Ухвала

від 06.12.2011 по справі 5016/3920/2011(15/82)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"06" грудня 2011 р.

Справа №  5016/3920/2011(15/82)

  Кредитор: Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк аваль”, 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, адреса для листування: 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія “Біозахист”, 55202, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 135, код ЄДРПОУ 32641960

Державний реєстратор: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

про банкрутство.

Суддя  Ржепецький В.О.,

Представники:

Від кредитора: ОСОБА_1 за дов. б/н від 22.04.10р.;

Від боржника: Севастьянов М.Ф. –директор.

          Суть спору: про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія “Біозахист”.

ВСТАНОВИВ:

14.11.2011 року Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія “Біозахист”.

Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство мотивовано наявністю непогашеної кредиторської заборгованості в розмірі 2279704,89грн., неможливістю задовольнити її в процесі виконавчого провадження на протязі більш ніж трьох місяців, а також посиланням на обставини, пов‘язані з неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Від боржника по справі надійшов відзив, в якому він просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись при цьому на той факт, що вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою. Крім того, він зазначає, що спір між тими самими особами вирішено у справі №18/173/10, що  витікає з постанови  Вищого господарського суду України від 19.07.11р., якою залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.11р.  про скасування постанови господарського суду Миколаївської області від 02.03.11р. про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія “Біозахист” та припинення провадження у справі.

Представник кредитора заяву про банкрутство боржника підтримує, просить її задовольнити.          

Кредитором надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців відносно боржника станом на 30.11.11р. та звіт про проведення незалежної оцінки комплексу нежитлової  будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників кредитора та боржника, господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія "Біозахист" (позичальник) укладено кредитний договір № 010/01-04/08-43.

За умовами кредитного договору від 30.01.2008р. кредитор відкрив ТОВ "Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія "Біозахист" відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 950 000,00 грн., строком до  29.01.2018р.

Відповідно до пункту 2.1.1 кредитного договору від  30.01.2008 р., кредит забезпечений іпотекою належного майновим поручителям комплексу, нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1,

30.01.2008р. Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Заставодержатель) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, (Іпотекодавці) укладено договір іпотеки, за умовами якого, в забезпечення виконання кредитного договору  № 010/01-04/08-43 від 30 січня 2008 року, передано акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (Заставодержателю) комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1647, 3 кв.м., складається із: адмінбудівлі з підвалом –А-2, гаражу-майстерні-Б, складу-В, прохідної-Г, вбиральні-У, огорожі -1, господарської будівлі –Ж, будівлі для утримання кролів-3, складу-1, вимощення -2, воріт 3,4 складу -Д,  розташований на земельній ділянці площею 2, 1190 га, згідно договору оренди землі, укладеного з Первомайською райдержадміністрацією строком на 49 років 28.08.2005 р., який належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Заставна вартість предмета іпотеки визначалася сторонами в сумі 3029450,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.06.2010 р. стягнуто в солідарному порядку з ТОВ "Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія "Біозахист" та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції 2 278 794,89грн., в тому числі: 1754999,20 грн. - борг за кредитом, 454 472, 37 грн. - борг по відсоткам за користування  кредитом, 69323, 32 грн. - пеня.

12.07.2010р. на виконання рішення від 01.06.2010 р. судом було видано виконавчий лист.

Постановою відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області від 29.11.2010р. вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання у зв’язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора в цій справі повністю забезпечені заставою.

Посилання останнього на обставини, пов‘язані з неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а також із вартості предмету іпотеки, встановленої у відповідності до Звіту про проведення незалежної оцінки від 14.11.2011р., господарським судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Кредитор в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство зазначає, що предмет іпотеки відсутній, посилаючись при цьому на той факт, що Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області рішенням у справі №2-861/2011 від 23.05.2011р. йому було відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а ухвалою того ж суду від 15.08.2011р. у справі №2-102/2011 прийнято відмову ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»від позову про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство не містить посилань на жодну з обставини, з якими зазначені норми пов‘язують факт припинення іпотеки.

Заявником не надано належних доказів, які свідчать про розірвання забезпеченого іпотекою договору, клопотань про витребування зазначених доказів представником в судовому засіданні не заявлено.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи положення статті 38 ГПК України, відповідно до якої господарський суд витребує докази у разі неможливості їх подання стороною (прокурором) за її клопотанням, господарський суд вирішує справу за наявними в ній доказами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Зі змісту зазначеної норми витікає, що оцінка предмета застави здійснюється з дотримання двох умов: погодження між сторонами договору та у відповідності до цін на аналогічний предмет станом на момент укладення договору.

Посилання на договірний характер цих відносин містяться і в Законі України «Про іпотеку», зокрема, ч. 6 ст. 5, ч. 2 ст. 43.

З наведеного витікає, що наданий заявником в судовому засіданні звіт про проведення незалежної оцінки комплексу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1,  відповідно до якого вартість предмета іпотеки станом на час розгляду справи становить 503480,00грн., не може, з урахуванням вимог ст. 34 ГПК України, бути визнаний належним доказом в спорі про вартість предмету іпотеки, оскільки складений підприємством суб‘єктом оціночної діяльності за заявою зацікавленої сторони в одноособову порядку та не визнаний в судовому засіданні представником боржника.

З наведеного вище, господарський суд доходить висновку про те, що провадження у цій справі порушено помилково, оскілки майнові вимоги кредитора повністю забезпечені заставою (іпотекою).

Постановою Пленуму Верховного Суду України Постанови Верховного суду України  № 15 від 18.12.09р. “Про судову практику в справах про банкрутство” (п. 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє  законодавча  заборона порушувати  справи  про  банкрутство.  У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті  40  Закону   (за відсутності інших підстав для такого припинення)  та  пункту  1-1  частини  першої   статті   80 ГПК України  (за відсутністю предмету спору).

При цьому, господарський суд зазначає, що підстав застосування при припиненні провадження в цій справі положень п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України немає, оскільки заяву про порушення провадження кредитором подано з посиланням на обставини (підстави), які відрізняються від підстав порушення провадження у справі №18/173/10, зокрема, обставини, які  витікають з рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.06.10р. у справі №2-89/2010, яким з боржника  та Севастьянова М.Ф. в солідарному порядку стягнуто на користь кредитора 2 278 794,89 грн., рішення Первомайського міськрайсуду Миколаївської області  від 23.05.11р. у справі №2/861/2011 про відмову кредиторові в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки  та  ухвали того ж суду  від 15.08.11р. у справі №2-102/2011, якою прийнято відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від позову про стягнення заборгованості.

Керуючись п.1-1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 11, 40, 53  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ:

           1. Припинити провадження у справі № 5016/3920/2011 (15/82) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія “Біозахист” (код ЄДРПОУ 32641960).

          2.  Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.11.10р. у справі №5016/3920/2011 (15/82).

3. Скасувати заборони посадовим особам та власнику майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам  вчиняти дії щодо майнових активів боржника, щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи–боржника  введені ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.11.10р. у справі №5016/3920/2011 (15/82).

          4. Ухвалу надіслати кредитору, боржнику, державному реєстратору.

Суддя

В.О.Ржепецький