Постанова

від 06.12.2011 по справі 10/151пн/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2011 р.           справа №10/151пн/2011

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:

Азарової З.П.

суддів

Кододової О.В.,

Малашкевича С.А.

При секретарі судового засідання

Гриньова О.В.

За участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1. –представник за дов.

від відповідача:

не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м.Київ в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк" м.Луганськ

на рішення

господарського суду

Луганської області

від

20 жовтня 2011р.

у справі

№ 10/151пн/2011 (суддя Мінська Т.М.)

за позовом:

Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м.Київ в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк" м.Луганськ

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр відпочинку" м.Луганськ

про

передачу предмету іпотеки в управління

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. по справі № 10/151пн/2011 (суддя Мінська Т.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м.Київ в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк" м.Луганськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр відпочинку" м.Луганськ про передачу предмету іпотеки в управління.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення іпотекодавцем умов зберігання предмета іпотеки чи утримання предмета іпотеки неналежним чином.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" м.Київ в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк" м.Луганськ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення  судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано ст. 580 Цивільного кодексу України, порушено вимоги ст. 34 Закону України "Про іпотеку", якою передбачена можливість передачі предмета іпотеки в управління за рішенням суду на період до його реалізації для забезпечення належного господарського використання предмету іпотеки з метою отримання доходів, які повинні спрямовуватись на задоволення забезпечених іпотекою вимог. Скаржник вважає, що відносини щодо управління майном цілком врегульовані ст.ст. 1039-1043 Цивільного кодексу України, а тому посилання суду на відсутність врегулювання питань з управителем предмета іпотеки щодо його належного  збереження, є безпідставним. До того ж, він вважає, що чинне законодавство не містить заборони передачі предмета іпотеки в управління під час проведення виконавчих дій.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр відпочинку" м.Луганськ вважає що, оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм чинного законодавства, а тому таке, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи  до уваги те, що відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" м.Київ в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк" м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр відпочинку" м.Луганськ про передачу в управління АТ "Брокбізнесбанк" в особі Луганської філії майно для отримання доходів від здійснення основної діяльності, що було передане товариством в іпотеку згідно іпотечного договору, що посвідчений 08.02.2008 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Поповою Т.В. за реєстровим № 179, яким є: нежитлове приміщення № 2 з вхідним ганком загальною площею 534,5 кв.м. яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Гайового, 6-А, приміщення 2 та надати право АТ "Брокбізнесбанк" в особі Луганської філії здійснювати дії, пов‘язані з управлінням, здійснювати спільне управління з будь-якими особами, передавати в наступне управління, змінювати, розривати, укладати правочини, договори, угоди оренди, суборенди, найму, піднайму, користування нежилими приміщеннями, право на отримання всіх орендних, суборендних, будь-яких інших платежів за користування приміщеннями в нежилих.

В обґрунтування своїх вимог позивач  посилався на те, що предмет іпотеки використовується боржником у господарській діяльності шляхом передачі нежитлових приміщень в оренду іншим суб'єктам господарювання для отримання доходів від підприємницької діяльності. Кошти, які отримуються боржником від використання предмету іпотеки, не направляються на погашення заборгованості за кредитом, тому, з метою виконання рішення господарського суду та реалізації свого права як кредитора, для поступового погашення забезпечених іпотекою вимог на період до його реалізації, банк вважає, що йому слід передати предмет іпотеки йому в управління.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що  29.11.2007р. між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі Луганської філії (правонаступником якого є Позивач по справі) та відповідачем,  Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр відпочинку", був укладений кредитний договір № 22.

В  забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором Товариством було передано в іпотеку банку за іпотечним договором від 08.02.2008 (зі змінами за угодою від 14.04.2008) об'єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення № 2 з вхідним ганком загальною площею 534,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Гайового, будинок 6а, приміщення 2, який належить іпотекодавцю на праві власності.

Позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором, тому банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на заставне майно.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2009р. у справі № 1/164 позов Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” в особі Луганської філії  АТ “Брокбізнесбанк” задоволено та  звернуто стягнення на вищезазначене заставне майно позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр відпочинку".

25.12.2009р. на виконання вищенаведеного рішення господарським судом Луганської області  видано наказ по вказаній справі.

 26.01.2010р. державним  виконавцем Артемівського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було  відкритто виконавче провадження  за  вищевказаним наказом, надано  боржнику  - ТОВ "Молодіжний центр відпочинку" строк для добровільного виконання наказу. Наказ не був виконаний, тому 19.02.2010р. проведено  опис майна. На описане майно боржника: нежитлове приміщення № 2 з вхідним ганком загальною площею 534,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Гайового, будинок 6а, приміщення 2, накладено арешт  та  воно передано на відповідальне зберігання фізичній особі Малахову Павлу Володимировичу.

Листом №  7425 від 05.10.2011р.  Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції повідомив  ЛФ АТ “Брокбізнесбанк”, що 03.10.2011р.  державним виконавцем  здійснено вихід  за адресою:  м. Луганськ, кв. Гайового, б. 6А ст. № 2,  в  ході  якого було встановлено:  нежитлове приміщення № 2 загальною площею 534,5 кв.м., що  належить  ТОВ  "Молодіжний центр відпочинку",  знаходиться  в доброму  стані,  пошкоджень заставного майна  не  виявлено. Проте, банк звернувся з позовом про передачу предмету іпотеки в управління, у задоволенні вказаного позову судом відмовлено.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія  дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про іпотеку” (далі - закон), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 9  Закону України  «Про  іпотеку» іпотекодавець має право володіти та  користуватись  предметом  іпотеки  відповідно  до  його цільового призначення, якщо інше не встановлено  цим  Законом. Іпотекодавець має  право  одержувати  від  предмета  іпотеки  продукцію, плоди і доходи,  якщо інше  не  встановлено  іпотечним договором.

Статтею 10 цього закону  визначено - якщо інше не  встановлено  законом чи  іпотечним  договором, іпотекодавець  зобов'язаний  вживати за власний кошт всі необхідні заходи  для  належного  збереження  предмета  іпотеки, включаючи  своєчасне  проведення  поточного  ремонту,  відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист  предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 ЦК України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За умовами ч.ч.1, 3 ст. 33 Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2009р. у справі № 1/164 було звернуто  стягнення  на предмет іпотеки. При цьому, у резолютивній частині рішення не вказано про необхідність передачі предмету іпотеки в управління банку.

Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт  майна боржника  застосовується  для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на  майно  боржника може  накладатися  державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Вказаною статтею передбачено, що під час  проведення  опису  та  арешту майна  боржника державний  виконавець  має право оголосити заборону розпоряджатися  ним,  а в разі  потреби  -  обмежити  права  користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам,  про що  зазначається  в  акті  опису  та арешту.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2010 державним  виконавцем Артемівського ВДВС Луганського МУЮ проведено  опис майна - нежитлове приміщення № 2 з вхідним ганком загальною площею 534,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Гайового, будинок 6а, приміщення 2, що  належить  ТОВ "Молодіжний центр відпочинку"  та на  описане  майно накладено арешт. З акту опису й арешту майна АВ №196650,  в порядку Закону України  “Про виконавче  провадження” предмет  іпотеки  був переданий  на відповідальне зберігання  ОСОБА_2.,  який  несе кримінальну або матеріальну  відповідальність  за  розтрату,  відчуження, приховування чи підміну описаного майна.    

Стаття 34 Закону України «Про іпотеку»передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і  з  метою отримання продукції,  плодів та  доходів, забезпечення  належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна  згідно з  його цільовим призначенням предмет  іпотеки  на підставі  договору  між іпотекодавцем і іпотекодержателем  або  рішення суду може  бути  переданий іпотекодержателю  або іншій  особі в управління на період до його реалізації у порядку,  встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства  та  умов,  визначених договором чи рішенням суду.

В силу статті 587 Цивільного кодексу України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави, утримувати предмет застави належним чином.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення іпотекодавцем умов зберігання предмета іпотеки чи утримання предмета іпотеки неналежним чином, як цього вимагає стаття 587 Цивільного кодексу України. Позов Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” в особі Луганської філії  АТ “Брокбізнесбанк”  містить вимоги про передачу заставленого майна йому  в управління   без відповідного врегулювання цих питань з особою,  на зберіганні  якої знаходиться  майно.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що відносини щодо управління майном цілком врегульовані ст.ст. 1039-1043 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.

Управління майном закріплене главою 70 Цивільного кодексу України як окремий вид договірних зобов'язань. Так, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителю) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України).

Цивільним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав виникнення відносин з управління майном, зокрема останнє може виникати із закону або договору управління майном.

При цьому договір укладається за наявності волевиявлення власника майна. У разі не виявлення волі власника з причин, від нього незалежних, управління майном може виникати на підставі юридичного складу: адміністративного акту про створення управління (рішення суду, іншого компетентного органу) і договору, укладеного з управителем, що безпосередньо породжує управління майном.

Таким чином, закріплений у цивільному законодавстві інститут управління майном передбачає договір як безпосередню підставу виникнення управління майном.

Дійсно, ст. 34 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і  з  метою отримання продукції,  плодів та  доходів, забезпечення  належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна  згідно з  його цільовим призначенням предмет  іпотеки  на підставі  договору  між іпотекодавцем і іпотекодержателем  або  рішення суду може  бути  переданий іпотекодержателю  або іншій  особі в управління на період до його реалізації у порядку,  встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства  та  умов,  визначених договором чи рішенням суду. При чому, рішення суду про передачу майна в управління має містити умови, на яких таке управління здійснюється.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість передачі майна в управління іншій особі на період до його реалізації, але матеріалами справи підтверджено, що виконавчою службою вказане майно вже було передано на зберігання іншій особі. Крім того, згідно пункту 5.3.1 іпотечного договору  від 08.02.2008р. іпотекодавець зобов'язаний забезпечити цілісність предмету іпотеки, утримувати предмет іпотеки належним чином.  Але, позивач не довів підстави для покладення прав та обов'язків управління майном саме на нього.

До того ж, ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. При цьому особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Посилання скаржника на невірне застосування судом першої інстанції статті 580 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки вказана стаття передбачає, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, тобто, суд виходив з того, що відповідальність за збереження майна несе іпотекодавець або уповноважена особа. Як зазначено вище, уповноважена особа вже визначена у виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмет  іпотеки  знаходиться  на відповідальному  зберіганні  фізичної особи  в  порядку  застосування процедур,  передбачених  Законом   України  «Про виконавче  провадження», що виключає можливість одночасної  передачі предмету  іпотеки в управління іншій  особі  в  порядку  ст. 34   Закону України  «Про  іпотеку». При винесенні оскаржуваного рішення суд керувався законодавством, яке регулює спірні відносини, виніс законне і правомірне рішення з урахуванням всіх обставин спору, з дотриманням  норм процесуального права. Таким чином,  мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника  по справі.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м.Київ в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк" м.Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. у справі №10/151пн/2011 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. у справі №10/151пн/2011 -  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий                                                                                З.П.Азарова

Судді                                                                                           О.В.Кододова  

С.А.Малашкевич

                                                                                                    надр. 7 прим:

                                                                                                    1 прим. –у справу;

                                                                                                    2 прим. –позивачу

                                                                                                    1 прим. –відповідачу

                                                                                                    2 прим. –ДАГС;

                                                                                                    1 прим. –ГСЛО;