Ухвала

від 17.06.2015 по справі 2а/0270/4735/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/14334/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача - Нестерук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року

у справі № 2а/0270/4735/11

за позовом Приватного підприємства «Поток Енерджі»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (правонаступником якого є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Поток Енерджі» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001762330 від 18 квітня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001762330 від 18 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПП «Поток Енерджі» 3,40 грн. понесених судових витрат.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Поток Енерджі», посилаючись на те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Вінниці його правонаступником - Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, що підтверджується виписаою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10 листопада 2014 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела позапланову невиїзну перевірку ПП «Поток Енерджі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт №1206/23/36886506 від 04 квітня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Поток Енерджі» при отриманні товарів (послуг) ПП «Поляріс Лайт» та ТОВ «Рар зерно України» та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій» та Підприємству з іноземними інвестиціями «Серна»; підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у загальній сумі 596100,00 грн. за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобов'язань на суму податку на додану вартість 937000,00 грн. та податкового кредиту на суму 1533100,00 грн. в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, поданій до ДПІ у м. Вінниці 21 січня 2011 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит грудня 2010 року по господарських операціях з купівлі товарів (послуг) у ПП «Поляріс Лайт» та у ТОВ «Рар-Зерно-Україна», а також неправомірно сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року по господарських операціях з продажу товарів (пшениці та кукурудзи) ПП «Обрій», ПІІ «Серна», оскільки відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року та даних автоматизованої інформаційної системи «Податки» та АІС «Бест Звіт» встановлено, що у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, з урахуванням того, що господарські операції із зазначеними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій.

18 квітня 2011 року ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001762330, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання ПП «Поток Енерджі» за платежем: податок на додану вартість на 745125,00 грн., у тому числі: 596100,00 грн. - за основним платежем, 149025,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання грудня 2010 року по господарських операціях з ПП «Поляріс Лайт», ПП «Обрій», ПІІ «Серна», ТОВ «Рар-Зерно-Україна», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що наявність у позивача виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, підтверджена цивільними договорами, укладеними позивачем з ВАТ «Добропільське КХП», ТОВ «Агрофірма Контрактова», Філією «Чортомлицький ХПП» ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ДП ІІ «Сантрейд», а також штатним розписом ПП «Поток Енерджі». Також суд виходив з того, що податковим органом не доведено наявності з боку позивача мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, при вчені правочинів, з урахуванням того, що на момент вчинення таких правочинів сторони були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень частини 1 статті 6 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 46 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ПП «Поток Енерджі» від 01 жовтня 2010 року № 14 був затверджений штатний розпис з чисельністю 4 одиниці і місячним фондом оплати праці 6280,00 грн. Відповідно до штатного розпису, на підприємстві працювало 4 штатні одиниці: директор, головний бухгалтер, менеджер та водій (арк. справи 111-112), по яких позивач подавав до ДПІ у м. Вінниці податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків,і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року (арк. справи 113)..

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу ПП «Поток Енерджі» мають статус «підтверджено» (арк. справи 22), а згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним і звидів діяльності за КВЕД, які здійснює ПП «Поток Енерджі», є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (арк. справи 23).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що для здійснення вказаного вище виду діяльності позивачем були укладені цивільно-правові договори ВАТ «Добропільське КХП», ТОВ «Агрофірма Контрактова», Філією «Чортомлицький ХПП» ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ДП ІІ «Сантрейд», які передбачають надання позивачу вказаними суб'єктами господарювання таких робіт (послуг), а саме: складського зберігання зерна; послуг приймання, сушки, очистки, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур; оренди основних засобів. Реальність здійснення виконання сторонами умов укладених договорів підтверджена належним чином оформленим первинними бухгалтерськими документами, зокрема: складськими квитанціями на зерно, актами приймання зерна на зберігання, рахунками на оплату послуг, банківськими виписками, актами приймання-передачі наданих послуг.

Також ,судами попередніх інстанцій було встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Поляріс Лайт», ПП «Обрій», ПІІ «Серна», ТОВ «Рар-Зерно-Україна» підтверджена належним чином оформленим первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, прибутковими касовими ордерами, довіреностями на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.

Копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій як з ПП «Поляріс Лайт», ПП «Обрій», ПІІ «Серна», ТОВ «Рар-Зерно-Україна», так із ВАТ «Добропільське КХП», ТОВ «Агрофірма Контрактова», Філією «Чортомлицький ХПП» ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ДП ІІ «Сантрейд», знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 26-110, 142-159).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області залишенню без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна