Постанова

від 15.04.2011 по справі 2-а-20/11

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-а-20/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 р. року                                                                Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у   складі : головуючого –судді Новік Д.І.

                 при секретарі –Дровозюк О.В.

за участю: представника позивача –ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агродніпроцентр»до ОСОБА_3 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про скасування рішення суб’єкту владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агродніпроцентр»(надалі Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача (надалі Відповідач) про скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 404-ХХХХІІ/V від 21 травня 2010 року «Про призупинення дії реєстрації договору оренди в ОСОБА_3 сільській раді ОСОБА_4О.», посилаючись в своєму позові на те, що 08 грудня 2009 року між позивачем («Орендарем») з однієї сторони та ОСОБА_4 (надалі - «Орендодавець») був укладений Договір оренди земельної ділянки (надалі Договір). Після чого, 12 січня 2010 року була проведена його державна реєстрація в ОСОБА_3 сільській раді за №106, про що свідчить Довідка видана Виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради від 04.11.2010 року №474. У свою чергу, Договір не був зареєстрований у Магдалинівському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємництва «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», у зв'язку з прийняттям 21 травня 2010 року відповідачем рішення «Про призупинення дії реєстрації договору оренди в ОСОБА_3 сільській раді ОСОБА_4О.». зареєстрованого 12.01.2010 року N106, після надання згоди Позивача про розірвання договору оренди, або рішення суду (надалі –«Рішення»), прийняття якого, що порушує права та інтереси Позивача, та не відповідає чинному законодавству України, яке регулює порядок укладення та реєстрації договорів оренди, було зумовлено отриманням останнім заяви від Орендодавця про таке призупинення.

Позивач вважає, що Рішення Відповідача у повному обсязі підлягає негайному скасуванню, з огляду на порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок укладення та реєстрацію договорів оренди та виниклих обставин. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. Згідно до статті 16 зазначеного вище закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору.

Виходячи зі змісту норми статті 203 Цивільного кодексу України, згода є необхідною вимогою для чинності правочину. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Свідченням вільного волевиявлення та відповідності дій внутрішній волі сторін, є безпосередньо власноручно поставлені підписи останніх на Договорі оренди земельної ділянки від 08 грудня 2009 року (надалі - «Договір»), Додатку №2 до Договору оренди від 08.12.2009 року, ОСОБА_1 приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди та визначення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Реальне настання правових наслідків, що обумовлені Договором, а також виконання найголовніших обов'язків сторонами за Договором, вбачається з передачі Орендодавцем земельної ділянки, та фактичного користування Орендарем земельною ділянкою (кадастровий номер з/д -1222385500-01-001-0016) до теперішнього часу, а також сплати останнім орендної плати. Сплата орендної плати Орендарем Орендодавцю підтверджується: видачею цукру 50 кілограмів (відомість за 2010 рік); видачею соняшнику 150 кілограмів (відомість за 2010 рік); видачею пшениці 850 кілограмів (відомість за 2010 рік); видачею ячменю 850 кілограмів (відомість за 2010 рік). У свою чергу, офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок є Державна реєстрація договорів оренди, яка проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки, що передбачено Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі».

Виходячи з ч. 1. статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі: видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею. Підставою проведення державної реєстрації є додержання та викладення сторонами у Договорі оренди земельної ділянки вичерпного переліку істотних умов, серед яких: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, при цьому відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним (ст. 15 Закону України «Про оренду землі», пункт 9 Постанови КМ України від 25.12.1998, № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі»). В той же час, такої підстави для відмови у проведенні та/або зупиненні державної реєстрації, як отримання заяви від громадянина про призупинення реєстрації, чинне законодавство не містить. Окрім цього, чинним законодавством не передбачено правомочність Відповідача (Сільської ради) припиняти реєстрацію Договору, укладеного з додержанням сторонами усіх його істотних умов та вже зареєстрованого. Взагалі законодавчої норми про припинення/призупинення реєстрації договору не існує.

Законодавством чітко регламентовано, що Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради. Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Рішення про відмову у державній реєстрації приймає у 10-денний термін голова відповідної ради або голова Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. До рішення додається обґрунтований висновок державного органу земельних ресурсів про таку відмову (п.п. 14,15 Постанова КМУ України від 25.12.1998 № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі»).

Тобто, Договір оренди земельної ділянки або підлягає державній реєстрації або ні, про що надається обґрунтований висновок.

До того, ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»чітко встановлюють, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону. Земельним кодексом України, у статті 12 визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, які свідчать та вказують на те, що Відповідач діяв поза рамками повноважень, наданих і передбачених чинним законодавством України і прийняв незаконне Рішення, яке не відповідає жодному нормативно-правовому акту України.

В той же час, у стаття 144 Конституції України наголошується, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), при цьому ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень повністю. Тому враховуючи, викладене позивач і звертається до суду з даним позовом про скасування рішення, прийнятого відповідачем.

Представник позивача –ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 01.03.2011 року, в судове засідання з'явився, підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву, згідно якої просить справу розглянути в їх відсутність, заперечень щодо поданого позову не мають.

Суд розглядає справу у відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 08 грудня 2009 року між позивачем («Орендарем») з однієї сторони та ОСОБА_4 (надалі - «Орендодавець») був укладений Договір оренди земельної ділянки (надалі Договір) та погоджено його істоті умови (а.с. 7-11).

12 січня 2010 року була проведена державна реєстрація вказаного договору оренди земельної ділянки в ОСОБА_3 сільській раді за №106 (а.с. 9), про що свідчить Довідка видана Виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради від 04.11.2010 року №474 (а.с. 11). У свою чергу, Договір не був зареєстрований у Магдалинівському відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємництва «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», у зв'язку з прийняттям 21 травня 2010 року відповідачем рішення «Про призупинення дії реєстрації договору оренди в ОСОБА_3 сільській раді ОСОБА_4О.». зареєстрованого 12.01.2010 року N106, після надання згоди Позивача про розірвання договору оренди, або рішення суду (надалі –«Рішення») (а.с. 14), прийняття якого було зумовлено отриманням останнім заяви від Орендодавця про таке призупинення (а.с. 15).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, при цьому ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Також, підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно до статті 16 зазначеного вище закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору.

Виходячи зі змісту норми статті 203 Цивільного кодексу України, згода є необхідною вимогою для чинності правочину. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Свідченням вільного волевиявлення та відповідності дій внутрішній волі сторін, є безпосередньо власноручно поставлені підписи останніх на Договорі оренди земельної ділянки від 08 грудня 2009 року (надалі - «Договір»), Додатку №2 до Договору оренди від 08.12.2009 року, ОСОБА_1 приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди та визначення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Фактичне настання правових наслідків, що обумовлені Договором, а також виконання найголовніших обов'язків сторонами за Договором, вбачається з передачі Орендодавцем земельної ділянки, та фактичного користування Орендарем земельною ділянкою (кадастровий номер з/д -1222385500-01-001-0016) до теперішнього часу, а також сплати останнім орендної плати. Сплата орендної плати Орендарем Орендодавцю підтверджується: видачею цукру 50 кілограмів (відомість за 2010 рік); видачею соняшнику 150 кілограмів (відомість за 2010 рік); видачею пшениці 850 кілограмів (відомість за 2010 рік); видачею ячменю 850 кілограмів (відомість за 2010 рік) (а.с. 16-34).

У свою чергу, офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок є Державна реєстрація договорів оренди, яка проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки, що передбачено Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі».

Виходячи з ч. 1. статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі: видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею. Підставою проведення державної реєстрації є додержання та викладення сторонами у Договорі оренди земельної ділянки вичерпного переліку істотних умов, серед яких: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, при цьому відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним (ст. 15 Закону України «Про оренду землі», пункт 9 Постанови КМ України від 25.12.1998, № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі»). В той же час, такої підстави для відмови у проведенні та/або зупиненні державної реєстрації, як отримання заяви від громадянина про призупинення реєстрації, чинне законодавство не містить.

Окрім цього, чинним законодавством не передбачено правомочність Відповідача (Сільської ради) припиняти реєстрацію Договору, укладеного з додержанням сторонами усіх його істотних умов та вже зареєстрованого.

Законодавством чітко регламентовано, що Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради. Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Рішення про відмову у державній реєстрації приймає у 10-денний термін голова відповідної ради або голова Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. До рішення додається обґрунтований висновок державного органу земельних ресурсів про таку відмову (п.п. 14,15 Постанова КМУ України від 25.12.1998 № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі»).

Тобто, Договір оренди земельної ділянки або підлягає державній реєстрації або ні, про що надається обґрунтований висновок.

До того, ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»чітко встановлюють, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Земельним кодексом України, у статті 12 визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, а саме:

а)          розпорядження землями територіальних громад;

б)          передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в)          надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г)          вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ)       викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д)          організація землеустрою;

е)          координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є)      здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж)          обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з)   підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до

цього Кодексу;

и)          встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, які свідчать та вказують на те, що Відповідач діяв поза рамками повноважень, наданих і передбачених чинним законодавством України і прийняв незаконне Рішення, яке не відповідає жодному нормативно-правовому акту України.

В той же час, у стаття 144 Конституції України наголошується, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), при цьому ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень повністю. Тому враховуючи, викладене позивач і звертається до суду з даним позовом про скасування рішення, прийнятого відповідачем.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 136 КАС України судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу, відповідно до якої у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з вище викладеного, враховуючи визнання позову представником відповідача, а також те, що дійсно при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем останній вийшов за рамки наданих йому повноважень та порушив вимоги законодавства України, що регулюють порядок укладення та реєстрації договорів оренди земельних ділянок, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 404-ХХХХІІ/V від 21 травня 2010 року «Про призупинення дії реєстрації договору оренди в ОСОБА_3 сільській раді ОСОБА_4О.» знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 16 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 25, 25, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 124 Земельного Кодексу України, ст. 203 ЦК України, ст. 144 Конституції України, Постановою КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», ст. ст. 6, 11, 12, 17, 18, 71, 128, 136, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агродніпроцентр»–задовольнити.

Скасувати повністю рішення ОСОБА_3 сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 404-ХХХХІІ/V «Про призупинення дії реєстрації договору оренди в ОСОБА_3 сільській раді ОСОБА_4О.», прийняте на сорок другій черговій сесії п’ятого скликання, як незаконне.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не буде подана.    

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.    

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів після проголошення постанови, а у випадку проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень якого у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про  можливість  отримання  копії постанови суду.

Суддя                                                                                                 Д.І. Новік