Постанова

від 22.11.2011 по справі 5020-1205/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1205/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2011 року Справа № 5020-1205/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Антонової І.В.,

суддів                                                                      Євдокімова І.В.,

                                                                                          Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

          позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

                    відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Надежда";

розглянувши  апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Надежда" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 03 жовтня 2011 року у справі № 5020-1205/2011

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Надежда" (вул. П.Корчагина, 16, місто Севастополь, 99059)

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 81327,44 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № 50-05 від 30.11.2007 та повернення (звільнення) приміщень

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” про стягнення заборгованості з орендної плати за період з червня 2010 року по червень 2011 року в розмірі 81327,44 грн., пені в розмірі 3854,79 грн., 3% річних в розмірі 1290,93 грн., штрафу в розмірі 20325,50 грн., а всього 106798,66 грн.; розірвання договору оренди № 50-05 від 30 листопада 2007 року вбудованих нежитлових приміщень (з №1-1 по № 1-9) загальною площею 266,60 кв.м в цілому, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда”, та зобов'язання відповідача повернути позивачу вказані приміщення.

          Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08 вересня 2011 року провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1200,00 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору (а.с. 53).

          Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2011 року провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 42136,43 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору (а.с. 87-88).

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2011 року (суддя Погребняк О.С.) позов задоволено, з товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Надежда" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто суму в розмірі 63462,23 грн., з яких: 37991,01 грн. - сума основної заборгованості за договором, пеня у розмірі 3854,79 грн., 3% річних у розмірі 1290,93 грн., штраф у сумі 20325,50 грн.; розірвано договір оренди нерухомого майна № 50-05 від 30 листопада 2007 року вбудованих нежилтлових приміщень (з № 1-1 по 1-9) загальною площею 226,60 кв.м в цілому з ганком, що знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. П. Корчагіна, будинок 16, укладений між територіальною громадою, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин Надежда"; товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин „Надежда" зобов'язано звільнити вказані приміщення та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської ради; вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин Надежда" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

                    Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

                    Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, місцевий господарський суд невірно застосував положення статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України, відповідно до яких до правопорушника підлягає застосуванню тільки одне стягнення: або пеня, або штрафні санкції.

                    Крім того, на думку товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда”, у суду не було законних підстав для розірвання договору, оскільки пропозиції від позивача про розірвання договору у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України він не отримував.

                    Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Маслова З.Д.

                    У судове засідання, призначене на 22 листопада 2011 року, сторони у справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.

                    Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

                    Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.  

                    30 листопада 2007 року між територіальною громадою міста Севастополя, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда»(орендар) укладений договір № 50-05 оренди нерухомого майна (а.с. 12-13).

                    Відповідно до пункту 1.1. цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по № 1-9) загальною площею 226,60 кв.м в цілому з ганком, що знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. П. Корчагіна, будинок 16, та знаходяться на балансі РЕП-9. Вартість вбудованих нежитлових приміщень складає згідно зі звітом про експертну оцінку від 30 листопада 2006 року 263840,00 грн.

                    Згідно з пункту 3.1 договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської ради №1617 від 13 березня 2007 року та складає 47491,00 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 18% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною експертною оцінкою майна, переданого в оренду станом на 30 листопада 2006 року.

                    Орендна плата складає 4065,10 грн. за місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, починаючи з 01 січня 2007 року.

                    Відповідно до пункту 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць згідно з рішенням Севастопольської міської ради №1617 від 13 березня 2007 року визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

                    Згідно з пунктом 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи  не в повному обсязі, стягується  відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується  пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

                    Відповідно до пунктів 4.4, 4.12 договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату послуг, наданих підприємствами комунальної сфери, повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу.

                    Пунктом 5.5 договору передбачено, що орендодавець має право, зокрема, виступати з ініціативою про внесення змін у договір оренди чи його розірвання у випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання орендарем або невиконання умов договору оренди.

                    Згідно з пунктом 6.2 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

                    Пунктом 7.1 передбачено, що договір дії з моменту підписання акту приймання - передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору до 21 грудня 2007 року.

                    Відповідно до пункту 7.3. договір може бути розірваним за вимогою однією із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань та за іншими підставами, передбаченими законодавством.

                    Згідно з пунктом 7.5 дія договору припиняється, зокрема, за рішення господарського суду.

                    30 листопада 2007 року вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Косенко Т.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 3405.

                    30 листопада 2007 року між сторонами договору оренди № 50-05 підписано акт приймання –передачі орендованого майна (а.с. 15).

                    20 березня 2008 року між сторонами договору укладено додатковий договір, відповідно до умов якого, крім іншого, строк дії основного договору продовжено до 21 грудня 2012 року (а.с. 16).

                    Додатковою угодою від 17 вересня 2009 року про внесення змін до договору розділ 3 договору доповнений пунктом 3.7, згідно з яким розмір орендної плати на період з моменту підписання угоди і до 31 грудня 2009 року визначається відповідно до рішенням Севастопольської міської ради №7273 від 14 липня 2009 року та складає 4392,54 грн. намісяць. Розмір скорегованої орендованої плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру щомісячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому (а.с. 17).

                    Наявність заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” по орендній платі за період з червня 2010 року по липень 2011 року стала підставою для звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до суду з даним позовом.

                    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового  задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” з огляду на наступне.

                    Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

                    Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України  за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

                    Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

                    Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                    Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

                    Матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна від 30 листопада 2007 року за період з червня 2010 року по червень 2011 року виконувало не в повному обсязі, в результаті чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 81327,44 грн., на яку позивачем нарахована пеня в розмірі 3854,79 грн., 3% річних у розмірі 1290,93 грн. та штраф в сумі  20325,50 грн.

                    Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

                    В ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” заборгованість з орендної плати, пеня та 3% річних сплачені у повному обсязі.

                    Так, при розгляді справи в суді першої інстанції позивачем на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради в рахунок заборгованості з орендної плати за період з червня 2010 року по червень 2011 року були здійснені наступні платежі:

-          1200,00 грн. (банківське виписування про рух коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда" від 25 серпня 2011 року) (а.с. 50);

- 100,00 грн., (банківське виписування про рух коштів від 23 вересня 2011 року;

-          36860,00 грн. (квитанція № 1568.384.4) (а.с. 78);

-          20000,00 грн. (квитанція № 1568.13.1 від 30 жовтня 2011 року) (а.с. 85), а всього 58160,00 грн.

          В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем сплачено:

-          9000,00 грн. (квитанція № 1335.351.1 від 14 листопада 2011 року);

-          9000,00 грн., (квитанція № 1335.352.1 від 14 листопада 2011 року);

- 4027,44 грн., про що свідчить квитанція № 1335.353.1 від 14 листопада 2011 року;

-          1140,00 грн. (квитанція № 061002376 від 22 листопада 2011 року).  Всього сплачено 23167,44 грн.  

                    Таким чином, загальна сума сплаченої заборгованості складає 81327,44 грн.

          Як зазначалося раніше, ухвалами господарського суду міста Севастополя від 08 вересня 2011 року та від 03 жовтня 2011 року провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на загальну суму 43336,43 грн.  припинено (1200,00 грн.+42136,43 грн.).

          У зв'язку зі сплатою остаточної основної суми заборгованості – 37991,01 грн. провадження у справі у вказаній частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

          Підлягає припиненню з тих же підстав і провадження у справі в частині стягнення пені і 3% річних у загальній сумі 5145,72 грн. (3854,79 грн. + 1290,93 грн.) у зв'язку із добровільною оплатою вказаної суми, що підтверджується квитанцією № 061002376 від 22 листопада 2011 року.

                    Надаючи правову оцінку доводам позивача про неправомірність стягнення штрафу у розмірі 20325,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

                    Згідно з пунктом 6.2 договору оренди № 50-05 від 30 листопада 2007 року за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

                    Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що така прострочка сплати орендних платежів відбулась, зміст пункту 6.2 та умови і наслідки його настання був зрозумілий орендарю при укладенні договору.

                    Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

                    За статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

                    З огляду на вищенаведене суд знаходить позовні вимоги про застосування до відповідача штрафних санкцій такими, що ґрунтуються на законі.

                    Разом з тим, пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

                    Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, при цьому господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне, добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

                    Аналогічна правова позиція викладена у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

                    За змістом положень пункту 3.9.2. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»закон не дає вичерпний перелік виняткових випадків. Винятковість обставин встановлюється судом окремо у кожному випадку. Таким чином, суд повинен надати оцінку обставинам, які стали підставами невиконання договірних зобов'язань, та визначитися з їх винятковістю. При цьому, права, надані законодавцем господарським судам під час розгляду справи та прийняття рішення, повинні бути реалізовані та направлені на захист прав та законних інтересів суб'єктів господарських правовідносин, і не тільки позивача по справі, а й відповідача, третіх осіб, що є загальним обов'язком суду, зокрема, щодо законного, всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

                    Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що заявлений у позові Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до сплати штраф у розмірі 20325,50 грн. є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, яка була підставою для ініціювання цього позову. Суд також зазначає, що окрім заборгованості з орендної плати діями відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не було спричинено жодних збитків, усі інші умови договору виконуються орендарем належним чином.

                    Судом також враховано, що відповідачем вжиті заходи по погашенню основної суми заборгованості, пені та 3% річних у добровільному порядку.

                    З матеріалів справи вбачається, що у договірних відносинах з приводу оренди нерухомого майна, що є предметом договору, сторони знаходяться з 2007 року, відповідачем до цього часу не допускалось грубих порушень договірних зобов'язань, про намір передати об'єкт оренди іншому орендарю позивач і балансоутримувач будівлі не заявляли.

                    У зв'язку з викладеним суд вважає можливим зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, обмеживши його 5000,00 грн.

                    На думку суду, стягнення саме такого розміру штрафу буде спрямоване на захист прав та законних інтересів суб'єктів господарських правовідносин, і не тільки позивача у справі, а й відповідача.

                    Стосовно вимог Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про розірвання договору оренди № 50-05 від 30 листопада 2007 року та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендовані приміщення колегія суддів зазначає наступне.

                    Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що Фондом комунального майна Севастопольської міської ради на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” пропозиції щодо розірвання договору оренди не надсилалися.

Між тим, стаття 651 Цивільного кодексу України зв'язує розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін з істотним порушенням договору. При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що  необхідною умовою для застосування господарської санкції як правового наслідку порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто, йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.

На час розгляду справи спірна сума заборгованості вже перерахована на відповідні рахунки місцевого бюджету, що підтверджено матеріалами справи, отже, орендодавець одержав ту суму, на яку розраховував за період користування відповідачем орендованим майном з червня 2010 року по червень 2011 року.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору та задоволення похідної від неї вимоги про встановлення обов'язку по звільненню об'єкту оренди та передання його за актом приймання-передання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з огляду на непідтвердженість фактичними обставинами справи наміру на розірвання договору, істотного порушення договору та спричинення шкоди несвоєчасним внесенням орендної плати.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення та часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.  

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 жовтня 2011 року у справі № 5020-1205/2011 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” (99059, місто Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16, ідентифікаційний код 23449799) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) штраф у сумі 5000,00 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди нерухомого майна № 50-05 від 30 листопада 2007 року, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда”, та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” звільнити орендовані приміщення відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Надежда" основної суми заборгованості в розмірі 37991,01 грн., пені в сумі 3854,79 грн. та 3% річних в сумі 1290,93 грн., а всього 43136,73 –припинити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Надежда” (99059, місто Севастополь, вул..П. Корчагіна, 16, ідентифікаційний код 23449799) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ суду 26014947, Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі (отримувач коштів: Державний бюджет міста Севастополя) код отримувача (код за ЄДРПОУ) 23895637, Банк отримувача Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі, код банку отримувача (МФО) 824509, № доходного рахунку щодо сплати судового збору (рахунок отримувача) 31210206700001, код класифікації доходів бюджету 22030001) державне мито в сумі 914,73 грн.   

                    Доручити господарському суду міста Севастополя видати відповідні накази.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    І.В. Антонова

Судді                                                            < Підпис >                    І.В. Євдокімов

                                                            < Підпис >                    З.Д. Маслова

Розсилка:  

1.  Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Надежда" (вул. П.Корчагина, 16, місто Севастополь, 99059; вул. Хрустальова 21, кв. 39, місто Севастополь, 99029)