Постанова

від 08.12.2011 по справі 35-20/132-10-4543

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "08" грудня 2011 р.                                                                                    

Справа № 35-20/132-10-4543  

                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ"

на  постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.11

у справі

№35-20/132-10-4543

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертеліта Групп"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ"

про

стягнення  

          В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_1. –за дов. від 05.07.11;

від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.  

          Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертеліта Групп" у  жовтні 2010 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ" 478 635,00 грн –збитків, спричинених нестачею майна у кількості 84,45 тонн - селітри аміачної, 89,17 тонн - нітроамофоски, яке знаходилось у відповідача на зберіганні за договорами від 04.07.06 № ХР-12, від 28.12.06 № ХР-2, від 28.12.07 № ХР-02, від 29.12.08 № ХР-02, від 29.12.09 № ХР-03. Позивач зазначав, що відповідно до умов вказаних договорів відповідач у випадку нестачі товару несе відповідальність у розмірі повної заставленої вартості майна, яка і становить суму позову. При цьому, позивач посилався на приписи статей 623, 950, 951 Цивільного кодексу України.                               

          Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.11, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. –головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.,  перевірені рішення від 22.12.10 та постанова від 10.02.11 про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача  471 800,00 грн - збитків скасовані, а матеріали справи скеровані на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, про необхідність встановлення обставин щодо кількості та якості прийнятої відповідачем на зберігання продукції.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

          Після нового розгляду справи, господарський суд Одеської області рішенням від 19.07.11, ухваленим суддею Гут С.Ф., позовні вимоги задовольнив частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 471 800,00 грн збитків. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції визнав доведеним  факт нестачі товару, переданого відповідачеві на зберігання. В частині стягненні 6835,00 грн судом відмовлено з огляду на помилковість нарахування позивачем цих коштів через неврахування останнім норм природного убутку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 256, 509, 626, 629, 936, 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України, положеннями Постанови Держпостачу СРСР від 20.03.89 №15 "Про затвердження норм природного убутку мінеральних добрив під час зберігання та перевезення автомобільним та залізничним транспортом".  

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Туренко В.Б.- головуючого, Поліщук Л.В., Разюк Г.П., постановою від 06.10.11, перевірене рішення у справі змінив, стягнувши з відповідача на користь позивача 416 255,00 грн збитків. Суд апеляційної інстанції вмотивовуючи постанову установив факт нестачі товару, переданого відповідачеві на зберігання, при цьому, визнав  помилковим визначення місцевим судом кількості переданої та знятої зі зберігання селітри аміачної, відтак дійшов висновку про зменшення розміру стягнених місцевим судом збитків. В іншій частині рішення залишив без змін.                                                                                                              Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на недоведеність позивачем факту спричинення йому збитків та їх розміру. Скаржник наголошує на відсутності правових підстав для покладання на нього відповідальності за нестачу мінеральних добрив, не встановлено судами, на думку скаржника, і наявності в його діях вини.  Скаржник вважає, що судами безпідставно не застосовано строк позовної давності у відповідності до статей 257, 261 Цивільного кодексу України. Заявник також стверджує, що при новому розгляді справи судами всупереч вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України не виконано вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції. Зауважує скаржник і на неврахуванні судами  того, що у сторін не збереглися документи, які б підтверджували операції з передачі на зберігання майна у 2006 році та 1 кварталі 2007 року, а висновки апеляційного суду щодо кількості нестачі аміачної селітри та моменту її виникнення вважає помилковими.

          Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертеліта Групп" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача,  переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.          

          Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертеліта Групп" –поклажодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ" –зберігачем, було укладено ряд договорів зберігання, а саме: від 04.07.06 №ХР-12; від 28.12.06  №ХР-2; від 28.12.07 №ХР-02; від 29.12.08  №ХР-02; від 29.12.09 №ХР-03, предметом котрих є передання поклажодавцем зберігачеві на відповідальне зберігання селітри аміачної, нітроамофоску, цементу та моноамонію фосфату у кількості визначеній в пунктах 1.1 цих договорів. Пунктами 2.3, 2.4 вказаних договорів сторони погодили, що зберігач видає складську квитанцію на підтвердження факту прийняття ТМЦ на відповідальне зберігання; передання-відпуск ТМЦ оформлюється актом на приймання - зняття зі зберігання ТМЦ. Згідно з пунктами 2.5 цих договорів зберігач забезпечує повну збереженість ТМЦ, а після закінчення строку зберігання повертає поклажодавцю майно, визначене пунктами 1.1 цих договорів. Пунктами 2.8 договорів сторони передбачили, що зберігач зобов’язаний у випадку втрати, нестачі, пошкодження або необґрунтованого відчуження, привласнення, товару відшкодувати його вартість, зазначену в договорі. Згідно з пунктами 4.2. договорів зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, псування майна, яке призвело до погіршення споживчих властивостей майна настільки, що подальше його використання по прямому призначенню стало неможливим –у розмірі повної заставної вартості майна. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертеліта Групп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ" 478 635,00 грн –збитків, спричинених нестачею майна у кількості 84,45 тонн - селітри аміачної, 89,17 тонн - нітроамофоски, яке знаходилось у відповідача на зберіганні за названими договорами. Відтак, предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних позивачеві збитків. Відповідно до приписів статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 937 цього ж Кодексу  договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. За приписами статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Обов'язок зберігача повернути річ унормований статтею 949 Цивільного кодексу України, за приписами якої, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За втрату, нестачу, або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, стаття 950 вказаного Кодексу. Правові наслідки нестачі чи пошкодження переданої зберігачу речі визначено статтею 951 Цивільного кодексу України, за приписами якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею, або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема,  у разі втрати, нестачі, речі - у розмірі її вартості. Загальні положення щодо цивільно – правової відповідальності за порушення зобов'язань передбачають наявність вини. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.  Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Дослідивши усі обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції установив, що позивачем на виконання умов спірних договорів передано на відповідальне зберігання відповідачеві 1804,15 тонн - селітри та 639,03 тонн –нітроамофоску.  Установлено апеляційним судом і те, що відповідачем не повернуто позивачеві зі зберігання селітри аміачної у кількості 60,65 тонн на суму 151 625,00 грн та 88,21 тонн нітроамофоски, з урахуванням норм природного убутку, на суму 264 630,00 грн. Водночас, апеляційним судом установлена і вина відповідача в нестачі переданого йому на зберігання спірного майна. Виходячи з того, що судом апеляційної інстанції установлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами зберігання, внаслідок чого утворилась нестача майна позивача та обставини з якими законодавство пов‘язує відшкодування збитків,  висновок апеляційного суду про стягнення з відповідача 416 255,00 грн визнається правомірним. Довід скаржника про безпідставне незастосування судом строку позовної давності є неспроможним, оскільки це питання було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилено ним, з посиланням на те, що нестача селітри виникла за договорами, за якими строк позовної давності встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України,  для стягнення вартості цієї нестачі не сплинув. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та  ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм законодавства не виявлено, і цього не спростовано скаржником, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.11 у справі №35-20/132-10-4543 залишити без змін.

         Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Світ"  залишити без задоволення.

Головуючий  суддя                                                                               Т.Добролюбова

       Судді                                                                                                Т.Гоголь

                                                                                                               В.Швець