Рішення

від 29.11.2011 по справі 5020-1685/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1685/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року справа № 5020-1685/2011

За позовом           Севастопольського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України  

(99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 48),

до                     Приватного підприємства „Равіні”  

(99013, м. Севастополь, Нахімовський р-н, Качинське шосе, будинок 23/1)

про стягнення до Державного бюджету України 10500,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України ) - Єльнова А.П. - головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 9/341 від 22.02.2011;   

Відповідач (ПП „Равіні”) - Жіркина О.С. - представник, довіреність № б/н від 03.05.2011.   

Суть спору:

          Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Равіні” про стягнення до Державного бюджету України 10500,00 грн.  

Позовні вимоги у вигляді стягнення з відповідача суми штрафу та пені, нарахованої на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", в доход Державного бюджету заявлено у зв'язку з несплатою ПП «Равіні»в повному обсязі штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №27/20-11-РШ від 16.03.2011.  

          Ухвалою від 25.10.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 08.11.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 08.11.2011 на 22.11.2011, оголошувалась перерва 22.11.2011 до 29.11.2011.

В ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, зазначивши що з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що 27.07.2011 на засіданні адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення про розстрочення сплати штрафу в розмірі 7000,00 грн. З урахуванням означеного, відповідачем було проведено оплату штрафу двома платежами: 31.08.2011 –3500,00 грн (платіжне поручення №144) та 26.09.2011 -3500,00 грн. (платіжне поручення №159) (арк.с. 31-32).

В підтвердження означеного відповідачем представлено копії платіжних доручень №159 від 26.09.2011 на суму 3500,00 грн. та №144 від 31.08.2011 на суму 3500,00 грн.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач з огляду на відзив відповідача надав письмові пояснення по справі, зазначивши, що до установи позивача від відповідача не надходило заяви про відстрочення сплати суми штрафу, на засіданні Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення про відстрочення сплати суми штрафу не приймалося, що підтверджується Протоколом від 27.07.2011 №28 (копія якого надана до матеріалів справи) (арк.с. 49).

У ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог по справі, враховуючи сплату відповідачем суми штрафу в повному обсязі. З огляду на те, що сплата суми штрафу була проведення відповідачем несвоєчасно, позивач просив стягнути з відповідача суму пені в розмірі 5565,00 грн. (арк.с. 52).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №27/20-11-РШ у справі №27/37-10, було встановлено, що Приватне підприємстве «Равіні» у 2010 році займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій в межах територій району обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкової території у Нахімовському районі міста Севастополя, з часткою 100 відсотків; визнано дії Приватного підприємства «Равіні»порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке кваліфікується відповідно до частини 1 статті 13 цього закону як зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єктом господарювання на ринку надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території району обслуговування житлових будинків, споруд і прибудинкової території у Нахімовському районі міста Севастополя; накладено на приватне підприємство «Равіні»штраф у розмірі 7000 грн. (арк.с. 6-9).

Означене рішення було направлено на адресу відповідача 21.03.2011 (арк.с. 10).

23.05.2011 Приватне підприємство «Равіні»звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовною заявою про визнання незаконним рішення Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2011 №27/20-11-РШ «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ПП «Равіні»та накладення штрафу», обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем не було доведено протиправність дій позивача щодо монопольного становища на ринку послуг.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 21.07.2011 по справі №5020-793/2011 за позовом Приватного підприємства “Равіні” до Антимонопольного комітету України Севастопольського міського територіального відділення про визнання рішення незаконним у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено суму штрафу (7000 грн) в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №144 від 31.08.2011 у розмірі 3500,00 грн., платіжним дорученням №159 від 26.09.2011 у сумі 3500,00 грн.

Предметом спору є стягнення з відповідача суми пені, нараховану за прострочення сплати штрафу (виходячи з суми штрафу 7000 грн: з 22.07.2011 по 30.08.2011 - за розрахунком 0,015*7000=105,00 грн (в день); 105,0*40 днів =4200,00 грн; виходячи з решти штрафу 3500 грн з 31.08.2011 по 25.09.2011 з розрахунку 0,015*3500=52,5 грн (в день), 52,5*26 днів=1365,00 грн.).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

При вирішенні спору суд керується положеннями Закону України „Про Антимонопольний комітет України” №3659-XII від 26.11.1993 та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” №3659-XII від 26.11.1993 встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України встановлено статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, згідно з частиною першою якої рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя №5020-793/2011 - рішення від 16.03.2011 №27/20-11-РШ “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватним підприємством “Равіні” та накладення штрафу” було визнано таким, що прийнято Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в межах його повноважень і повністю відповідає положенням Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Тобто висновки, викладені Адміністративною колегією Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні №27/20-11-РШ є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам даної справи і вимогам чинного законодавства України.  

Відповідно до пункту 19.2 Рекомендації Вищого господарського суду від 29.10.2008 №04-5/247 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Судом встановлено, що штраф у розмірі 7000,00 грн відповідачем у встановлений строк (після оскарження рішення Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України в судовому порядку) сплачений не був.

Частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001 встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-III від 11.01.2001, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Позивачем було нараховане відповідачу пеню за період з 22.07.2011 (наступний день після винесення рішення Господарського суду міста Севастополя №5020-793/2011) по 30.08.2011 (виходячи з суми несплаченого штрафу в розмірі 7000,00 грн.) у розмірі 4200,00 грн; та з 31.08.2011 по 25.09.2011 (виходячи з решти суми штрафу в розмірі 3500,00 грн) в розмірі 1365,00 грн., а всього 5565,00 грн. відповідно до представленого розрахунку (арк.с. 52 –зворотна сторінка).

Суд, перевіривши розрахунок, наданий Позивачем, визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи відповідача про надання йому розстрочки оплати штрафу в розмірі 7000 грн. на засіданні Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення антимонопольного комітету України від 27.07.2011 жодним доказом по справі підтверджені не були.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Протокол №28 засідання Адміністративної Колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.07.2011, долучений до матеріалів справи, не містить даних про розгляд питання про надання відстрочки сплати штрафу ПП «Равіні»(арк.с. 50-51).

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи закону не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Суд звертає увагу на статтю 233 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд, вивчивши матеріали справи ввжає за можливе зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені, встановивши її в сумі 500 грн.

Приймаючи рішення про можливість зменшення розміру неустойки, суд приймає до уваги той факт, що відповідач після прийняття господарським судом м.Севастополя 21.07.2011 рішення у справі № 5020-793/2011 не ухилявся від оплати штрафу, самостійно –до звернення позивача до суду в рамках даної справи сплатив штраф в розмірі 7000,00 грн. (а.с.33-34).   

Суд також приймає до уваги, що позивач, в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних доказів в підтвердження спричинення йому збитків.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог стосовно суми основного боргу та 3% річних.

З урахуванням приписів пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                    В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Равіні” (99013, м. Севастополь, Нахімовський р-н, Качинське шосе, будинок 23/1, ідентифікаційний код 34670134) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31110106700007 в ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) 500 грн. (п'ятсот грн., 00 коп.).

3. Стягнути з Приватного підприємства „Равіні” (99013, м. Севастополь, Нахімовський р-н, Качинське шосе, будинок 23/1, ідентифікаційний код 34670134) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.).

4.  Стягнути з Приватного підприємства „Равіні” (99013, м. Севастополь, Нахімовський р-н, Качинське шосе, будинок 23/1, ідентифікаційний код 34670134) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позовних вимог  відмовити.

 Суддя                                         підпис                              О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 01.12.2011.