Постанова

від 08.12.2011 по справі 18/2099/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "08" грудня 2011 р.                                                                                    

Справа № 18/2099/11  

                  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево"

на  постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.11

у справі

№18/2099/11

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська служба охорони"

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево"

про

стягнення  

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_1. –за дов. від 12.09.11;

від відповідача:ОСОБА_2. –за дов. від 11.06.11; ОСОБА_3. –за дов. від 05.12.11.

          Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська служба охорони" у липні 2011 року заявлений позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" 52049,05 грн –основного боргу з урахуванням інфляційних та річних, 1136,73 грн –пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг наданих в період з 01.05.11 до 15.05.11  за  договором від 14.05.10 №04/05-10. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 534, 548, 552, 623- 625 Цивільного кодексу України.   

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.08.11, ухваленим суддею Ціленко В.А., позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції установив факт несплати відповідачем вартості наданих за договором від 14.05.10 послуг з охорони. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 546, 625 Цивільного кодексу України.      

          Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Істоміної О.А.- головуючого, Барбашова С.В., Білецької А.М., постановою від 04.10.11, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Доповідач: Добролюбова Т.В.   

          Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування судами того, що під час виконання умов договору від 14.05.10 було здійснено крадіжку майна замовника на загальну суму 86 102, 32 грн, що, на думку заявника, свідчить про неякісне виконання позивачем зобов‘язань за договором. Водночас, скаржник не погоджується з періодом нарахування річних, інфляційних та пені.          Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська служба охорони» відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін,  переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

          Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи  апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.          

          Судами попередніх інстанцій установлено  та підтверджується матеріалами справи, що 14.05.10  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська служба охорони" –виконавцем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" - замовником, укладено договір №04/05-10, за умовами якого виконавець зобов'язався здійснювати охорону об'єктів власності замовника власними силами та засобами, а останній - приймати надані виконавцем послуги, сплачувати їх вартість на умовах і в порядку, визначених договором. Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що вартість послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі наданого виконавцем розрахунку вартості охорони об'єктів, що є невід'ємною частиною договору (додаток №2). Згідно з пунктом 3.4. договору оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений на охорону об'єктів у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця упродовж п'яти банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання наданих послуг. Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що акт приймання виконаних робіт складається сторонами щомісяця, але не пізніше п'ятого числа наступного місяця, акт приймання виконаних робіт  надається виконавцем замовникові для підписання. Судами також установлено, що 16.05.11 дія вказаного договору була припинено за вимогою відповідача, що підтверджується актом зняття з під охорони об'єктів права власності замовника. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська служба охорони" про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" 51477,12 грн –основного боргу,  352,04 грн –інфляційних втрат, 220,01 грн –3% річних та 1136,73 грн –пені. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;  якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 978 цього ж Кодексу за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Дослідивши усі обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем на виконання умов договору, в період з 01.05.11 до 15.05.11, надано відповідачеві послуги з охорони на суму 51 477,12 грн, про що складено акт виконаних робіт. Як установлено судами, цей акт був скерований відповідачеві для підписання, та отриманий ним, що підтверджується поштовим описом вкладення від 02.06.11 і повідомленням про вручення поштового відправлення. Установлено судами і те, що  відповідачем розрахунки за отримані послуги не проведені. Посилання скаржника на відсутність у нього обов‘язку сплатити вартість цих послуг через вчинення крадіжки його майна, не може бути підставою для звільнення відповідача від зобов‘язань за договором охорони, оскільки останнім надання позивачем послуг з охорони у спірний період фактично не заперечується, а  обставини на які посилається відповідач, за умови документального підтвердження, можуть бути підставою для звернення з самостійним позовом. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його       умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами статті 530 вказаного Кодексу якщо у зобов‘язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.  За                                                                                                               

приписами статті 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Судами установлено, що пунктом 5.2.2 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату наданих охоронних послуг у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  З огляду на установлений судами факт порушення відповідачем зобов'язань з проведення розрахунків за отримані охоронні послуг, та враховуючи умови договору №04/05-10, котрими сторони визначили строки сплати за послуги охорони, висновок судів про підставність стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, 1136,73 грн –пені, 352,04 грн - інфляційних втрат та 220,01 грн - річних, визнається правомірним. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, адже, відповідно до частини 2 цієї норми касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.                                                                                           Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.11 у справі №18/2099/11 залишити без змін.

         Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево"  залишити без задоволення.

          Головуючий суддя                                                                         Т.Добролюбова

                                   Судді                                                                        Т.Гоголь

                                                                                                                В.Швець