч. 1 ст.ст. 209, 210, ст. 657, ст.210, ст.640 ЦК України укладений  ТОВ «Луганський ливарний завод»договір купівлі-продажу  є чинними.

Зустрічний позов в частині визнання права власності на майно також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 328,329  ЦК України право власності набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону та незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст.321 ЦК України передбачено, що  право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.   

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі  визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з пп.1.3. договору купівлі-продажу та технічного паспорту, виготовленого 28.10.2008р. МКП «Бюро технічної інвентаризації» предметом договору була виробнича будівля 205 літ.А-1, А-2, А-3, н/пд. (напівпідвал) (а.с.76).

23.03.2011р. за №10546960 було зареєстроване право власності на придбаний обєкт нерухомого майна  за ТОВ «Луганський ливарний завод», що підтверджується копією витягу серії ССУ №273096 про державну реєстрацію прав.(а.с.11)

14.07.2011р. ТОВ «Луганський ливарний завод»змінило назву на ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд», у зв’язку з чим була затверджена нова редакція Статуту та проведена державна реєстрація змін, що підтверджується: копією Статуту (а.с.12-24) та копією  витягу серії ААБ №634151 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с.77).

З виданої ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд»довідки Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради №И01-19/2071/43-11 від 18.08.2011р. вбачається, що придбаному об’єкту нерухомості присвоєна адреса: м.Луганськ, вул.Поштова,1-о (термін дії довідки встановлений в шість місяців) (а.с.73)..

Таким чином, ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд»слід вважати власником майна, придбаного ТОВ «Луганський ливарний завод», а не частки  у спільному сумісному майні.

Законом України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» 1 липня 2004 року  N1952-IV передбачена обов’язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з вказаним Законом та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. № 66/7387 (далі –Положення), реєстрацію права власності до створення єдиної системи реєстрації прав на нерухомість та землю –реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється комунальними підприємствами БТІ.

Отже, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що у свою чергу гарантується Конституцією України.

Підсумовуючи наведене, враховуючи ті обставини, що визнання за юридичною особою   права власності на придбане за цивільно-правовою угодою майно в судовому порядку не суперечить вимогам чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Луганська компанія «Укртрейд» та наявності правових підстав для їх задоволення,  у зв’язку з чим за позивачем слід визнати право власності на придбане на підставі договору купівлі-продажу майно, а саме - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1-о загальною площею 17 200,5 кв.м, яка складається із виробничої будівлі 205 літ.А.1, А-2, А-3,  з напівпідвалом літ.п/пд., з подальшою реєстрацією права власності  в органах БТІ.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд» про визнання правочину частково недійсним, про визнання права спільної сумісної власності та розподіл спільного сумісного майна подружжя - відмовити.

Зустрічний позов ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину чинним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати чинним договір купівлі-продажу від 03.03.2011р., згідно з яким  ТОВ «Луганський ливарний завод»купило за 3 510 009,38 грн. 3234/10000 частки об’єкту нерухомого майна - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1р, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 03.03.2011р. в реєстрі за №360 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 03.03.2011р. за №4353576.

Визнати за ТОВ «Луганська компанія «Укртрейд» право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Луганськ, вул.Поштова,1-о загальною площею 17 200,5 кв.м, яка складається із виробничої будівлі 205 літ.А.1, А-2, А-3,  з напівпідвалом літ.п/пд.  з припиненням державної реєстрації права спільної часткової власності  та  здійсненням державної реєстрації права особистої власності на вказаний об’єкт  нерухомості в бюро технічної інвентаризації.

Вступна та  резолютивна частини ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені 14 жовтня 2011 року.

Рішення набирає чинності через десять днів з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський   районний суд м.Луганська  протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:              Н.О.Кравченко