Постанова

від 14.07.2008 по справі 3/552

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинн а, 4/6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

12 год. 25 хв.

14.07.2008 р. № 3/552

Окружний адміністрат ивний суд міста Києва у склад і головуючої судді Блажівськ ої Н.Є. при секретарі судового засідання Яремій Г.В.

Розглянув у відкритому су довому засіданні адміністра тивну справу

За позовом ОСОБА_1

До Відділу охорони здоров' я головного управління Мініс терства

вн утрішніх справ України в міс ті Києві

Третя особа Поліклініка з госпіталем головного управління Мініст ерства

вн утрішніх справ України в міс ті Києві

про зобов' язання вчинити д ії та визнання дій протиправ ними

У судовому засіданні 14 лип ня 2008 року відповідно до пункт у 3 статті 160 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и проголошено вступну та рез олютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі - Пози вач) звернувся до Окружного а дміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу ох орони здоров' я головного уп равління Міністерства внутр ішніх справ України в місті К иєві (надалі - Відповідач) пр о зобов' язання надати путів ку до санаторно-курортного з акладу і назад, за 2007 рік та виз нання дій протиправними.

Свої позовні вимоги Позива ч обгрунтовує тим, що йому, як інваліду війни ІІІ групи, Від ділом охорони здоров' я голо вного управління Міністерст ва внутрішніх справ України в місті Києві було необгрунт овано відмовлено в наданні п утівки, тим самим порушено йо го права, передбачені положе ннями чинного законодавства .

Судом було залучено до учас ті у справі в якості третьої о соби, яка не заявляє самостій них вимог на предмет спору По ліклініку з госпіталем голов ного управління Міністерств а внутрішніх справ України в місті Києві.

Представники Відповідача та Третьої особи в судове зас ідання не з' явились, про при чини неявки суд не повідомил и та не надали письмове відно шення до суті заявлених позо вних вимог.

У зв' язку з неявкою предст авника Відповідача та Третьо ї особи та ненаданням ними пи сьмового відношення до заявл ених позовних вимог та інших доказів, що витребовувалися ухвалою суду, керуючись вимо гами положення частини 6 стат ті 71 Кодексу адміністративно го судочинства України, суд в ирішує справу на підставі на явних доказів.

Розглянувши подані Поз ивачем документи і матеріали та заслухавши пояснення Поз ивача, всебічно і повно з' яс увавши всі фактичні обставин и, на яких грунтується позов, о б' єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і виріше ння спору по суті, Окружний ад міністративний суд міста Киє ва, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 є інвалідом ві йни ІІІ групи і має право на пі льги, встановлені законодавс твом України для ветеранів в ійни - інвалідів війни, що пі дтверджується наявною у мате ріалах справи копією посвідч ення, виданого Головним упра влінням Міністерства внутрі шніх справ України в місті Ки єві 15 вересня 2005 року серії НО МЕР_1

У 2006 році Позивач звернувся д о Відділу охорони здоров' я головного управління Мініст ерства внутрішніх справ Укра їни в місті Києві з проханням надати йому путівку на санат орно-курортне лікування, і йо му відповідно до положень пу нкту 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеран ів війни, гарантії їх соціаль ного захисту»було надано пут івку до санаторію МРЦ «Бурев існик»в АР Крим.

У вересні 2007 року Позивач дві чі письмово звертався до Від повідача з проханням надати йому безкоштовну путівку до санаторію, на що йому було над ано дві відмови.

Так, листом Відділу охорон и здоров' я Головного управл іння МВС України в місті Києв і від 31 серпня 2007 року № 20/П-66 Пози вача було повідомлено: «...діаг ноз, який Вам встановили післ я отриманої Вами черепно-моз кової травми у 1999 році, є абсолю тним протипоказанням для пер ебування в будь-якому МРЦ згі дно медичних рекомендацій ДМ ЗіР МВС України від 2002 року (ста дія загострення - заключенн я лікарів-невропатологів від 20 квітня 2007 року, 30 липня 2007 року)» .

У відмові Відповідача від 16 жовтня 2007 року №20/П-83 вказано, що «... при аналізі медичної доку ментації (амбулаторна картка № 63820) встановлено, що на даний ч ас за станом Вашого здоров' я лікування в санаторіях (МРЦ ) різного профілю протипоказ ано у відповідності з вимога ми рекомендацій Департамент у медичного забезпечення та реабілітації 2002 року... Відносн о компенсації за невикориста ну санаторну путівку Вам нео бхідно звернутися до пенсійн ого відділу управління фінан сових ресурсів ГУ МВС Україн и в місті Києві...».

У відмові Департаменту мед ичного забезпечення та реабі літації МВС України від 18 жовт ня 2007 року № П-183 зазначено: «... згі дно інформації відділу охоро ни здоров' я ГУ МВС України в місті Києві Ви маєте загальн і протипоказання, затверджен і в Міністерстві охорони здо ров' я на санаторно-курортне , реабілітаційне лікування в медичних реабілітаційних це нтрах та Лікарні відновного лікування МВС України».

На час виникнення спірних п равовідносин, а саме на момен т звернення Позивача до Відп овідача з проханням безкошто вно надати путівку до санато рію, стаття 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, г арантії їх соціального захис ту» діяла в редакції від 9 липн я 2007 року.

Згідно пункту 3 частини 1 ста тті 13 Закону України «Про стат ус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-Х ІІ від 22 жовтня 1993 року (зі зміна ми та доповненнями від 9 липня 2007 року ) (надалі - Закон) інвал ідам війни та прирівняним до них особам надається безопл атне позачергове щорічне заб езпечення санаторно-курортн им лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санатор но-курортного закладу і наза д. Інваліди війни забезпечую ться путівками відповідно ор ганами соціального захисту н аселення, охорони здоров' я, Міністерства оборони Україн и, Міністерства внутрішніх с прав України, Служби безпеки України, спеціально уповнов аженим центральним органом в иконавчої влади у справах ох орони державного кордону Укр аїни та іншими органами за мі сцем перебування на обліку а бо за місцем роботи. За бажанн ям інвалідів замість путівки до санаторію, профілакторію або будинку відпочинку вони можуть один раз на два роки од ержувати грошову компенсаці ю : інваліди війни І-ІІ груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни ІІІ г рупи - 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова ко мпенсація надається незалеж но від наявності медичного в исновку про необхідність сан аторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Відповідно до пункту 2 Поряд ку забезпечення санаторно-ку рортними путівками деяких ка тегорій громадян органами пр аці та соціального захисту н аселення, затвердженого пост ановою Кабінету Міністрів Ук раїни від 22 лютого 2006 року № 187 (на далі - Порядок) органи праці та соціального захисту насе лення забезпечують за рахун ок коштів державного бюдже ту безплатними путівками до санаторно-курортних закладі в: інвалідів усіх категорій; в етеранів війни; осіб, на яких п оширюється чинність Закону У країни «Про статус ветерані в війни, гарантії їх соціальн ого захисту».

Згідно пункту 4 Порядку, орг ани охорони здоров'я забезп ечують путівками ветеранів в ійни на лікування у госпіта лях, а також санаторно-курор тними путівками - інвалідів , ветеранів війни із захвор юванням на туберкульоз та д ітей-інвалідів до досягненн я 18-річного віку (згідно з меди чними показаннями за наявнос ті відповідних профільних с анаторно-курортних бюджетни х закладів).

Положення пункту 5 Порядку в становлює, що путівки видают ься особам, зазначеним у пун кті 2 цього Порядку, відпові дно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передба чених законодавством для к онкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок. Для од ержання путівки подається за ява та медична довідка лікув альної установи за формою № 070 /о.

Згідно пункту 6 Порядку інва ліди війни та інваліди, зазн ачені в абзаці 3 частини 1 стат ті 6 Закону України «Про жер тви нацистських переслідув ань», забезпечуються путівк ами позачергово щороку (із сі чня по грудень).

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку мова йде про з абезпечення визначеного ста ттею 49 Конституції України пр ава особи на охорону здоров' я, яке конкретизується в низц і нормативно-правових актів України.

Суд враховує той факт, що у 200 6 році Позивачу була надана пу тівка до санаторно-курортног о закладу у відповідності до вимог чинного законодавства та той факт, що йому було реко мендоване лікування на базі Госпіталю з поліклінікою ГУ МВС України в м. Києві (що підт верджується наявним в матері алах справи Листом від 31 серпн я 2007 року № 20/П-66).

У відповідях, що були надані Позивачу, Відповідач та Депа ртамент медичного забезпече ння та реабілітації посилают ься на протипоказання Позива чеві для перебування в будь-я кому МРЦ згідно медичних рек омендацій ДМЗіР МВС України від 2002 року.

Суд звертає увагу не те, що д оказів, які б підтверджували ці факти сторонами надано не було, а тому встановити дійсн ість цих обставин (існування визначених протипоказань) н еможливо.

Відповідно до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства прав а, відповідно до якого зокрем а людина, її права і свободи ви знаються найвищими цінностя ми та визначають зміст і спря мованість діяльності держав и.

Відповідно до статті 3 Конст итуції України людина, її жи ття і здоров'я, честь і гідніс ть, недоторканність і безпек а визнаються в Україні найви щою соціальною цінністю. Пра ва і свободи людини та їх гар антії визначають зміст і сп рямованість діяльності держ ави. Держава відповідає пере д людиною за свою діяльність . Утвердження і забезпеченн я прав і свобод людини є гол овним обов'язком держави.

Згідно вимог статті 6 Конс титуції України органи закон одавчої, виконавчої та судов ої влади здійснюють свої пов новаження у встановлених ціє ю Конституцією межах та відп овідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, щ о усі рішення та дії суб' єкт а владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчине ні) на підставі, в межах повнов ажень та у спосіб, що визначен і законом.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи мі сцевого самоврядування, їх п осадові особи зобов'язані ді яти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе редбачені Конституцією та з аконами України.

Відповідно до вимог частин и 3 статті 2 Кодексу адміністра тивного судочинства України у справах щодо оскарження рі шень, дій чи бездіяльності су б' єктів владних повноважен ь адміністративні суди перев іряють, чи прийняті (вчинені) в они: …(3) обґрунтовано, тобто з у рахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятт я рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від су б' єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов' язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають знач ення у конкретній ситуації. С уд вважає, що для цього Відпов ідач повинен ретельно зібрат и і дослідити матеріали, що ма ють значення для правильного вирішення конкретного питан ня.

Суд звертає увагу сторін на те, що суб' єкт владних повно важень повинен уникати прийн яття невмотивованих висновк ів, обґрунтованих припущення ми, а не конкретними обставин ами.

На думку суду, під р ішеннями суб' єкта владних п овноважень у контексті полож ень Кодексу адміністративно го судочинства України необх ідно розуміти також і правов і акти індивідуальної дії, то бто рішення, дія яких поширює ться на конкретних осіб або я к стосуються конкретної ситу ації, і які є актом одноразово го, як у випадку з Позивачем, з астосування норм права.

Виходячи з положень К одексу адміністративного су дочинства України, під діями суб' єкта владних повноваже нь необхідно розуміти, актив ну поведінку, яка може мати вп лив на права, свободи та інтер еси фізичних осіб.

Абзацом 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передба чено, що суд може прийняти інш у постанову, яка б гарантувал а дотримання і захист прав, св обод, інтересів людини і гром адянина, інших суб' єктів у с фері публічно-правових відно син від порушень з боку суб' єктів владних повноважень.

Таким чином, керуючись час тиною 1 статті 2 та абзацом 2 час тини 2 статті 162 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни, суд приходить до виснов ку про доцільність з урахува нням обставин даної справи, з обов' язати Відповідача пов торно розглянути питання щод о надання Позивачу путівки н а санаторно-курортне лікуван ня.

Частиною 1 статті 11 Кодексу а дміністративного судочинст ва України визначено, що розг ляд і вирішення справ в адмін істративних судах здійснюєт ься на засадах змагальності сторін та свободи в наданні н ими суду своїх доказів і у дов еденні перед судом їх переко нливості, а частиною 1 статті 7 1 Кодексу адміністративного судочинства України зазначе но, що кожна сторона повинна д овести ті обставини, на яких ґ рунтуються її вимоги та запе речення.

Виходячи з меж заявлених по зовних вимог, системного ана лізу положень чинного законо давства України та матеріалі в справи, з урахуванням принц ипу верховенства права та з м етою забезпечення захисту п рав, свобод та інтересів особ и, суд дійшов висновку, що викл адені в позовній заяві посил ання Позивача є частково обґ рунтованими, та відповідно т акими, що підлягають задовол енню частково.

Позивач, як особа, що у встан овленому законом порядку при рівняна до інваліда Великої Вітчизняної Війни, звільнени й від сплати судових витрат.

На підставі вищевик ладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни, Окружний адміністратив ний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позо в задовольнити частково:

1. Зобов' язати Відділ охор они здоров' я головного упра вління Міністерства внутрі шніх справ України в місті Ки єві повторно розглянути пита ння щодо безоплатного позаче ргового щорічного забезпече ння ОСОБА_1 санаторно-куро ртною путівкою з компенсаціє ю вартості проїзду до санато рно-курортного закладу і наз ад відповідно до вимог чинно го законодавства України.

2. В задоволенні решти позов них вимог - відмовити.

Постанова набирає законн ої сили після закінчення стр оку подання заяви про апеляц ійне оскарження, встановлено го Кодексом адміністративно го судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщ о було подано заяву про апеля ційне оскарження, але апеляц ійна скарга не була подана у в становлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оска ржена до суду апеляційної ін станції протягом десяти днів з за правилами, встановленим и статтями 185-187 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про а пеляційне оскарження з насту пним поданням протягом двадц яти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього под ання заяви про апеляційне ос карження, якщо скарга подаєт ься у строк, встановлений для подання заяви про апеляційн е оскарження.

Суддя Н. Є. Блажівська