Постанова

від 08.12.2011 по справі 18/2106/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р.                                                           Справа № 18/2106/11  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №59 від 29.11.2011р.,

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4464П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.11 р. у справі № 18/2106/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Трайдент", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Миргородський завод продтоварів "Калинка", м. Миргород

про стягнення 70 077,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ТОВ "Юридична фірма "Трайдент" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 70 077,91 грн., з яких: 49 896,00 грн. –заборгованість відповідача за надані юридично-консультаційні послуги за договором б/н, укладеним між сторонами 16.04.2007р., 16 216,20 грн. –збитків від інфляції та 3 965,71 грн. –3% річних. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20 вересня 2011 року у справі № 18/2106/11 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Миргородський завод продтоварів “Калинка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Трайдент”   69 229,68 грн., в т.ч. 49 896,00 грн. – заборгованість відповідача за надані юридично-консультаційні послуги за умовами договору, укладеного між сторонами 16.04.2007р., 15 367,97 грн. –збитки від інфляції та 3 965,71 грн. –3% річних; державне мито –692,30 грн. та витрати за забезпечення судового процесу –233,14 грн. В частині стягнення 848,23 грн. втрат від інфляції –відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20 вересня 2011 року у даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи та не відповідає фактичним обставинам справи. Щодо суті позовних вимог, відповідач вважає, що вони не підлягають задоволенню, зокрема, з тих підстав, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, оскільки частина послуг, визначених п.5 додатку–специфікації до акту від 14.07.08р., надавалася не відповідачу, а стороннім особам. Нічим не підкріплено та завищено надання послуг в усній формі і не з працівником замовника, а неодноразова участь позивача в засіданнях Київського апеляційного адміністративного суду в одній і тій же справі протягом значного часу вказують на навмисне затягування ним судового процесу для збільшення вартості послуг. До того ж факт не надання податкової накладної відповідачу підтверджує факт не надання будь-яких послуг. Тому позивачем безпідставно виставлені позовні вимоги по ПДВ, ніяким чином не відображені в обліку позивача, та не понесено ним будь-яких витрат по наданих послуг. Нарахування ж втрат від інфляції та 3 % річних є безпідставні та такі, що суперечать договору від 16.04.2007р. оскільки п.п.5.2 договору вказує інший порядок нарахування вказаних втрат.

Представник позивача у відзиві, а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечує. Вважає рішення господарського суду Полтавської області у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, оскільки  остання  не ґрунтується на нормах чинного законодавства, що застосовуються до правовідносин, які склалися між сторонами при виконанні договору на надання консультаційних послуг від 16 квітня 2007 року та не ґрунтуються на матеріалах справи.

У призначене судом апеляційної інстанції засідання 30.11.2011р. уповноважений представник  відповідача (заявника апеляційної скарги) не з’явився, однак на адресу  апеляційного суду до початку судового засідання від ЗАТ "Миргородський завод продтоварів "Калинка"  надійшло клопотання (вх.11693) про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника відповідача  в іншому судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що  його  слід відхилити, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про час та місце засідання суду (відповідну ухвалу отримав 25.10.2011 р.), а тому мав можливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника, чи вирішити питання щодо виконання приписів ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду, якою запропоновано надати письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі. При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження участі представника в іншому судовому засіданні відповідач не надав. Крім того, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не обмежує сторін у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді.

Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов‘язковою, колегія суддів вважає заявлене відповідачем клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи відповідача та позивача, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 16.04.2007 р. між ТОВ “Юридична фірма “Трайдент”, м. Київ (виконавець) та ЗАТ “Миргородський завод продтоварів “Калинка”, м. Миргород (замовник) був укладений договір про надання консультаційних послуг б/н (далі договір), за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу юридичні та консультаційні послуги з юридичних, податкових і загальногосподарських питань, пов’язаних із діяльністю підприємства відповідача (п. 1.1.).

У розділі 3 договору сторони встановили умови та порядок здійснення оплати отриманих послуг, за яким для їх оплати виконавець надає замовнику рахунок-фактуру і акт про надані консультаційні послуги із наданням, попереднім або разом з актом, специфікації із зазначенням:

- власне наданих послуг (опис послуг);

- спеціалістів виконавця, які надавали послуги;

- кількості відпрацьованих ними годин;

- вартості наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних спеціалістів виконавця.

У відповідності до п. 3.5 договору у випадках, коли можна точно визначити обсяг робіт, сторони можуть встановлювати фіксовану суму оплати послуг виконавця; у таких випадках (а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена з замовником) виконавець не подає докладну специфікацію як зазначено в п. 3.3., а направляє замовнику тільки акт про надані консультаційні послуги (з описом наданих послуг і узгодженою сумою) і рахунок-фактуру.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ “Юридична фірма “Трайдент” були виконані роботи, передбачені договором, у зв’язку з чим на адресу відповідача були направлені: акт про надані консультаційні послуги, рахунок-фактуру № 89-2/Калинка від 16.07.2007 р. та специфікацію послуг, наданих замовнику в період з 16.04.2007 р. по 30.06.2007 р. на суму 13 020,00 грн.; акт про надані консультаційні послуги, рахунок-фактуру № 168-3/Калинка від 14.12.2007 р. на суму 18 000,00 грн. На виконання зі свого боку умов договору замовником – відповідачем дані послуги були сплачені у повному обсязі.

Крім того позивачем було направлено на адресу замовника юридичних послуг акт про надані консультаційні послуги, рахунок-фактуру № 90-1/Калинка від 14.07.2008 р. та специфікацію послуг, наданих замовнику в період з 01.03.2008 р. по 14.07.2008 р. на суму 49 896,00 грн.

ЗАТ “Миргородський завод продтоварів “Калинка” даний рахунок на суму 49 896,00 грн. не визнає, стверджує що такі послуги він від позивача не отримував. Зокрема, стверджує, що основним документом адміністрування (виникнення зобов'язання чи виникнення права на податковий кредит) даного податку є податкова накладна, яка в даному випадку збільшила б зобов'язання позивача по даному податку та надала б право відповідачеві на податковий кредит по ПДВ. Тому позивачем безпідставно виставлені позовні вимоги по податку на додану вартість, а саму суму позовних вимог позивач не вважає вже наданими послугами.

З такою позицією відповідача не погоджується ні господарський суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здіснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуг в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.   

Згідно з ст.ст.14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

У відповідності до п. 3.6 договору - якщо від замовника протягом 10 (десяти) робочих днів після одержання акту про надані консультаційні послуги виконавець не отримав письмових заперечень стосовно вартості послуг, пред’явлених до оплати, послуги вважаються прийнятими, а їх вартість узгодженою і такою, що підлягає оплаті на підставі відповідного рахунку-фактури виконавця.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлена відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачеві заперечень чи претензій з боку відповідача щодо вартості юридичних послуг за актом, рахунком-фактурою та специфікацією до акту на суму 49 896,00 грн., на підставі чого спірні послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Проте, відповідач порушив взяті на себе грошові зобов’язання –здійснення оплати у передбачені договором термін та розмірі на користь виконавця у повному обсязі, тому заборгованість  відповідача за період з 01.03.2008 р. по 14.07.2008 р. складає 49 896,00 грн., яку відповідач не погасив ні після складання акту здачі-приймання, ні після пред‘явлення йому претензії позивачем (яка отримана відповідачем 19.11.2008 р.) з вимогою погашення заборгованості.  

Отже, колегія суддів зазначає, що підписавши договір про надання юридично-консультаційних послуг  б/н від 16.04.2007р., відповідач взяв на себе грошове зобов‘язання перед позивачем, а після виконання умов цього договору позивачем, не надіславши останньому  заперечень чи претензій щодо вартості юридичних послуг за актом, рахунком-фактурою та специфікацією до акту на суму 49 896,00 грн., погодився з наявністю у нього зазначеного грошового зобов’язання перед позивачем за роботу виконану останнім.

Таким чином, посилання відповідача в  апеляційній скарзі на те, що заборгованість у нього відсутня перед позивачем, оскільки факт надання послуг відповідачеві на суму 49 896,00 грн. ніяким чином не підтверджені позивачем, є безпідставними та необґрунтованими. Як і безпідставними є посилання відповідача на те, що ТОВ “Юридична фірма “Трайдент” не було надано ЗАТ “Миргородський завод продтоварів “Калинка” податкової накладної з включенням до неї суми податку на додану вартість на спірну суму також не  приймаються судом, оскільки ні законодавець, ні умови договору не ставлять в залежність виконання зобов’язань за спірним договором з фактом надання податкової накладної.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність у останнього заборгованості по сплаті  юридично-консультаційних послуг, наданих позивачем на користь відповідача за договором б/н від 16.04.2007р., а тому позовні ТОВ “Юридична фірма “Трайдент” про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49 896,00 грн.  є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача в частині стягнення  3% річних в розмірі 3965,71 грн. є законною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  втрат від інфляції у розмірі  15 367,97 грн.  В іншій частині позовних вимог - в частині стягнення 848,23 грн. втрат від інфляції, місцевий господарський суд також правомірно відмовив, як недоведених та безпідставно заявлених.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги слід зазначити, що відповідач в своїй  скарзі не вказує, які послуги, в якій частині, якій іншій особі були надані.  Також відповідач не надає доказів, на користь своїх тверджень, так і не надав і свій контр розрахунок часу надання послуг. Між тим з п.4. специфікації до акту про надані послуги від 14.07.2008 року видно, що усні консультації надавались голові правління відповідача Лабезній О.А. Отже ці твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.

Жодним чином відповідач не аргументував та не надав доказів    затягування часу в процесі надання юридичних послуг і те, що послуги не надавались. Навпаки, на підтвердження наданих послуг позивачем до матеріали справи  надані відповідні процесуальні судові та інші документи. Таким чином вищезгадані твердження відповідача спростовуються самими матеріалами справи.

Відповідач також не навів жодних правових норм, які б ставили в залежність оплату наданих послуг від факту надання або не надання податкової накладної, при тому,що відповідно до умов договору самі послуги були прийняті відповідачем .

Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з приписів ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено їх нарахування, слід зазначити, що договором на надання консультаційних послуг від 16.04.2007 року не встановлений інший розмір відсотків ані по відношенню до встановлених вищезгаданою статтею 3 % річних, ані по відношенню до індексу інфляції. В той же час, в п.5.2. договору мова йде не про інший порядок вищевказаних нарахувань, оскільки вказаний пункт  жодним чином не згадує та не стосується норм встановлених частиною 2 статті 625 ЦКУ.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів. Відповідачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладання  не виконав свої зобов‘язання щодо умов цього договору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів яким чином його права і ким порушені, більш того, враховуючи, що він фактично отримав від позивача послуги, використав їх на  потреби у своїй господарській діяльності, проте і до теперішнього часу не сплатив у повному обсязі послуги надані позивачем, а звернувшись з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України діє несправедливо та недобросовісно.

Враховуючи, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 20.09.2011р. у справі № 18/2106/11 є законним та всебічно обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, вимоги якої викладені при довільному трактуванні норм чинного законодавства,  колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.09.2011р. у справі № 18/2106/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                             

Повний текст постанови   підписано 05.12.2011 року.