Постанова

від 06.12.2011 по справі 6/317

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011                                                                                           № 6/317

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі

Кривошея О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – не з‘явився;

від відповідача  1. –  ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача 2. –– ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від третьої особи – не з‘явився

розглянувши апеляційну скаргу

Київської міської ради   

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

14.10.2010 року

за

№ 6/317 (суддя – Ковтун С.А.)

за позовом

Міністерства транспорту та зв‘язку України  

до

1.          Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації)

2.          Київської міської ради   

третя особа на стороні

позивача, яка не

заявляє

самостійних вимог

на предмет спору  

Державне територіально-галузеве об‘єднання «Південно-Західна залізниця»

про

визнання права власності   

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року позовні вимоги Міністерства транспорту та зв‘язку України задоволено. Визнано право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв‘язку України  на об‘єкти нерухомого майна по вул. В. Гетьмана, 48 в місті Києві, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об‘єднання «Південно-Західна залізниця», а саме: перон № 1 площею 2 612,4 м2; перон № 2 площею 2 552,1 м2; перон № 3 площею 1 188,0 м2.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що право власності підтверджується матеріалами Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна про інвентаризацію комплексу будівель за адресою: вул. В. Гетьмана, 48; довідкою Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управлінню № 1 Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» про балансову належність від 15.03.2010 року № 658; рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1149/13 від 19.08.1974 року; рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 324 від 12.03.1966 року.

Крім того, діючи як уповноважений власником орган щодо управління комунальним майном Головне управління, відмовивши у оформленні права власності,  за відсутності даних про наявність заяв інших фізичних чи юридичних осіб на дане майно, фактично оспорює права Позивача на об’єкт, представляючи при цьому позицію власника комунального майна.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 6/317 від 14.10.2010 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.     

          Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання додаткових необхідних документів є обґрунтованою та такою, що здійснена, керуючись відповідним розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

          Також Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено наявність у Позивача документа, що посвідчує право власності на спірне майно. Щодо балансу, то у відповідності до пункту 7 роз‘яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних з судовим захистом права державної власності» знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.      

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року відновлено Київській міській раді строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 6/317.           

          Міністерство транспорту та зв‘язку України заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року «Про розмежування держаного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», за якою майно залізничного транспорту до комунальної власності не передавалось.

          Відмова Відповідача у оформлені та видачі Свідоцтва про право власності на об‘єкти нерухомості є не визнанням права власності на об‘єкти нерухомого майна держави в особі Міністерства транспорту та зв‘язку України, що створює перешкоди у його реалізації і порушує права та охоронювані законом інтереси Міністерства транспорту та зв‘язку України.      

Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить задовольнити апеляційну скаргу Київської міської ради, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 6/317 і прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на відсутність між Позивачем та Головним управлінням спору про право власності, так як звернення до Головного управління можливе з метою щодо оформлення права власності та видачі Свідоцтва.       

Право на забудову земельної ділянки здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування».

Посадкові платформи входять до складу вокзалу, який є комплексом спеціальних споруд, приміщень, обладнань, таким чином державній реєстрації підлягає право власності на складну річ, а в даному випадку це вокзал, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про складову частину речі, зокрема на платформу пасажирську, яка визначається у розділі «опис нерухомого майна».

Міністерством транспорту та зв‘язку України подані письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року зупинено провадження у справі № 6/317 до завершення процесу реорганізації Міністерства транспорту та зв‘язку України.

Указом Президента України від 12.05.2011 року № 581/2011 затверджене Положення про Міністерство інфраструктури України, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв‘язку України, а також міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі залізничного транспорту та виконує функції з управління об‘єктами державної власності.

На підставі зазначеного, клопотання Позивача, та, враховуючи положення ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, апеляційне провадження по справі № 6/317 поновлено.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.      

Міністерство інфраструктури України та Державне територіально-галузеве об‘єднання «Південно-Західна залізниця» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київська міська рада підтримали апеляційну скаргу, просять скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Також представниками подано до Київського апеляційного господарського суду судову практику з приводу даної категорії справ.    

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

           Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції, 19.08.1974 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1149/13 було відведено Київському міському відділенню Південно-Західної залізниці Міністерства шляхів сполучення СРСР земельну ділянку площею 0,15 га по вул. В. Гетьмана, 48 під будівництво поста електричної централізації.

12.03.1966 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 324 управлінню Південно-західної залізниці було дозволено побудувати побутовий корпус по вул. В. Гетьмана, 48 на території товарних колій в Залізничному районі.

Згідно з технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) від 23.01.2009 року, виданий Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна, довідки Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» про балансову належність від 15.03.2010 року № 658, перон № 1, перон № 2, перон № 3 (далі - майно) обліковуються на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» та знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об‘єднання «Південно-Західна залізниця». Залишкова балансова вартість даного майна становить 2 615 434,21 грн. /т. 1, а.с. 30-33/.

Спірне майно знаходиться за земельній ділянці, яка належить Залізниці на праві постійного користування, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1 державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» за власний рахунок утримує зазначені будівлі, самостійно здійснює її обслуговування та ремонт. Будівлі введені в експлуатацію, але докази введення об’єктів в експлуатацію відсутні.

Державне територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням зареєструвати право державної власності на нерухоме майно - будівлі.

Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 14.12.2009 року № 042/13/1-10165 відмовило в реєстрації на тій підставі, що наданий пакет документів не містить усіх перелічених в Положенні про порядок оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської держави адміністрації від 31.08.2001 року № 1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001  року  за №  62/364,  документів,  зокрема: згоду власника на вирішення питань пов’язаних з оформленням, документів, що підтверджують належність майна, довідки про перебування на балансі, відведення земельної ділянки під будівництво та дозвіл на їх будівництво, акт приймання об‘єктів нерухомості в експлуатацію в установленому порядку, докази фінансування.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що право власності підтверджується матеріалами Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна про інвентаризацію комплексу будівель за адресою: вул. В. Гетьмана, 48; довідкою Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управлінню № 1 Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» про балансову належність від 15.03.2010 року № 658; рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1149/13 від 19.08.1974 року; рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 324 від 12.03.1966 року.

Тому, діючи як уповноважений власником орган щодо управління комунальним майном Головне управління, відмовивши у оформленні права власності,  за відсутності даних про наявність заяв інших фізичних чи юридичних осіб на дане майно, фактично оспорює права Позивача на об’єкт, представляючи при цьому позицію власника комунального майна і зазначене право має бути визнано судом у встановленому законодавством порядку.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб‘єктами.

За статтею 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб‘єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов‘язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.  

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в ред. від 30.01.2006 року) обов‘язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

За пунктом 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (в ред. від 19.05.2005 року) оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.   

Головне управління комунальної власності м. Києва діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 584/744.

Згідно підпункту 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва, Головне Управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 за № 62/364,  Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об‘єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об‘єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності міста Києва здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, і у даній справі не перебуває із Позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав користування, володіння чи розпорядження майном, щодо якого заявлено позов, не оспорює та не претендує на таке право. Зазначене знайшло своє відображення у постановах Верховного суду України від 12 вересня 2011 року у справі № 6/315, від 20 червня 2011 року у справі № 16/257 та від 10 жовтня 2011 року у справі № 30/119, від 10 жовтня 2011 року у справі № 11/191.  

Державним територіально-галузевим об‘єднанням «Південно-Західна залізниця» при зверненні до Головного управління комунальної власності м. Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820, у Відповідача не було підстав для оформлення права власності на вищевказаний об‘єкт нерухомості.

          Більше того, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до п. 7 роз‘яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 року № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних з судовим захистом права державної власності» знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності; баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов‘язань на конкретну дату; баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки правовідносинам між Позивачем та Відповідачем, в результаті чого визнано порушеним право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв‘язку України  на об‘єкти нерухомого майна по вул. В. Гетьмана, 48 в місті Києві.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 6/317 - скасуванню, з прийняттям нового, яким відмовити в задоволені позовних вимог.  

Разом з цим, відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб‘єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов‘язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов‘язкові для нього так само, як вони були обов‘язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як вже зазначалось вище, указом Президента України від 12.05.2011 року № 581/2011 затверджене Положення про Міністерство інфраструктури України, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв‘язку України, а також міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі залізничного транспорту та виконує функції з управління об‘єктами державної власності.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд здійснює правонаступництво.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 25, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                           ПОСТАНОВИВ:

1.          Замінити Міністерство транспорту та зв‘язку України на його правонаступника -Міністерство інфраструктури України.

2.          Апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 6/317 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

3.          Стягнути з Міністерства інфраструктури України (код 37472062, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.      

5.          Матеріали справи № 6/317 повернути  до господарського суду міста Києва.

6.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді