Постанова

від 05.12.2011 по справі 2а/0270/4735/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 грудня 2011 р.           Справа № 2а/0270/4735/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,

за участю: представника позивача –Гурби М.В., представника відповідача –Волощука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Поток Енерджі" (далі –ПП «Поток Енерджі») до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762330 від 18.04.2011 року

в с т а н о в и в :

В жовтні 2011 року ПП «Поток Енерджі»звернулось в суд з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762330 від 18.04.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001762330 від 18.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах на підставі акту перевірки від 04.04.2011 року № 1206/23/36886506. Висновки акта мотивовані тим, що в момент вчинення правочинів між ПП «Поток Енерджі»при отримані товарів (послуг) від ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно Україна»та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій», Підприємству з іноземними інвестиціями «Серна»останні не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 596 100,00 грн. за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобов’язань на суму ПДВ 937 000,00 грн. та податкового кредиту на суму 1 533 100,00 грн. в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Зазначив також, що такі висновки відповідач обґрунтував тим, що у позивача відсутні значні трудові ресурси та технічний персонал, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби та не підтверджено можливості існування господарських відносин стосовно врахування реального часу здійснення таких операцій.

З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, вважаючи їх безпідставними, не обґрунтованими та незаконними, оскільки укладені договори по купівлі-продажу зерна (пшениці та кукурудзи) мають реальний   характер –роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем. Адже зерно (яке є предметом господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами), що продавалось, на момент його придбання позивачем у продавців вже перебувало на зберіганні в зернових складах та хлібоприймальних підприємствах. Цей факт підтверджуються документально –складськими квитанціями на зерно та актами передачі, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітностях.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 123 Податкового кодексу України, оскільки такі санкції не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У зв’язку з цим, позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а відтак і податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України та просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, письмових заперечень суду не надав. Окремо зазначив, що підтримує висновки викладені в акті перевірки від 04.04.2011 року. Так, операції ПП «Поток Енерджі»з ПП «Поляріс Лайт»та ТОВ «Рар зерно України»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місце знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих потужностей, складських приміщень і транспортних засобів. В зв’язку з цим, позивач не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, наявності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів, чим порушено вимоги статей 186, 187 Податкового кодексу України.

Отже, актом перевірки встановлено, що зазначені правочини відповідно до вимог Цивільного кодексу України є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.  Крім цього, ПП «Поток Енерджі»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, у зв’язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ПП «Поток Енерджі»відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість по операції купівлі товарів (послуг) від ПП «Поляріс Лайт»та ТОВ «Рар зерно України», та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій»та Підприємству з іноземними інвестиціями «Серна», а тому адміністративний позов ПП «Поток Енерджі»не підлягає задоволенню.

Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП «Поток Енерджі»зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 11.01.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А01 № 643628, ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ 36886506 (а.с.21) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 894446 (а.с.22), відповідно до довідки ЄДРПОУ АА № 024077 від 22.07.2010 року є юридичною особою, місце знаходження: вул. Максимовича, 4, офіс 215, Ленінський район, м. Вінниця, керівник: Якушенко Олександр Іванович; одним із виду діяльності за КВЕД є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (а.с.23).

Підприємство взяте на облік платника податків ДПІ у м. Вінниці 12.01.2010 року за № 40879, що підтверджується довідкою Форми № 4-ОПП від 27.07.2010 року № 28/29 (а.с.24) та є платником податку на додану вартість з 03.08.2010 року про що видане свідоцтво Форми № 2-ПДВ № 100295888 НБ № 398117 ДПА у Вінницькій області (а.с.25).

Також, судом з’ясовано, що на підставі службового посвідчення ДПІ у м. Вінниці, виданого 30.09.2010 року, головним державним податковим ревізором інспектором ДПІ у м. Вінниці –Босяком А.М. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Поток Енерджі»(код ЄДРПОУ 36886506) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 1206/23/36886506 від 04.04.2011 року (а.с.9-14).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 27.06.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ПП «Поток Енерджі»при отриманні товарі (послуг) ПП «Поляріс Лайт»та ТОВ «Рар зерно України»та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій»та Підприємству з іноземними інвестиціями «Серна»;

2. п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 27.06.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 596100,00 грн. за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобов’язань на суму ПДВ 937000,00 грн. та податкового кредиту на суму 1533100,00 грн. в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, подану до ДПІ у м. Вінниці від 21.01.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001762330 від 18.04.2011 року (Форми “Р”), яким нараховане грошове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 745 125,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 596100,00 грн., штрафна санкція в розмірі 149025,00 грн. (а.с.8).

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року № 0001762330 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Так, як вбачається судом з наявних матеріалів справи, зокрема Акта позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2011 року № 1206/23/36886506 позивача, висновки контролюючого органу, щодо порушення позивачем вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на встановленні відповідачем факту відсутності трудових ресурсів, технічного персоналу, власних складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів при взаємодії між ПП «Поток Енерджі»та контрагентами, що, на думку відповідача, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Відтак, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем з контрагентами, а саме з ПП «Обрій», Пізі «Серна», ПП «Поляріс Лайт»та з ТОВ «Рар зерно України», вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, отже, відповідно до ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та відповідно невизнання податкового кредиту, визначеного позивачем за даними господарськими операціями.

Проте, зазначені вище висновки перевірки ДПІ у м. Вінниці, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»вiд 27.06.1997 року  № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) (далі  –Закон).       

Вказаний вище Закон, відповідно до преамбули, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти,  базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від  оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення  податку до бюджету.

Платником податку на додану вартість згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону, є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник  цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.   

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Поток Енерджі»та ПП «Обрій», ПзІІ «Серна», ПП «Поляріс Лайт», склались господарські відносини по купівлі-продажу зерна пшениці та кукурудзи, а з ТОВ «Рар зерно України»по наданню послуг на ринку зерна.

Також, як встановлено судом в ході розгляду даної адміністративної справи, ПП «Поток Енерджі»у період, що перевірявся, мало господарські зобов’язання з наступними контрагентами: ВАТ «Добропільське КХП», ТОВ «Агрофірма Контрактова», Філія «Чортомлицький ХПП»ТОВ «Нікопольська зернова компанія»та ДПІІ «Сантрейд».

Усі господарські зобов’язання ПП «Поток Енерджі»зі своїми контрагентами закріпив укладеними договорами, згідно яких вбачається, що зерно яке продавалось позивачем, на момент його придбання у продавців перебувало на зберіганні в зернових складах та хлібоприймальних підприємствах.

Тобто, саме з цих договорів прослідковується послідовність господарських операцій з купівлі-продажу зерна пшениці та кукурудзи між ПП «Поток Енерджі»та його контрагентами, що стало підставою для винесення хибного висновку відповідачем у акті перевірки від 04.04.2011 року.

Як вбачається, з акту перевірки, результати та висновки перевірки ґрунтувались на підставі наданої ПП «Поток Енерджі»до ДПІ у м. Вінниці податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (а.с.15-16), згідно результатам автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року (а.с.17,18).

Зі змісту акту перевірки (а.с.13) та позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій щодо купівлі-продажу позивачем зерна –пшениці та кукурудзи у контрагентів, вбачається з того, що ПП «Поток Енерджі»з ПП «Поляріс Лайт»та ТОВ «Рар зерно України»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих потужностей, складських приміщень і транспортних засобів. В зв’язку з цим, ПП «Поток Енерджі»не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням  часу давності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів, чим порушено статті 186, 187 Податкового кодексу України.

Тобто, ДПІ у м. Вінниці встановлено, що зазначений правочин відповідно до п.п.1,2 статті 215, п.п 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Крім цього, ПП «Поток Енерджі»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Саме з цих підстав ДПІ у м. Вінниці прийшла до висновку, що у зв’язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ПП «Поток Енерджі»відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість по операції купівлі товарів (послуг) від ПП «Поляріс Лайт»та ТОВ «Рар зерно України»та продажу  товарів (послуг) ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна»чим порушено ч.5, ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України, правочин  має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-  особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-  правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину.

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач вважає, що укладені договори є нікчемними, а позивач категорично заперечує таке твердження, у зв’язку з чим виникає спір, який не може бути вирішено в позасудовому порядку.

Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем товару (зерно пшениці та кукурудзи) та їх придбання  з метою  подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В ході судового розгляду справи встановлено, що основною діяльністю ПП «Поток Енерджі»є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (довідка з ЄДРПОУ № 024077, а.с.23).

В ході перевірки податкова інспекція спираюсь на податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року та виходячи з автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту за грудень 2010 року, надала правову оцінку господарським операціям, які відбувались між позивачем та його контрагентами, зокрема купівля товарів (послуг) від ПП «Поляріс Лайт»та ТОВ «Рар зерно України»та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна». При цьому податкова інспекція, без належного обґрунтування, дійшла висновку про недійсність всіх господарських операцій позивача із вказаними контрагентами в перевіряємий період.   

Більше того, в акті перевірки йдеться про нікчемність правочинів. Проте, перевіряючими не зазначено, яких саме, тоді як фактично між Підприємством та його контрагентами були укладені договори, згідно яких передбачались умови купівлі-продажу зерна та умови надання послуг на ринку зерна. Зазначене свідчить про формальний підхід податкового органу до проведеної перевірки.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Враховуючи договір поставки, предметом якого, зокрема, є поставка товарів, послуг та беручи до уваги надані позивачем документи, що свідчать про придбання позивачем, саме, зерна пшениці та кукурудзи та інше, ураховуючи вид діяльності позивача, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з вище наведеними контрагентами підтверджуються всіма необхідними документами, а зазначена вище продукція позивачем була використана у власній господарській діяльності про що свідчать договара укладені з іншими контрагентами.   

В ході судового розгляду справи, судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, податковим органом не досліджувалось та не встановлювався факт, що контрагенти позивача були зареєстровані, як юридична особа та  є платниками податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Поток Енерджі»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Матеріалами справи встановлено, що,  як на дату виникнення господарських відносин із контрагентами позивача, так і на час розгляду спору  ПП «Поток Енерджі»було і є наділене повною цивільною правоздатністю, що підтверджується належними документами в матеріалах справи.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв’язку  з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання відповідача на відсутність мети у ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна»щодо реального настання правових наслідків та укладення угод задля заниження об’єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не приймається  до уваги з таких підстав.

Згідно визначеному статтею 228 Цивільного кодексу України переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, до таких правочинів відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Також, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з акта перевірки від 04.04.2011 року, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи,  відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб  ПП «Поток Енерджі», пов’язаних з порушенням податкового законодавства.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки,  суд приходить до висновку, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна», відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення зазначеної господарської діяльності між позивачем та ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ТОВ ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна»правочинів.  

Судом, у сукупності із наданими позивачем доказами по справі досліджено твердження відповідача щодо нікчемності господарський операції між позивачем та ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна»та встановлено наступне.  

Як вбачається із матеріалів справи, в процесі здійснення господарської діяльності між ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна»укладено ряд договорів. Разом з тим, в процесі купівлі-продажу зерна пшениці та кукурудзи з даними контрагентами ПП «Поток Енерджі»укладено договори з ВАТ «Добропільське КХП», ТОВ «Агрофірма Контрактова», Філія «Чортомлицький ХПП»ТОВ «Нікопольська зернова компанія»та ДПІІ «Сантрейд», з яких прослідковується поетапність надання послуг на ринку зерна:

1. Так, між ВАТ «Добропільський КХП»(Виконавець) та ПП «Поток Енерджі»(Замовник) укладено Договір № 201 від 11.11.2010 року про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати роботи по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур, в асортименті та кількості, зазначених в складських документах, виданих виконавцем замовнику протягом дії цього договору (пункт 1.1. Договору). Замовник зобов’язується сплатити Виконавцю вартість наданих послуг (пункт 1.2. Договору) (а.с.77-78).

ВАТ «Добропільський КХП»на виконання умов договірних зобов’язань було виписано наступні документи:

- складська квитанція на зерно № 939 від 23.11.2010 року, згідно якої ВАТ «Добропільський КХП»прийняв на зберігання від ПП «Поток Енерджі»пшеницю 2 класу в кількості 1409,890 т., яка останнім отримана від  ТОВ «Хлібінвестбуд»(а.с.79);

-          акт прийому передачі зерна від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ «Хліб Інвестбуд»(Продавець) переоформляє, а ПП «Поток Енерджі»(Покупець) приймає на зберігання зерно пшениці 2 класу в кількості 1409,890 тон., яке знаходиться на зберіганні на ВАТ «Добропільський КХП»(Підприємство-зерновий склад) (а.с.80);

-          рахунок на оплату № 579 від 09.12.2010 року (а.с.81);

-          акт виконаних робіт (надання послуг) № 632 від 09.12.2010 року (а.с.82);

-          виписка з банку від 09.12.2010 року за зберігання пшениці (а.с.83);

-          платіжне доручення № 39 від 09.12.2010 року (а.с.159);

-          виписка з рахунку від 10.12.2010 року (а.с.157);

-          платіжне доручення № 39 від 09.12.2010 року (а.с.159).

Крім цього, зберігання пшениці підтверджується наступними документами:

- складська квитанція на зерно № 969 від 09.12.2010 року, згідно якої ВАТ «Добропільське КХП»прийняло на зберігання від ПзІІ «Сєрна»пшеницю 2 класу в кількості 1409890 т., переоформлено від ПП «Поток Енерджі»(а.с.75);

-          акт прийому передачі зерна від 09.12.2010 року, згідно якого ПП «Поток Енерджі»(Продавець) переоформляє, а ПзІІ «Сєрна»(Покупець) приймає на зберігання зерно пшеницю 2 класу в кількості 1409890 т., яке знаходиться на зберіганні на ВАТ «Добропільський КХП»(Підприємство-зерновий склад) (а.с.76);

-          довіреність № 08/12-22 від 08.12.2010 року, яка видана ОСОБА_3. (ПзІІ «Сєрна») на отримання від ПП «Поток Енерджі»пшениці 2 класу в кількості 149890 т. (а.с.71);

-          видаткова накладна № РН-0000016 від 09.12.2010 року за пшеницю 2 класу (а.с.72);

-          податкова накладна № 23 від 09.12.2010 року (а.с.73);

-          квитанція від 10.12.2010 року за пшеницю 2 класу (а.с.74,149).

3.  Між, ТОВ «Агрофірма «Контрактова»(Зерновий склад) та ПП «Поток Енерджі»(Поклажодавець) укладено Договір зберігання № 88 від 23.11.2010 року, згідно якого Поклажодавець зобов’язаний передати зерно за заліковою вагою на Зерновий склад, який зобов’язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві, а також надання Зерновим складом послуг Поклажодавцю по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відпуску зерна та олійних культур (п.1.1 Договору). Договір дійсний до 31.05.2011 року (п.10.1 Договору) (а.с.35-36).

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

- складська квитанція на зерно № 1616 від 30.12.2010 року, згідно якої ТОВ «Агрофірма «Контрактова»прийняло на зберігання від ПП «Поток Енерджі»пшеницю м’яку гр. А 3 класу в кількості 298299 т., переоформлення від ТОВ «Хліб Інвест»(дов. № 30/12-01 ч/з ОСОБА_6 від 30.12.2010 року) (а.с.37);

- складська квитанція № 1617 від 30.12.2010 року, згідно якої ТОВ «Агрофірма «Контрактова»прийняло на зберігання від ПП «Поток Енерджі»пшеницю м’яку гр.А 3 клас в кількості  399188 т., переоформлено від ПП «Арикон»(дов. № 30/12-2 ч/з ОСОБА_6 від 30.12.2010 року) (а.с.38).

Крім цього, зберігання пшениці підтверджується наступними документами:

- довіреність № 288/2 від 29.12.2010 року, яка видана ОСОБА_7 (ПП «Обрій») на отримання від ПП «Поток Енерджі»пшениці 3 класу в кількості –700 т. (а.с.26);

- видаткова накладна № РН-0000030 від 29.12.2010 року за пшеницю 3 класу (а.с.27);

- податкова накладна № 36 від 29.12.2010 року (а.с.28);

- прибутковий касовий ордер № 89 від 29.12.2010 року (а.с.29);

- квитанції від 14.01.2011 року, 17.01.2011 року, від 20.01.2011 року та від 21.01.2011 року за пшеницю (а.с.30-33,143);

- складська квитанція на зерно № 1621 від 14.01.2011 року, згідно якої ТОВ «Агрофірма «Контрактова»прийняло на зберігання від ПП «Обрій»пшеницю м’яку гр.А 3 класу в кількості 697264 т., переоформлено від ПП «Поток Енерджі»(дов. №76 ч/з ОСОБА_6 від 14.01.2011 року) (а.с.34);

- виписка з рахунку від 24.01.2011 року за пшеницю (а.с.142,144-146).

4. Між, Філією «Чортомлицькій хлібоприймальний пункт»ТОВ «НЗК»(Зерновий склад) та ПП «Поток Енерджі»(Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна № 33/11/8 від 23.11.2010 року, згідно якого Поклажодавець передає, а Зерновий склад приймає ранні зернові культури, і проводить відпуск продукції Поклажодавцю (п.1.1 Договору) (а.с.47-49).

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

- складська квитанція № 327 від 23.11.2010 року, згідно якої ТОВ «Нікопольська зернова компанія»Філія «Чортом лицький ХПП»прийняло на зберігання від ПП «Поток Енерджі»пшеницю 2 класу в кількості 500216 т., переоформлено від ПП «Арикон»(а.с.50);

- акт прийому передачі зерна від 23.11.2010 року, згідно якого ПП «Арикон»(Продавець) переоформляє, а ПП «Поток Енерджі»(Покупець) приймає на зберігання зерно пшеницю 2 класу в кількості 500216 т., яке знаходиться на зберіганні на Філії «Чортомлинський ХПП»ТОВ «НЗК»(Підприємство-зерновий склад) (а.с.51);

-  рахунок № ЧХВ-000206 від 30.11.2010 року за зберігання пшениці 2 класу (а.с.52);

-          квитанція від 06.12.2010 року за зберігання пшениці (а.с.53);

-          акт приймання-передачі за листопад 2010 року за зберігання пшениці 2 класу (а.с.54);

-          рахунок за послуги № ЧХФ-000213 від 06.12.2010 року за зберігання пшениці 2 класу (а.с.55);

-          акт приймання-передачі за надані послуги за період з 01.12.2010-08.12.2010 року за зберігання пшениці 2 класу (а.с.56);

-          квитанція від 06.12.2010 року за зберігання пшениці 2 класу (а.с.57).

5. Між, ПП «Поток Енерджі»(Замовник) та ТОВ «Рар зерно Україна»(Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 1/12-1 від 01.12.2010 року, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання надавати інформаційно-консультаційні послуги власними силами або із залученням третіх осіб, на власний ризик, у власному приміщенні…, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити вказані послуги (п.1 предмету договору) (а.с.101);

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

-  акт виконаних робіт № 1 від 23.12.2010 року (а.с.102);

-          звіт про виконану роботу по договору від 01.12.2010 року № 1/12-1 від 23.12.2010 року (а.с.103);

-          рахунок № 6 від 23.12.2010 року (а.с.104);

-          податкова накладна № 3 від 23.12.2010 року (а.с.105);

-          квитанція від 23.12.2010 року (а.с.106);

-          виписка з рахунку від 27.12.2010 року (а.с.156).

6.          Між, ПзІІ «Сєрна»(Покупець) та ПП «Поток Енерджі»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № DP-376/2010 від 03.12.2010 року, згідно якого Продавець зобов’язаний поставити та передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти пшеницю 2 класу на умовах EXW –Філія «Чертомлинське ХПП»ТОВ «НЗК»(п.1.1 Договору). Строк передачі продукції у власність покупця до 07.12.2010 року (п.4.1 Договору) (а.с.39-40);

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

-  довіреність № 06/12-46 від 06.12.2010 року, яка видана ОСОБА_8 (ПзІІ «Сєрна») на отримання від ПП «Поток Енерджі»пшениці 2 класу (а.с.41);

-          видаткова накладна № РН-0000015 від 07.12.2010 року на пшеницю 2 класу (а.с.42);

-          податкова накладна № 22 від 07.12.2010 року (а.с.43);

-          квитанція від 09.12.2010 року за пшеницю 2 класу (а.с.44);

Крім цього, зберігання та подальший продаж пшениці підтверджується наступними документами:

- складська квитанція № 346 від 06.12.2010 року, згідно якої ТОВ «Нікопольська зернова компанія»Філія «Чертомлицький ХПП»прийняло на зберігання від ПзІІ «Сєрна»пшеницю 2 класу в кількості 499976 т., переоформлено від ПП «Поток Енерджі»;

-          акт прийому-передачі від 06.12.2010 року, згідно якого ПП «Сєрна»(Покупець) прийняло у власність пшеницю 2 класу, що знаходиться на зберіганні в Філії «Чотомлицький ХПП»ТОВ «НЗК»(а.с.46);

-          виписка з рахунку від 09.12.2010 року (а.с.158).

7.          Між, ПзІІ «Сєрна»(Покупець) та ПП «Поток Енерджі»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № DP-375/2010 від 03.12.2010 року, згідно якого Продавець зобов'язаний поставити та передати у власність, а Покупець розрахуватись та прийняти пшеницю 2 класу на  умовах EXW-ТОВ «НЗК»(п.1.1 Договору). Строк передачі продукції до 07.12.2010 року (а.с.58-59);

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

-  довіреність № 13/12-28 від 13.12.2010 року, видана ОСОБА_8 (ПзІІ «Сєрна») на отримання від ПП «Поток Енерджі»пшениці 2 класу (а.с.60);

-          видаткова накладна № РН-0000025 від 13.12.2010 року на пшеницю 2 класу (а.с.61);

-          податкова накладна № 29 від 13.12.2010 року (а.с.62);

-          квитанція від 14.12.2010 року за пшеницю 2 класу (а.с.63).

8.          Між, ТОВ «Нікопольська зернова компанія»(Зерновий склад) та ПП «Поток Енерджі»(Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 110 від 07.12.2010 року, згідно якого Поклажодавець передає, а Зерновий склад приймає ранні зернові культури, забезпечує –при необхідності –доробку шляхом очищення та сушіння, а також зберігання, і проводить відпуск продукції Поклажодавцю (п.1.1Договру) (а.с.64-66).

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

- акт прийому-передачі зерна від 08.12.2010 року, згідно якого ПП «Арикон»(Продавець) переоформляє, а ПП «Поток Енерджі»(Покупець) приймає на зберігання зерно пшеницю 2 класу в кількості 523050 т., яке знаходиться на зберіганні на ТОВ «НЗК»(Підприємство-зерновий склад) (а.с.67);

-          рахунок за послуги № НЗК-000405 від 13.12.2010 року за зберігання пшениці 2 класу (а.с.68);

-          акт за період з 01.12.2010 року-13.12.2010 року (а.с.69);

-          квитанція від 13.12.2010 року за зберігання зерна (а.с.70);

9.          Між, ДПІІ «Сантрейд»(Зерновий склад) та ПП «Поток Енерджі»(Поклажодатель) укладено договір складського зберігання та надання послуг по прийманню, сушці, очистці та здачі сільськогосподарських культур № 112 від 13.12.2010 року, згідно якого Поклажлдавець передає, а Зерновий склад приймає на умовах даного договору, проте в межах існуючих обмежених норм, нижчезазначених сільськогосподарських культур врожаю 2010 року для зберігання, а також забезпечує за необхідністю очистку та/або сушку зерна (п.1.1 Договору). Строк зберігання зерна до 15.05.2011 року (п.1.4. Договору)(а.с.98-100);

На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

-  складська квитанція на зерно № 5157 від 27.12.2010 року, згідно якої ДП «Сантрейд»прийняв на зберігання від ПП «Поток Енерджі»пшеницю 3 класу в кількості 12145263 т., переоформлено з ПП «Поляріс Лайт»на ПП «Поток Енерджі»(а.с.97);

Крім цього, зберігання та подальший продаж пшениці підтверджується наступними документами:

-  видаткова накладна № ПЛ-0000011 від 27.12.2010 року за пшеницю 3 класу (а.с.93);

-          податкові накладні № 136/1 та № 136/2 від 27.12.2010 року (а.с.94,95);

-          акт прийому-передачі зерна від 27.12.2010 року, згідно якого ПП «Поляріс Лайт»(Продавець) переоформляє, а ПП «Поток Енерджі»(Покупець) приймає на зберігання зерно пшеницю 3 класу в кількості 12145263 т., яке знаходиться на зберіганні на ДП «Сантрейд»(Підприємство-зерновий склад) (а.с.96);

-          специфікація по зерновим культурам від 13.12.2010 року (а.с.154).

10.          Між, ПзІІ «Серна»(Покупець) та ПП «Поток Енерджі»(Продавець) укладено Договір зберігання №VP-776-10 від 28.12.2010 року, згідно якого Продавець зобов’язується поставити і передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти кукурудзу 3-го класу, на умовах EXW ВАТ «Теребовлянський КХП»(елеватор) (пункт 1.1. Договору). Постачання товару в повному обсязі здійснюється до 29.12.2010 року (п.с.4.1 Договору) (а.с.84);

 На виконання умов даних договірних зобов’язань, виписано наступні документи:

- довіреність № 28/12-06 від 28.12.2010 року, яку видано ОСОБА_9 (ПзІІ «Сєрна») на отримання від ПП «Поток Енерджі»кукурудзи 3 класу (а.с.85);

-          видаткова накладна № РН-0000027 від 28.12.2010 року за кукурудзу 3 класу (а.с.86);

-          податкова накладна № 32 від 28.12.2010 року (а.с.87);

-          квитанція від 29.12.2010 року за кукурудзу (а.с.88);

-          складська квитанція № 83 від 28.12.2010 року, згідно якої ВАТ «Теребовлянський КХП»прийняв на зберігання від ПзІІ «Сєрна»кукурудзу 3 класу в кількості 335211 т., переоформлено з ПП «Поток Енерджі»(а.с.89,151);

-          рахунок № 22 від 27.12.2010 року (а.с.90,152);

-          акт № 22 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 27.12.2010 року (а.с.91,152);

-          квитанція від 28.12.2010 року за зберігання кукурудзи (а.с.92);

-          аналіз зерна (а.с.151);

-          виписка з рахунку від 29.12.2010 року (а.с.153).

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази підтверджують факт виконання господарських зобов'язань з його контрагентами і свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені вищезазначеними договорами, які належним чином завірені підписами директорами товариств та мокрими печатками.

А тому, щодо заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 596100,00 грн. за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобов’язань на суму ПДВ 937000,00 грн. та податкового кредиту на суму 1533100,00 грн. в декларації з додатку на додану вартість за грудень 2010 року, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, діяв Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168).

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону № 168.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Визначення  термінів «податкове зобов'язання», «податковий кредит»та «бюджетне відшкодування»наведені  у пунктах 1.6, 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168. Так, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №1 68.

Водночас, підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Так, зазначене підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 4 за звітний період грудень 2010 року, з якого вбачається що ПП «Поток Енерджі»реєстр отриманих податкових накладних розпочато 01.12.2010 року та закінчено 31.12.2010 року (а.с.19-20).

Відтак, норми Закону України «Про податок на додану вартість»не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1,  та 7.4.5 статті 7 Закону № 168, вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»№ 37-IV від 04.07.2002 року, передбачено, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов’язаний здійснити аналіз його якості. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Статтею 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»визначено види складських документів на зерно, а саме зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку,  що ведеться підприємством.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є  первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є  документами, що містять  відомості про господарські операції  та підтверджують їх здійснення.

Відтак,  відсутність обов‘язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, квитанції, складські квитанції на зерно та переоформлення зерна, акти приймання-передачі, довіреності на отримання зерна, рахунки, а також належним чином копії банківських виписок.  Вказані документи містять назву постачальника, зберігача та покупця, перелік зерна (товару),  підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні»і  фіксують факт здійснення господарської операції.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту –якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Всі наявні до договорів видаткові накладні дають змогу визначити, які саме товари були передані на зберігання та продані, за якою ціною, в якій кількості, між якими контрагентами.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна України», передбачено, що суб’єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб’єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб’єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Так, на вимогу вищезазначеної норми, та як прослідковується з наданих суду документів, що містяться в матеріалах справи, все зерно, що продавалось позивачем, на момент його придбання ПП «Поток Енерджі»у продавців вже перебувало на зберіганні в зернових складах та хлібоприймальних підприємствах.

Посилання відповідача на те, що  у ПП «Поток Енерджі»відсутні основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності та кількість працюючих –2 особи, суд  не приймає до уваги, оскільки це не може бути підставою для визнання правочинів між ПП «Поток Енерджі»та ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно України», ПП «Обрій»та ПзІІ «Серна»та позивачем такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

У той же час, як вбачається з акту перевірки перевіряючими не досліджувались первинні-бухгалтерські документи позивача та не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок,  призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем  суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень,  не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що господарські операції з поставки, зберігання та продажу зерна є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на результатах автоматизованого співставлення розшифровок, наданої позивачем податкової декларації та за результатами аналізу звітності господарських операцій контрагентів позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № НОМЕР_1 від 18.04.2011 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 745125,00 грн., прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 3,40 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 2770 від 28.09.2011 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № НОМЕР_1 від 18.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Поток Енерджі" 3,40 грн., понесених судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:          Дончик Віталій Володимирович

05.12.2011