Ухвала

від 03.09.2008 по справі 43/323

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/323

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

03 вересня 2008 р.                                                                                   № 43/323  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі)

Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалувід 04.06.2008 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 43/323 господарського суду м. Києва

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-М", м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Спецагро-ХХІ", м. Київ

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Нестеренко С.С.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. КиєваКуракін Ю.В., довір.

ліквідаторарбітражний керуючий Нестеренко С.С.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2008 року порушено провадження у справі № 43/323 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагро-ХХІ" (далі –Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-М" (далі –Кредитор) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 16.04.2008 р. (суддя –Пасько М.В.) Товариство визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначений ліквідатором арбітражний керуючий Нестеренко С.С.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2008 року (суддя –Пасько М.В.) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати  Боржника та провадження у справі припинено.

Не погоджуючись  з  винесеною ухвалою суду першої інстанції,  Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі –Інспекція)  звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі зверненням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з касаційною скаргою на вищезгадану постанову суду, Вищий господарський суд України ухвалою від 07.08.2008 року розгляд скарги призначив на 03.09.2008 року о 14 год. 40 хв., про що сторони у справі та заявник касаційної скарги були повідомлені належним чином

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу в даному судовому  засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає осіб, що мають право касаційного оскарження, якими є, сторони у господарській справі, прокурор та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків. Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи  державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Особливості та порядок заявлення кредиторами  вимог до відсутнього  боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, згідно якої ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом  відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього  боржника,  які  в  місячний  строк  з  дня  одержання повідомлення  можуть  направити  ліквідатору  заяви  з вимогами до банкрута.

Отже, оскільки у нормах ст. 52 Закону про банкрутство заборона щодо здійснення публікації про визнання банкрутом відсутнього боржника в офіційних друкованих органах не встановлена, ліквідатор такого боржника не позбавлений права здійснити відповідну публікацію у встановленому Законом про банкрутство порядку, здійснення якої відповідає вимогам п. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, як засобу повідомленням ліквідатором кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом  та виявлення відповідних кредиторів.

Матеріали справи містять оголошення від 23.04.2008 року про визнання Товариства банкрутом, тобто з означеної дати Інспекція мала знати про визнання Товариства банкрутом та здійснення відносно нього відповідної процедури, оскільки після публікації оголошення факт визнання банкрутом стає загальновідомим (ст. 35 ГПК України).    

Посилаючись на наявність у Товариства станом на 03.07.2008 року  податкового боргу в сумі  3 193 грн. 00 коп., що виник внаслідок несплати ним податкових зобов'язань, заявник касаційної скарги не зазначає та не надає доказів направлення ліквідатору Боржника заяви із вимогами до Товариства, як це передбачено п. 5 ст. 52 Закону про банкрутство.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства –щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки нею не було здійснено передбачених Законом про банкрутство дій щодо пред'явлення кредиторських вимог до Товариства та, відповідно, набуття статусу кредитора у справі про банкрутство. Таким чином, Інспекція, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство Боржника, а оскаржувана ухвала не стосується її прав та обов'язків, у зв'язку з чим Інспекція не має право касаційного оскарження відповідно до положень ст. 107 ГПК України.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд  припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та застосовуючи аналогію з вищевказаною процесуальною нормою, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією касаційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2008 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку касаційного провадження, у зв'язку з чим касаційне провадження за скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2008 року підлягає припиненню.

З урахуванням наведеного та керуючись  ст.ст. 1, 14, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 ст. 80 та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.          Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу від 04.06.2008 р.  господарського суду м. Києва у справі № 43/323.

Головуючий                                                                       Б.М. Поляков

         Судді                                                                                    В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                       Л.В. Продаєвич