Постанова

від 08.12.2011 по справі 13/17-1703-2011-5023/7029/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30»листопада 2011 року Справа № 13/17-1703-2011-5023/7029/11

Колегія суддів Харків ського апеляційного господа рського суду у складі: голову ючого судді Здоровко Л.М., судд і Плахова О.В., судді Шутенко І .А.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників с торін:

позивача - ОСОБА_1 (до в. від 29.11.2011 р.);

відповідача - ОСОБА_2 (дов . від 30.12.2010 р.),

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу позивача (вх. №4 807 Х/2) на рішення господарсь кого суду Харківської област і від 12.10.11 у справі № 13/17-1703-2011-5023/7029/11

за позовом ТОВ "Берег-Г руп"

до ПАТ "УкрСибБанк" в ос обі Південного регіональног о департаменту ПАТ "УкрСибБа нк"

про визнання недійсним кредитного договору

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 р. ТОВ "БЕРЕГ -ГРУП" звернулось до господар ського суду з позовом до ПАТ "У крСиббанк" в особі Південног о регіонального департамент у ПАТ "УкрСиббанк" про визнанн я недійсним кредитного догов ору від 23.04.2008 р. № 11342391000, на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

В обґрунтування позову поз ивач послався на те, що укладе ння кредитного договору в до ларах США суперечить вимогам діючого законодавства; крім того, у банка відсутня індиві дуальна ліцензія на проведен ня валютних операцій.

Рішенням господарського с уду Харківської області від 12.10.2011 р. по справі № 13/17-1703-2011-5023/7029/11 (судд я Буракова А.М.) в позові відмо влено повністю.

Позивач, не погоджуючись з в ищевказаним рішенням, зверну вся з апеляційною скаргою, в я кій, посилаючись на порушенн ям місцевим господарським су дом норм матеріального та пр оцесуального права, просить скасувати рішення господарс ького суду Харківської облас ті від 12.10.2011 р. по справі № 13/17-1703-2011-5023/7 029/11.

Відповідач відзив на апеля ційну скаргу не надав, в судов ому засіданні представник ві дповідача пояснив, що вважає рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2011 р . законним та справедливим, а д оводи викладені в скарзі так ими, що суперечать обставина м справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавств а України, зважаючи на що прос ив залишити оскаржуване ріше ння суду першої інстанції бе з змін, а скаргу без задоволен ня.

Представник позивача в суд овому засіданні підтримав ви моги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволен ні.

Розглянувши матеріали сп рави, дослідивши доводи апел яційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процес уального права, колегія судд ів Харківського апеляційног о господарського суду погод жується з висновками господ арського суду Харківської об ласті по даній справі, оскіль ки вони є обґрунтованими і та кими, що базуються на нормах чинного законодавства та док ументах, наданих до справи.

Як встановлено господарсь ким судом першої інстанції т ак і під час апеляційного про вадження.

23.04.2008 р. між Акціонерним комер ційним інвестиційним банком «УкрСиббанк»в особі Директо ра Південного корпоративног о центру Південного регіонал ьного департаменту АКІБ «Укр Сиббанк»Зарицької Юлії Вале нтинівни («Відповідач», «Бан к») та Товариством з обмежено ю відповідальністю «Берег-Гр уп»(«Позивач») було укладено кредитний договір № 11342391000 (Дого вір).

Відповідно до п.1.1. Договору , Банк зобов'язується надати П озичальнику, а Позичальник з обов'язується прийняти, нале жним чином використовувати і повернути Банку кредит (грош ові кошти) в іноземній валюті в сумі і 287 128,71 (Один мільйон двіс ті вісімдесят сім тисяч сто д вадцять вісім) доларів 71 цент ів США у порядку і на умовах, в изначених цим Договором.

Вказана сума кредиту дорі внює еквіваленту 6 500 000.00 (Шість м ільйонів п'ятсот тисяч) гриве нь 00 копійок за курсом Націона льного банку України (далі - НБ У) на день укладання цього Дог овору.

Відповідно до п.1.2.1. Договору , надання кредиту здійснюєт ься у наступний термін: з "23" кв ітня 2008р. по "22" квітня 2015р.

Згідно з п.1.2.2. Договору, пози чальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кред ит у повному обсязі в терміни , встановлені графіком погаш ення кредиту (Додаток №1 до Дог овору), якщо тільки не застос овується інший термін поверн ення кредиту, встановлений н а підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терм іну (достроково) відповідно д о умов розділу 11 цього Договор у на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5.. 5.6., 5.9.. 5.10., 5,11.. 7.4. Договору.

Відповідно до п.8.1. Договору, встановлено, що підписанням даного Договору Банк підтвер джує: що у нього є всі необхідн і ліцензії дозволи НБУ. необх ідні для видачі та обслугову вання кредиту за даним Догов ором; що даний Договір підпис ано з боку Банку уповноважен ого на те особою і підписання даного Договору не є перевищ енням її повноважень.

Відповідно до п.8.2. Договору , підписанням даного Договор у Позичальник підтверджує: с вою здатність викопувати умо ви даного Договору; що є всі не обхідні повноваження від зас новників (акціонерів, співвл асників) та інших органів упр авління Позичальника, необхі дні для укладання та виконан ня Договору; що данин Договір не суперечить будь-яким дого вірним обмеженням, що є обов'я зковими для Позичальника, чи нного Статуту, іншим установ чим документам; що він володі є всіма необхідними документ ами (ліцензії, дозволи і тлі.), щ о необхідні для оформлення д аного Договору і здійснення Позичальником діяльності, що є предметом кредитування.

Стаття 215 ЦК України містит ь підстави для визнання прав очину недійсним, зокрема, під ставою недійсності правочин у є недодержання в момент вчи нення правочину стороною (ст оронами) вимог, які встановле ні частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається, проте у випадк ах, встановлених цим Кодексо м, нікчемний правочин може бу ти визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК Ук раїни загальними вимогами, д одержання яких є необхідним для чинності правочину є: змі ст правочину не може супереч ити цьому Кодексу, іншим акта м цивільного законодавства, а також моральним засадам су спільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необх ідний обсяг цивільної дієзда тності; волевиявлення учасн ика правочину має бути віл ьним і відповідати його вну трішній волі; правочин має вч иняться у формі, встановлені й законом; правочин має бути с прямований на реальне настан ня правових наслідків, що обу мовлені ним; правочин, що вчин юється батьками (усиновлювач ами), не може суперечити права м та інтересам їхніх малоліт ніх, неповнолітніх чи непрац ездатних дітей.

Згідно зі статтею 207 ЦК Украї ни, правочин вважається таки м, що вчинений у письмовій фо рмі, якщо його зміст зафіксо ваний в одному або кількох до кументах, у листах, телеграма х, якими обмінялися сторони. П равочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, я кщо воля сторін виражена за д опомогою телетайпного, елект ронного або іншого технічног о засобу зв'язку. Правочин вва жається таким, що вчинений у п исьмовій формі, якщо він підп исаний його стороною (сторон ами). Правочин, який вчиняє юри дична особа, підписується ос обами, уповноваженими на це ї ї установчими документами, д овіреністю, законом або інши ми актами цивільного законод авства, та скріплюється печа ткою.

Пунктами 5, 7 Постанови Плену му Верховного Суду України в ід 06.11.2009 року № 9 “Про судову прак тику розгляду цивільних спра в про визнання правочинів не дійсними” передбачено, що пр авочин може бути визнаний не дійсним лише з підстав, визна чених законом, та із застосув анням наслідків недійсності , передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнанн я угоди недійсною, суд повине н встановити наявність тих о бставин, з якими закон пов'язу є визнання угод недійсними т а настання відповідних наслі дків: відповідність угоди ви могам закону, додержання вст ановленої форми угоди, право здатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає непр авомірність дій сторони та і нші обставини, що мають значе ння для правильного вирішенн я спору.

Колегія суддів вважає, що ви моги позивача є недоведеними та необґрунтованими і таким и, що не підлягають задоволен ню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 99 Конс титуції України, грошовою од иницею України є гривня. При ц ьому Основний закон держави не встановлює якихось обмеже нь щодо можливості використа ння в Україні грошових одини ць іноземних держав.

Згідно зі статтею 192 ЦК Укра їни, іноземна валюта може вик ористовуватися в Україні у в ипадках і в порядку, встановл ених законом. Тобто відповід но до законодавства, гривня м ає статус універсального пла тіжного засобу, який без обме жень приймається на всій тер иторії України, однак у той же час обіг іноземної валюти об умовлений вимогами спеціаль ного законодавства України.

Відповідно до частини 3 стат ті 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також пла тіжних документів в іноземні й валюті при здійсненні розр ахунків на території України за зобов'язаннями допускаєт ься у випадках, порядку та на у мовах, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 198 ГК України грошові зобов'яза ння можуть бути виражені в ін оземній валюті лише у вип адках, якщо суб'єкти госпо дарювання мають право пров одити розрахунки між собою в іноземній валюті відпові дно до законодавства. Викон ання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюєт ься відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закон у України “Про банки і банків ську діяльність”, коштами є г роші у національній або іноз емній валюті чи їх еквівален т.

Законодавчими актами, що вс тановлюють право банку здійс нювати операції в іноземній валюті, є: Закон України “Про б анки і банківську діяльність ”, Декрет Кабінету міністрів України “Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю”, Закон України “Пр о Національний банк України” . Зазначені нормативні акти в изначають, що банк має право з дійснювати свою діяльність н а підставі виданої Національ ним банком України ліцензії.

Статтею 1054 ЦК України передб ачено, що за кредитним догово ром банк або інша фінансова у станова (кредитодавець) зобо в'язується надати грошові ко шти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встанов лених договором, а позичальн ик зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання о скаржуваного правочину у АКІ Б «УкрСиббанк» була наявна Б анківська ліцензія №75 від 24.12.2001 р., видана Національним банко м України на право здійсненн я банківських операцій, визн ачених частиною першою та пу нктами 5-11 частини другої ст. 47 З акону України «Про банки і ба нківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу, д одаток до дозволу №7502 з перелі ком операцій, які має право зд ійснювати Банк, у тому числі о перації з валютними цінностя ми.

Відповідно до частини 3 стат ті 14 ГК України, ліцензія - це до кумент державного зразка, як ий засвідчує право суб'єкта г осподарювання на провадженн я зазначеного в ньому виду го сподарської діяльності за ум ови виконання ліцензійних ум ов. Відносини, пов'язані з ліце нзуванням певних видів госпо дарської діяльності, регулюю ться законом.

Статтею 19 Закону України “П ро банки і банківську діяльн ість” визначено, що Банк має п раво здійснювати банківську діяльність тільки після отр имання банківської ліцензії , банківська ліцензія надаєт ься Національним банком Укра їни.

Згідно зі статтею 47 Закону У країни “Про банки і банківсь ку діяльність” на підставі б анківської ліцензії банки ма ють право здійснювати операц ії з розміщення залучених ко штів від свого імені, на власн их умовах та на власний ризик .

Частиною 1 статті 49 вказаног о Закону встановлено, що розм іщення залучених коштів від свого імені визнається креди тною операцією.

Статтею 5 Декрету визначено , що Національний банк Україн и видає індивідуальні та ген еральні ліцензії на здійснен ня валютних операцій, які під падають під режим ліцензуван ня згідно з даним Декретом. Ге неральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам Україн и, національному оператору п оштового зв'язку на здійснен ня валютних операцій, що не по требують індивідуальної ліц ензії, на весь період дії режи му валютного регулювання. Ін дивідуальні ліцензії видают ься резидентам і нерезидента м на здійснення разової валю тної операції на період, необ хідний для здійснення такої операції.

Згідно з пунктом "в" частини 4 статті 5 Декрету, індивідуал ьні ліцензії видаються на оп ерації з надання і одержання резидентами кредитів в іноз емній валюті, якщо терміни і с уми таких кредитів перевищую ть встановлені законодавств ом межі. Проте чинне законода вство зазначених обмежень не встановлює, а відтак названа норма не підлягає застосува нню до спірних правовідносин .

Відповідно до пункту 1.5 Поло ження, використання іноземно ї валюти як засобу платежу бе з ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є упов новажений банк (ця норма стос ується лише тих операцій упо вноваженого банку, на здійсн ення яких Національний банк видав йому банківську ліценз ію та письмовий дозвіл на зді йснення операції з валютними цінностями).

Наведена правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду У країни від 18.11.2009 року № 9/70пд.

Відповідно до пункту 2.3. Поло ження “Про порядок видачі ба нкам банківських ліцензій, п исьмових дозволів та ліцензі й на виконання окремих опера цій”, затвердженого Постано вою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року (зареєстрованого в Міністер стві юстиції України від 21.08.2001 р оку за № 730/5921) за наявності банкі вської ліцензії та за умови о тримання письмового дозволу Національного банку банки м ають право здійснювати опера ції з валютними цінностями, с еред яких: неторговельні оп ерації з валютними цінностям и; операції з готівковою іноз емною валютою (купівля, прода ж, обмін), що здійснюються в пу нктах обміну іноземної валют и, які працюють на підставі ук ладених банками агентських д оговорів з юридичними особам и-резидентами; ведення рахун ків клієнтів (резидентів і не резидентів) в іноземній валю ті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; з алучення та розміщення інозе мної валюти на валютному рин ку України; залучення та розм іщення іноземної валюти на м іжнародних ринках; інші опер ації з валютними цінностями на валютному ринку України.

Враховуючи, що нормами чинн ого законодавства не встанов лені будь-які обмеження чи ви моги щодо сум та термінів кре дитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються р езидентами України, отже, з ви кладеного вбачається, що упо вноважені банки на підставі банківської ліцензії та доз волу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземн ій валюті резидентам.

Таким чином, аналіз положен ь статті 47, статті 49 Закону Укра їни “Про банки і банківську д іяльність”, та статті 5 Декрет у дозволяє зробити висновок , що наявність у банку генерал ьної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатнь ою підставою для здійснення Банком операцій з іноземною валютою, у тому числі операці ї з надання в кредитів в інозе мній валюті на підставі отри маної від Національного банк у банківської ліцензії та до зволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в і ноземній валюті грошового зо бов'язання за Кредитним дого вором відповідає вимогам зак онодавства.

Національним банком прийн ято Положення “Про порядок в идачі банкам банківських ліц ензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окрем их операцій”, затвердженого постановою Правління Націон ального банку України від 17.07.20 01 року № 275, відповідно до пункт у 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валют ними цінностями є генерально ю ліцензією на здійснення ва лютних операцій згідно з Дек ретом. Відповідно до пункту 2.3 зазначеного Положення за ум ови отримання письмового доз волу Національного банку бан ки мають право здійснювати о перації з валютними цінностя ми по залученню та розміщенн я іноземної валюти на валютн ому ринку України. Оскільки Б анк отримав банківську ліцен зію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він м ає право на постійній основі здійснювати операції щодо р озміщення іноземної валюти.

За наявністю у банку генера льної ліцензії Національног о банку України на здійсненн я кредитних операцій з розмі щення валютних коштів на вну трішньому ринку України банк має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України - господарюючим суб'є ктам приватної форми власнос ті, (пункт 10 зазначеного вище П оложення).

Таким чином, банк має право на постійній основі здійснюв ати діяльність з надання кре дитів в іноземній валюті на п ідставі отриманої від Націон ального банку банківської лі цензії та генеральної ліценз ії на здійснення валютних оп ерацій без отримання індивід уальної ліцензії.

Беручи до уваги викладене, к олегія суддів погоджується з судом першої інстанції стос овно того, що з аналізу вищеза значених нормативно-правови х актів України вбачається, щ о надання відповідачем кред иту в іноземній валюті та пов ернення позивачем такого кре диту здійснюється на підстав і генеральної ліцензії на зд ійснення валютних операцій, виданої відповідачу Націона льним банком України, та не по требує отримання відповідач ем чи позивачем індивідуаль ної ліцензії на операцію з на дання і одержання резидентам и кредитів в іноземній валют і, та операцію з використання іноземної валюти на територ ії України як засобу платежу або як застави.

Колегія суддів, вважає безп ідставними посилання позива ча на несправедливість умов спірного договору, наявності істотного дисбалансу догові рних прав та обов'язків на шко ду позичальнику, оскільки ві дповідно до статті 42 ГК Україн и підприємництво - це самості йна, ініціативна, на власний р изик господарська діяльніст ь, що здійснюється суб'єктами господарювання, а суб'єкт під приємницької діяльності має право на вільній вибір такої діяльності, вільне формуван ня її програм, укладення будь -яких договорів, що не супереч ать чинному законодавству, п ри цьому законодавець ризик за результати такої діяльнос ті, у тому числі, можливу небез пеку настання шкідливих насл ідків, невдачі, поклав саме на суб'єкта підприємницької ді яльності.

З врахуванням вищенаведен ого, колегія суддів вважає до води позивача викладені в ап еляційній скарзі такими, що н е знайшли свого підтвердженн я у матеріалах справи.

У зв' язку з чим вимоги пози вача є безпідставними та нед оведеними і такими, що не підл ягають задоволенню.

Колегія суддів Харківсько го апеляційного господарськ ого суду вважає, що рішення г осподарського суду Харківсь кої області від 12.10.2011 року у спр аві № 13/17-1703-2011-5023/7029/11 підлягає залиш енню без змін, а апеляційна ск арга залишенню без задоволен ня, оскільки доводи, викладен і в апеляційній скарзі не від повідають нормам чинного зак онодавства і не можуть бути п ідставою для скасування оска ржуваного рішення суду першо ї інстанції.

Керуючись статтям 99, 101, пу нктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харк івського апеляційного госпо дарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу зал ишити без задоволення.

Рішення господарського су ду Харківської області від 12.1 0.2011 р. по справі № 13/17-1703-2011-5023/7029/11 залиш ити без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена у касаційн ому порядку протягом двадцят и днів до Вищого господарськ ого суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя