Постанова

від 02.09.2008 по справі 11/350-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/350-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 вересня 2008 р.                                                                                    № 11/350-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Полякова Б.М.,Коваленка В.М.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуАкціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів", м. Херсон

 на рішення

та постановугосподарського суду Херсонської області від 11.12.2007Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2008

у справі№ 11/350-07

за позовом

до

Прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. ХерсонаАкціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів", м. Херсон

простягнення 67188,49 грн.

за участю прокурора                    Івченко О.А., посвід. від 27.11.2007 №194та представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача:          Радченко О.В. за дов. від 14.07.2008

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.12.2007  (суддя: Чернявський В.В.) позов, з урахуванням заяви про зменшення суми, задоволено: з Акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (надалі –АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів") на користь Управління Пенсійного фонду України (надалі –Управління ПФУ) в Дніпровському районі м. Херсона стягнуто 67188,49 грн. на відшкодування витрат зі сплати пільгових пенсій.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

За апеляційною скаргою відповідача вказане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2008 (Мірошниченко М.В. –головуючий, Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.) залишено без змін.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що вирішуючи спір, господарські суди припустилися порушення встановлених Господарським процесуальним кодексом України правил підвідомчості справ, оскільки відносини, що виникли між сторонами у справі свідчать про те, що орган Управління ПФУ реалізовує свої владні повноваження, посилається на те, що Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона не є належним позивачем у частині позовних вимог про стягнення 21135,62 грн.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.08.2008, надіслана сторонам у справі –14.08.2008), проте, позивач не скористався наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- громадянам Глотці Л.Ф., Стрицькій Л.В., Кушнір С.М., Лакоті Л.П., Чулковій Л.В., Івашечкіній В.В., Бобровському Л.В., Рудіку Г.П., Євдокімовій Н.О., Конєвій В.І., Рябикіній В.В., Кушнір В.А., Смирновій В.В., Галактіоновій В.Г., які працювали на АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів", призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.12.2005 по 25.07.2007 склала 67188,49 грн.;

- органом Пенсійного фонду України понесені витрати з виплати цієї суми, які підлягають відшкодуванню згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Прокурор Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" про стягнення з останнього витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам товариства згідно з пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При прийнятті рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що компенсація витрат на виплату і доставку пільгових пенсій шляхом нарахування та сплати відповідачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не здійснена, докази в цій частині товариством не надані.

При цьому, господарський суд зауважив, що норма Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" про обкладання збором у 100%-му розмірі витрат зі сплати пільгових пенсій у спірних відносинах не застосовується після набрання чинності пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з урахуванням наступного.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 №1461-ІІІ, було передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90        процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 №1461-ІІІ частина 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виключена, а пункт 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" доповнений абзацом 4 такого змісту: "для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору, зокрема, 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Цим пунктом врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядок відшкодування та не звільнено підприємства від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Крім того, позивачем у справі є Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001          № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління  Пенсійного  фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Фонду останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, завданням якого є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністратив-них справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Викладене свідчить, що в даному випадку відносини сторін носять публічно-правовий характер.

Враховуючи, що дану адміністративну справу господарськими судами розглянуто після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України за правилами господарського судочинства, тому скасуванню підлягає як постанова апеляційної інстанції, так і рішення господарського суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що справу необхідно направити до місцевого господарського суду для розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2007 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2008 у справі № 11/350-07 –скасувати.

Справу направити до господарського суду Херсонської області для виконання  Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                                                  Б.Поляков

Судді:                                                                                        В.Коваленко

                                                                                                    Л. Продаєвич