Рішення

від 13.12.2011 по справі 5/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/192

13.12.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Софт»

до                   Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»

про                 стягнення 10 605,00 грн.

          Суддя  Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:      не з'явився;

від відповідача:  не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-Софт»(далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»(далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 10 605,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на рахунку відповідача безпідставно перебувають грошові кошти позивача в розмірі 10 605,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/192, розгляд справи призначено на 15.11.2011 р.

В судовому засіданні 15.11.2011 р. представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. про порушення  провадження  у справі               № 5/192 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, проте 13.12.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надіслав клопотання у вигляді телеграми про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Софт».

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. про порушення  провадження  у справі              № 5/192 та ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2011 р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-Софт»посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

При цьому, суд відзначає, що позивач як юридична особа не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і  т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України             № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, що поданий позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 25.07.2007 р. на підставі виставленого відповідачем рахунку № 70314 від 25.07.2007 р. було перераховано грошові кошти в розмірі 10 605,00 грн. в якості передплати за надані послуги, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача, згідно якої призначення платежу: оплата зг. рах. № 70314.

Відповідач свої зобов'язання щодо надання оплачених послуг не виконав в повному обсязі, отримані кошти позивачу не повернув, що не спростовано належним чином відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару, позивач звернувся до відповідача з претензію від 14.06.2011 р. з проханням повернення спірних коштів, яка відповідачем залишена без виконання.

У відповідності до положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Враховуючи викладене та те, що відповідач, у зв'язку з не наданням оплачених послуг безпідставно зберігає у себе грошові кошти позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»(03150,                  м. Київ, вул. Горького, б. 48, ідентифікаційний код 14327986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Софт»(01001, м. Київ, вул. Еспанадна. 32, офіс 23, ідентифікаційний код 33546381) 10 605 (десять тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп. – безпідставно набутих грошових коштів, 106 (сто шість) грн. 05 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                   В.С. Ломака

Повне рішення складено 16.12.2011 р.