Постанова

від 16.05.2012 по справі 18/2106/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 18/2106/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Жаботиної Г.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі за позовомТОВ «Юридична фірма «Трайдент» доЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка» простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у липні 2011 року ТОВ «Юридична фірма «Трайдент»звернулось до господарського суду з позовом про стягнення ЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка»49 896 грн. заборгованості за надані у період з 01.03.2008 року по 14.07.2008 року юридичні послуги на підставі договору від 16.04.2007 року, 16 216,20 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3 965,71 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.09.2011 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 49 896 грн. боргу, 15 367,97 грн. інфляційних втрат, 3 965,71 грн. річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановленні судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу на правити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором від 16.04.2007 року, за умовами якого ТОВ «Юридична фірма «Трайдент»(виконавець) зобов'язалось надати ЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка»(замовник) юридичні та консультаційні послуги з юридичних, податкових і загальногосподарських питань, пов'язаних із діяльністю підприємства замовника, а останній прийняти ці послуги та оплатити їх вартість.

Пунктом 3.3. зазначеного договору встановлено, що для оплати наданих послуг виконавець надає замовнику рахунок-фактуру і акт про надані консультаційні послуги із наданням, попереднім або разом з актом, специфікації із зазначенням : власне наданих послуг (опис послуг); спеціалістів виконавця, які надавали послуги; кількості відпрацьованих ними годин; вартості наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних спеціалістів виконавця.

Згідно п. 3.6 цього договору, якщо від замовника протягом 10 робочих днів після одержання акту про надані консультаційні послуги виконавець не отримав письмових заперечень стосовно вартості послуг, пред'явлених до оплати, послуги вважаються прийнятими, а їх вартість узгодженою і такою, що підлягає оплаті на підставі відповідного рахунку-фактури виконавця.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2007 року. У випадку, якщо не менше, ніж за 14 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не отримує від іншої сторони письмової заяви про його припинення, дія договору вважається продовженою на невизначений строк (п. 8.4 договору).

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором судами обох інстанцій встановлено, що за спірний період з 1 березня 2008 року по 14 липня 2008 року позивачем надавались відповідачу юридичні послуги, а саме : представництво інтересів замовника в судах апеляційної та касаційної інстанціях, підготовка матеріалів, складання касаційної скарги, заперечень, клопотань, усні консультації на загальну суму 49 896 грн., які останній до цього часу не оплатив незважаючи на письмову вимогу про це.

З огляду на вище наведене та враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався на наданні йому послуги, що підтверджується належними доказами і ним не оспорюється, а його заперечення проти цієї оплати у зв'язку з розірванням спірного договору та припиненням договірних відносин між сторонами не підтверджуються належними доказами, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо права позивача вимагати сплати відповідачем спірної суми заборгованості з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, обґрунтовано задовольнив частково позов, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111 9 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді Г.В. Жаботина

Л.В. Стратієнко