Рішення

від 06.12.2011 по справі 15/17-4347-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-4347-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "06" грудня 2011 р.Справа  № 15/17-4347-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача  –     Тренченков О.М.,

від відповідачів:

1) Білгород-Дністровської міської ради –  Гафійчук С.Д.,

2) ПП „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” - Дмитрієв В.П., Ярославський В.Д., Фетісов О.М.,

від третьої особи -  Мінченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму до Білгород-Дністровської міської ради та Приватного підприємства „Будівельна компанія „Будмонтаж-98”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державне агентство рибного господарства України, про визнання недійсним інвестиційного договору генерального підряду, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 28.11.2011 р. оголошувалась перерва до 06.12.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державний вищий навчальний заклад Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Приватне підприємство „Будівельна компанія „Будмонтаж-98”, про визнання недійсним інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р. на реконструкцію будівлі гуртожитку № 2, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, що був підписаний  між Територіальною громадою м. Білгород-Дністровський в особі міського голови Даценко М.М. та Приватним підприємством „Будівельна компанія „Будмонтаж-98”. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

19.07.2010 р. між Територіальною громадою м. Білгород-Дністровський в особі міського Голови Даценко М.М. та Приватним підприємством „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” був підписаний інвестиційний договір генерального підряду, предметом якого є інвестування та пайова участь сторін в реконструкції будівлі, облаштування житлових квартир та офісів за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а.

Так, на думку позивача, Білгород-Дністровська міська рада не дотримала усіх істотних умов при підписанні інвестиційного договору генерального підряду та підписала договір без зазначення ще однієї сторони у відношеннях та з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Зокрема, позивач вказує, що в інвестиційному договорі генерального підряду від 19.07.2010 р. зазначені тільки дві сторони, що є порушенням 3-х сторонньої домовленості щодо участі Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму у реконструкції гуртожитку № 2 по вул. Лазо 8-а .

Як зазначає позивач, наслідком укладання інвестиційного договору було порушення договірних зобов'язань між міськрадою та моррибтехнікумом. При цьому, як вказує позивач, згідно цих зобов'язань, які скріплені рішенням міськради № 506 від 19.06.2008 р. і підтверджені керівництвом міськради у листах, що надійшли на адресу працівників технікуму за 4 місяця до прийняття договору від 19.07.2010 р., працівникам моррибтехнікуму надається житло під заселення після проведення реконструкції в будівлі гуртожитку.

Отже, за ствердженнями позивача, саме про надання житла працівникам моррибтехнікуму зазначено в рішенні міськради № 879-ІV від 27.05.2005 р. „Про прийняття до комунальної власності Білгород-Дністровської територіальної громади гуртожитку № 2 по вул. Лазо 8-а”, п. 3 якого передбачено виділення 16 квартир морському рибопромисловому технікуму.

Крім того, на думку позивача, підписання інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р. суперечить рішенню Білгород-Дністровської міської ради від 27.05.2005р. за № 879-І V, яке на даний час не скасовувалось, оскільки внаслідок укладання договору від 19.07.2010 р. міська рада позбавляється можливості надати зазначене у рішенні № 879-ІV житло працівникам технікуму із-за обмеженої житлової площі кількістю 232,2 кв.м, яка залишається у її розпорядженні згідно вказаного інвестиційного договору генерального підряду.

Таким чином, позивач вважає, що міська рада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала приймаючи своє рішення № 879-ІV від 27.05.2005р. в частині надання 16 квартир Білгород-Дністровському морському рибопромисловому технікуму.

При цьому позивач наголошує на те, 19.06.2008 р. була підписана попередня угода між  Білгород-Дністровським морським рибопромисловим технікумом в особі директора Малишенко Анатолія Вікторовича, який у договорі іменувався як „Сторона”, Приватним товариством „Аккерман-Інвест” в особі директора Баркової Тетяни Анатоліївни, який у договорі іменувався як „Замовник-Інвестор”, та Територіальною громадою міста Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради в особі міського голови Даценко Миколи Миколайовича, який у договорі іменувався як „Дольовик”.

Як вказує позивач, відповідно до п.1 договору про передачу функцій замовника-інвестора на участь у реконструкції капітального ремонту гуртожитку №  2, розташованого по вул. Лазо, 8-а „Замовник-інвестор” здійснює реконструкцію, капітальний ремонт вказаного гуртожитку № 2. Після проведення реконструкції та капітального ремонту гуртожитку № 2, розташованого за адресою вул. Лазо 8-а, „Замовник-інвестор” передає безоплатно „Дольовику” та „Стороні” житло загальною площею квартир яка дорівнює вартості дольової участі „Дольовика”, тобто 2 104 389,10 грн./2 496 (договірна ціна за 1 кв.м.) = 843 кв.м., що складає 25 квартир, де площа 1-єї квартири становить 34 кв.м., з яких „Замовник-інвестор” передає безоплатно «Стороні»16 квартир площею 34 кв.м. кожна, а загалом 544 кв.м у стані „від будівників”, та безоплатно передає „Дольовику” 9 квартир площею 34 кв.м. кожна, загалом  313 кв.м. у стані „під ключ”.

Однак, за ствердженнями позивача, зазначений договір було розірвано з підстав невиконання „Замовником-інвестором” покладених на нього зобов'язань.

Таким чином, як вказує позивач, з вищезгаданого договору вбачається, що його було складено у трьохстороньому вигляді з включенням сторони, а саме Білгород-Дністровського рибопромислового технікуму.

Крім того, на думку позивача, інвестиційний договір генерального підряду від 19.07.2010 р. був підписаний міським головою М.М. Даценко, що суперечить умовам конкурсу з відбору замовника-інвестора (підрядника-інвестора) по перебудові гуртожитку № 2, розташованого за адресою: місто Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, в якому визначено термін „Замовник” –„Білгород-Дністровська міська рада в особі Комунального підприємства „Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва”, який видає замовнику-інвестору (підряднику-інвестору) замовлення на реконструкцію та капітальний ремонт, укладає договір підряду (контракт), контролює хід його виконання та приймає завершенні роботи у відповідності до договору підряду”.

При цьому, як вказує позивач, порушення умов конкурсу з відбору інвестора спричинило інші порушення. Так, за ствердженнями позивача, міським головою без узгодження з депутатським корпусом було підписано додаткову угоду № 1 від 20.09.2010 р. до інвестиційного договору від 19.07.2010 р.

Між тим, позивач зазначає, що цією угодою з інвестиційного договору було виключено пункт 6.3, яким передбачалось надання інвестором-підрядником щомісяця протягом всього періоду виконання робіт до відділу капітального будівництва виконкому м. Білгород-Дністровський актів виконаних робіт та інших форм звітності, що свідчать про фактичні обсяги виконаних робіт.

Крім того, на думку позивача, незаконними є акт приймання-передачі квартир по вул. Пирогова, 2 та Пирогова, 2а від 02.09.2010 р. і акт про виконання інвестиційного договору генерального підряду від 02.09.2010 р. на підставі виконання інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р., затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 21.07.2010р. № 1087-V.

При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 8 інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р., а також зазначено в акті виконання інвестиційного договору генерального підряду від 02.09.2010 р., після реалізації проекту, у розпорядженні замовника залишається житлові площі загальної кількістю 232,2 кв.м за ціною 4580,00 грн. за кв.м.

Проте, як зазначає позивач, в п.10 договору зазначено, що на протязі 10-ти днів після приймання об'єкту інвестування в експлуатацію відповідною комісією замовник зобов'язаний передати інвестору-підряднику належні йому площі згідно даного договору. Але в договорі не зазначено про те, що міський голова уповноважений вчиняти ці дії та підписувати акти приймання.

Також в п. 1 акту приймання-передачі квартир від 02.09.2010 р. зазначено, що замовник передає Інвестору-підряднику житлові площі в кількості 2 596,3 кв.м та нежитлові площі в кількості 198 кв.м в будівлі за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, для реконструкції та виконання своїх зобов'язань за договором. Після завершення реконструкції та підписання акту введення будинку в експлуатацію та виготовлення технічного паспорту у власність інвестору-підряднику передаються всі житлові та не житлові площі за винятком квартири № 9 загальною площею 51,0 кв.м, що залишається у власності замовника.

В п. 2 вказаного акту зазначено, що інвестор-підрядник передає, а замовник приймає квартири, зокрема: двокімнатна квартира № 9 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, загальною площею 51,00 кв.м (п. 2.4 акту).

Разом з тим позивач звертає увагу на ті обставини в акті приймання-передачі, при яких одна й та сама квартира не передається і залишається у замовника, а в іншому пункті акту  міститься вказівка про те, що вказана квартира передається від інвестора-підрядника до замовника.

Крім того, позивач вказує на ті обставини, що відповідно до акту приймання-передачі квартир та акту про виконання інвестиційного договору генерального підряду інвестор-підрядник виконав свої зобов'язання 02.09.2010 р., тоді як дозвіл на виконання будівельних робіт був виданий тільки 09.11.2010 р. за № 719.

Також позивач зазначає, що відповідно до висновків ТОВ „Істок” за умовами інвестиційного договору генерального підряду оціночна вартості гуртожитку № 2 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8а, складає 1 063 696,00 грн. без ПДВ. Однак, на думку позивача, вказана вартість об'єкту занижена та не відповідає дійсності, що  підтверджується рецензією оціночної фірми „ІНЮГ-Експертиза” від 19.04.2011 р. При цьому відповідно до висновку оціночної фірми „ІНЮГ-Експертиза” ринкова вартість об'єкту складає 4 477 200,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що Білгород-Дністровська міська рада та Приватне підприємство „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” з порушенням закону уклали інвестиційний договір, оскільки в інвестиційному договорі визначена занижена вартість об'єкту, та при підписанні інвестиційного договору були порушені права Білгород-Дністровського рибопромислового технікуму з огляду на не включення позивача до інвестиційного договору третьою стороною.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4347-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 14.11.2011 р.

Так, як з'ясовано судом під час розгляду справи, підставою для звернення Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму з даним позовом стало порушення, на думку позивача, його прав, з огляду на те, що позивача не було включено до інвестиційного договору генерального підряду, укладеного  19.07.2010 р. між Територіальною громадою м. Білгород-Дністровський в особі міського Голови Даценко М.М. та Приватним підприємством „Будівельна компанія „Будмонтаж-98”.

Приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним  вищевказаного спірного інвестиційного договору генерального підряду, суд дійшов висновку про те, що рішення суду по даній справі стосується безпосередньо вказаного Приватного підприємства „Будівельна компанія „Будмонтаж-98”, яке є стороною оспорюваного договору.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2011 р. Приватне підприємство „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” було залучено до участі у справі № 15/17-4347-2011 в якості відповідача. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі було залучено Державне агентство рибного господарства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути також на права або обов'язки Державного агентства рибного господарства України щодо однієї з сторін. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявну в матеріалах справи довідку Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму № 357 від 28.09.2011 р. про те, що гуртожиток № 2, який є об'єктом спірного інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р., знаходився з 1962 р. по 27.05.2005 р. на балансі Державного  агентства рибного господарства України.

З огляду на залучення судом відповідача - ПП „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” і третьої особи позивачем була подані уточнення до позовної заяви.

Відповідач - Білгород-Дністровська міська рада проти позову заперечує та вважає його необґрунтованим, посилаючись на те, що внаслідок укладання спірного договору не були порушені права чи інтереси позивача, оскільки позивач не є власником приміщення, а договір є добровільним волевиявленням сторін. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач - ПП „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим і безпідставним, при цьому представник відповідач пояснив, що Білгород-Дністровська міська рада не заперечує проти виділення квартир позивачу. Так, відповідач послався на те, що оскаржуваний договір було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, а позивач не довів наявність порушень його прав та законних інтересів, тому відповідач вважає, що позивач не наділений правом звертатися до господарського суду Одеської області з такими позовними вимогами.

Третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки гуртожиток передавався зі згоди Державного агентства рибного господарства України, при цьому третя особа посилається на рішення міськради  № 879-ІV від 27.05.2005 р. „Про прийняття до комунальної власності Білгород-Дністровської територіальної громади гуртожитку № 2 по вул. Лазо 8-а”, в якому передбачено виділення 16 квартир морському рибопромисловому технікуму.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На підставі рішення Білгород-Дністровської міської ради № 878-ІV від 27 травня 2005 „Про надання згоди до прийняття до комунальної власності Білгород-Дністровської територіальної громади  гуртожитку № 2 Державного департаменту рибного  господарства, розташованого по вул. Лазо,  8-а в місті Білгороді-Дністровському” та рішення Білгород-Дністровської міської ради № 879-ІV від 27 травня 2005 року „Про прийняття до комунальної власності Білгород-Дністровської територіальної громади гуртожитку №2 по вул. Лазо, 8-а” територіальна громада м. Білгород-Дністровського отримала у комунальну власність будівлю гуртожитку по вул. Лазо, 8-а в м. Білгород-Дністровський.

19 липня 2010 р. між Територіальною громадою м. Білгород-Дністровський в особі міського Голови Даценко М.М. (замовник) та Приватним підприємством „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” (інвестор-підрядник) був укладений інвестиційний договір генерального підряду, предметом якого є інвестування та пайова участь сторін в реконструкції будівлі, облаштування житлових квартир та офісів за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а. При цьому згідно положень п. 43 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 1087-V від 21 липня 2010 року „Про затвердження інвестиційного договору генерального підряду” вищевказаний договір від 19.07.2010 р. було затверджено.

Відповідно до п. 8 вказаного договору після реалізації Проекту у розпорядженні замовника залишається житлові площі загальної кількістю 232,2 кв.м., за ціною 4580,00 грн. за кв.м.

Згідно п. 9 договору після реалізації Проекту, замовник передає інвестору-підряднику житлові площі в кількості 2415,1 кв.м. та нежитлові приміщення в кількості 198 кв.м. в будівлі за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо 8-а.

Відповідно до п.6.3 інвестор-підрядник зобов'язаний щомісячно, протягом всього періоду виконання робіт надавати до відділу капітального будівництва виконкому м. Білгород-Дністровський акти виконаних робіт та інші форми звітності, що свідчать про фактичні обсяги виконаних робіт для погодження.

Але зазначений пункт договору було виключено за додатковою угодою від 20.09.2010.

Згідно п. 20 договору фактичні обсяги виконаних робіт з реконструкції та ремонту оформлюються актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами, які щомісяця подаються інвестором-підрядником замовнику.

Відповідно до п. 4.2 договору реалізація даного проект повинно була відбутися 30.04.2011 року.

Так, на думку позивача, Білгород-Дністровська міська рада не дотримала усіх істотних умов при підписанні інвестиційного договору генерального підряду та підписала договір без зазначення ще однієї сторони у відношеннях та з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав. Зокрема, позивач вказує, що в інвестиційному договорі генерального підряду від 19.07.2010 р. зазначені тільки дві сторони, що є порушенням 3-х сторонньої домовленості щодо участі Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму у реконструкції гуртожитку № 2 по вул. Лазо 8-а. Як зазначає позивач, наслідком укладання інвестиційного договору було порушення договірних зобов'язань між міськрадою та моррибтехнікумом. При цьому згідно цих зобов'язань, які скріплені рішенням міськради № 506 від 19.06.2008 р. і підтверджені керівництвом міськради у листах, що надійшли на адресу працівників технікуму за 4 місяця до прийняття договору від 19.07.2010 р., працівникам моррибтехнікуму надається житло під заселення після проведення реконструкції в будівлі гуртожитку.

Отже, за ствердженнями позивача, саме про надання житла працівникам моррибтехнікуму зазначено в рішенні міськради № 879-ІV від 27.05.2005 р. „Про прийняття до комунальної власності Білгород-Дністровської територіальної громади гуртожитку № 2 по вул. Лазо 8-а”, п. 3 якого передбачено виділення 16 квартир морському рибопромисловому технікуму.

Крім того, на думку позивача, підписання інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р. суперечить рішенню Білгород-Дністровської міської ради від 27.05.2005р. за № 879-І V, яке на даний час не скасовувалось, оскільки внаслідок укладання договору від 19.07.2010 р. міська рада позбавляється можливості надати зазначене у рішенні № 879-ІV житло працівникам технікуму із-за обмеженої житлової площі кількістю 232,2 кв.м, яка залишається у її розпорядженні згідно вказаного інвестиційного договору генерального підряду.

Таким чином, позивач вважає, що міська рада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала приймаючи своє рішення № 879-ІV від 27.05.2005р. в частині надання 16 квартир Білгород-Дністровському морському рибопромисловому технікуму.

При цьому позивач вказує на те, 19.06.2008 р. була підписана попередня угода між  Білгород-Дністровським морським рибопромисловим технікумом в особі директора Малишенко Анатолія Вікторовича, який у договорі іменувався як „Сторона”, Приватним товариством „Аккерман-Інвест” в особі директора Баркової Тетяни Анатоліївни, який у договорі іменувався як „Замовник-Інвестор”, та Територіальною громадою міста Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради в особі міського голови Даценко Миколи Миколайовича, який у договорі іменувався як „Дольовик”.

Як вказує позивач, відповідно до п.1 договору про передачу функцій замовника-інвестора на участь у реконструкції капітального ремонту гуртожитку №  2, розташованого по вул. Лазо, 8-а „Замовник-інвестор” здійснює реконструкцію, капітальний ремонт вказаного гуртожитку № 2. Після проведення реконструкції та капітального ремонту гуртожитку № 2, розташованого за адресою вул. Лазо 8-а, „Замовник-інвестор” передає безоплатно „Дольовику” та „Стороні” житло загальною площею квартир яка дорівнює вартості дольової участі „Дольовика”, тобто 2 104 389,10 грн./2 496 (договірна ціна за 1 кв.м.) = 843 кв.м., що складає 25 квартир, де площа 1-єї квартири становить 34 кв.м., з яких „Замовник-інвестор” передає безоплатно «Стороні»16 квартир площею 34 кв.м. кожна, а загалом 544 кв.м у стані „від будівників”, та безоплатно передає „Дольовику” 9 квартир площею 34 кв.м. кожна, загалом  313 кв.м. у стані „під ключ”.

Однак, за ствердженнями позивача, зазначений договір було розірвано з підстав невиконання „Замовником-інвестором” покладених на нього зобов'язань.

Таким чином, як вказує позивач, з вищезгаданого договору вбачається, що його було складено у трьохстороньому вигляді з включенням сторони, а саме Білгород-Дністровського рибопромислового технікуму.

Крім того, на думку позивача, інвестиційний договір генерального підряду від 19.07.2010 р. був підписаний міським головою М.М. Даценко, що суперечить умовам конкурсу з відбору замовника-інвестора (підрядника-інвестора) по перебудові гуртожитку № 2, розташованого за адресою: місто Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, в якому визначено термін „Замовник” –„Білгород-Дністровська міська рада в особі Комунального підприємства „Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва”, який видає замовнику-інвестору (підряднику-інвестору) замовлення на реконструкцію та капітальний ремонт, укладає договір підряду (контракт), контролює хід його виконання та приймає завершенні роботи у відповідності до договору підряду”. Також позивач вказує, що порушення умов конкурсу з відбору інвестора спричинило інші порушення. Так, за ствердженнями позивача, міським головою без узгодження з депутатським корпусом було підписано додаткову угоду № 1 від 20.09.2010 р. до інвестиційного договору від 19.07.2010 р., згідно з якою було виключено пункт 6.3 договору, яким передбачалось надання інвестором-підрядником щомісяця протягом всього періоду виконання робіт до відділу капітального будівництва виконкому м. Білгород-Дністровський актів виконаних робіт та інших форм звітності, що свідчать про фактичні обсяги виконаних робіт.

Крім того, позивач вважає незаконними акт приймання-передачі квартир по вул. Пирогова, 2 та Пирогова, 2а від 02.09.2010 р. і акт про виконання інвестиційного договору генерального підряду від 02.09.2010 р. на підставі виконання інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р., затвердженого рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 21.07.2010р. № 1087-V.

Так, в п. 1 акту приймання-передачі квартир від 02.09.2010 р. зазначено, що замовник передає Інвестору-підряднику житлові площі в кількості 2 596,3 кв.м та нежитлові площі в кількості 198 кв.м в будівлі за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, для реконструкції та виконання своїх зобов'язань за договором. Після завершення реконструкції та підписання акту введення будинку в експлуатацію та виготовлення технічного паспорту у власність інвестору-підряднику передаються всі житлові та не житлові площі за винятком квартири № 9 загальною площею 51,0 кв.м, що залишається у власності замовника.

В п. 2 вказаного акту зазначено, що інвестор-підрядник передає, а замовник приймає квартири, зокрема: двокімнатна квартира № 9 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8-а, загальною площею 51,00 кв.м (п. 2.4 акту).

За ствердженнями позивача, згідно акту одна й та сама квартира не передається і залишається у замовника, а в іншому пункті акту міститься вказівка про те, що вказана квартира передається від інвестора-підрядника до замовника. Хоча, як вказує позивач,  відповідно до п. 8 інвестиційного договору генерального підряду від 19.07.2010 р., а також зазначено в акті виконання інвестиційного договору генерального підряду від 02.09.2010 р., після реалізації проекту, у розпорядженні замовника залишається житлові площі загальної кількістю 232,2 кв.м за ціною 4580,00 грн. за кв.м.

Крім того, позивач вказує на ті обставини, що відповідно до акту приймання-передачі квартир та акту про виконання інвестиційного договору генерального підряду інвестор-підрядник виконав свої зобов'язання 02.09.2010 р., тоді як дозвіл на виконання будівельних робіт був виданий тільки 09.11.2010 р. за № 719.

До того ж відповідно до висновків ТОВ „Істок” за умовами інвестиційного договору генерального підряду оціночна вартості гуртожитку № 2 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Лазо, 8а, складає 1 063 696,00 грн. без ПДВ. Однак, на думку позивача, вказана вартість об'єкту занижена та не відповідає дійсності, що  підтверджується рецензією оціночної фірми „ІНЮГ-Експертиза” від 19.04.2011 р. При цьому відповідно до висновку оціночної фірми „ІНЮГ-Експертиза” ринкова вартість об'єкту складає 4 477 200,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що Білгород-Дністровська міська рада та Приватне підприємство „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” з порушенням закону уклали інвестиційний договір, оскільки в інвестиційному договорі визначена занижена вартість об'єкту, та при підписанні інвестиційного договору були порушені права Білгород-Дністровського рибопромислового технікуму з огляду на не включення позивача до інвестиційного договору третьою стороною. Саме вказані обставини  позивач визначає для визнання спірного договору недійсним, хоча правові підстави для такого визнання в уточненнях до позовної заяви позивачем не наведено.

Між тим загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Так, правовідносини, які виникли між сторонами за спірною угодою, регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року, оскільки стаття 4 цього Закону у редакції від 25.12.2008 року, що була чинною на момент укладення спірного інвестиційного договору від 19.07.2010 року, не передбачала обмежень інвестиційної діяльності щодо об'єктів житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у т.ч. спірного гуртожитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 названого Закону (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості (ч. 2, 4 ст. 4 названого Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Так, облаштування квартир у спірному гуртожитку здійснювалося відповідачами –міськрадою як замовником будівництва та ПП „Будівельна компанія „Будмонтаж-98” як інвестором на підставі проектно-кошторисної документації, в якій визначено технічні дані будинку, технічна характеристика квартир, інженерне обладнання, а також плани поверхів і квартир. Отже міськрада як замовник будівництва та власник вказаного гуртожитку при укладенні договору дійшли згоди щодо істотних умов вказаного договору і об'єкту, який мав бути реконструйований. Що стосується позивача слід зазначити, що позивач ніякого відношення до вказаного об'єкту інвестування не має. Як було з'ясовано судом, у відповідача по справі –міськради існує зобов'язання по передачі 16 квартир у спірному гуртожитку позивачу, при цьому під час розгляду справи у судовому засіданні міськрада підтвердила наявність такого зобов'язання не заперечувала проти його виконання.      

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається не укладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).

Так, сторони спірного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. При цьому господарським судом встановлено, що сторони заявили в договорі у письмовій формі необхідні умови, щодо яких повинно бути досягнуто згоди, зокрема щодо кількості та площі квартир.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Укладений між відповідачами договір є договором поруки, а тому в силу ст. 203 Цивільного кодексу України його зміст має відповідати вимогам, встановленим Кодексом для таких договорів.    

Так, при укладенні оспорюваного договору відповідачами були повністю дотримані вимоги частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України. Доказів, які б спростовували наведене, позивачем не надано. При цьому суд вважає, що наведені у позові обставини, з яким позивач пов'язує недійсність укладеного відповідачами інвестиційного договору від 19.07.2010 р. не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про недотримання сторонами в момент укладення договору приписів ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що не спростовано позивачем належними доказами. Тим більш закон не пов'язує жодну із наведених позивачем обставин з недійсністю самого договору.

До того ж, позивач не належить до тих суб'єктів, які мають право оскаржити договір, який є предметом спору та заявляти вимоги будь-які вимоги стосовно виконання умов цього договору, з огляду на те, що позивач не є стороною цього договору та власником спірної будівлі гуртожитку.

Так, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із спосіб захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Між тим у позовній заяві позивачем не наведено будь-яких порушень внаслідок укладення та виконання спірного договору прав позивача, у позові здебільш наголошується про порушення прав міськради, а не позивача.  

При цьому слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Так, вирішуючи даний спір, судом встановлено відсутність у особи, яка звернулася з позовом, порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. В свою чергу відсутність права на позов у матеріальному розумінні виключає можливість задоволення такого позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму є необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам і матеріалам справи,  у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму до Білгород-Дністровської міської ради та Приватного підприємства „Будівельна компанія „Будмонтаж-98”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державне агентство рибного господарства України, про визнання недійсним інвестиційного договору генерального підряду відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

               Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2011 р.