Постанова

від 22.11.2011 по справі 40/237

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011                                                                                           № 40/237

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Остапенка  О.М.

суддів:             

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача:       не з’явився;

від відповідача:  ОСОБА_1. – довіреність № 12-60 від 05.01.2011 року;

розглянувши апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року

у справі          № 40/237 ( суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії,

до          Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції

про          стягнення 43 811,83 грн., –

встановив:

У травні 2011 року Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії                (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції на свою користь 43 811,83 грн. заборгованості за договором оренди № 327-37 від 07.10.2009 року, з яких 42 165,29 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 311,25 грн. пені та–335,29 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2011 року справу № 12/17-2041-2011 було передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2011 року справу № 12/17-2041-2011 було прийнято до свого провадження та присвоєно справі № 40/237.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2011 року позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 33 645,15 грн. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 14 704,30 грн. заборгованості, 545,93 грн. інфляційних, 236,98 грн. 3% річних. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, УДП ПЗ „Укрпошта” в особі Одеської дирекції звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане судове рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 25.10.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року було продовжено строк розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 22.11.2011 року відповідно до пункту                    1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників позивача.

Представники позивача в судове засідання, яке відбулося 22.11.2011 року, не з’явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги УДП ПЗ „Укрпошта” в особі Одеської дирекції слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року – залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом         07.10.2009 року між ВАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії (орендодавець) та Українським державним підприємством поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 327-37 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування окремі кімнати, які розташовані в с.м.т. Ширяєве Одеської області на 1-му та 2-му поверсі 2-х поверхового будинку № 137 по вул. Леніна, загальною площею 162,3 кв.м – виробничих приміщень для розміщення відділення зв’язку.

Згідно п. 1.3 Договору сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”.

Вартість майна, яке передається в оренду, визначається шляхом незалежної оцінки і становить 238 272 грн. – для адміністративних приміщень (п. 1.2 Договору).

За змістом п. 2.1 Договору орендар приймає у користування об’єкт оренди, згідно з актом приймання-передачі об’єкту оренди.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком 3 становить 22,15 грн. з ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі приміщень. Орендна плата за перший (базовий) місяць оренди за 162,3 кв.м. всієї орендованої площі становить 3 595,25 грн., з ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1 договору).

Згідно п. 3.4 Договору орендар самостійно сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги на підставі окремих договорів з постачальниками.

На виконання умов Договору, 01.10.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно – нежитлові приміщення, розташовані в с.м.т. Ширяєве Одеської області на 1-му та 2-му поверсі 2-х поверхового будинку № 137 по вул. Леніна, загальною площею 162,3 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.10.2009 року.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті орендних платежів за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.08.2010 року по 01.04.2011 року у розмірі 42 165,29 грн., крім того просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 311,25 грн. та 3% річних – 335,29 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна та рахунками за оренду нежитлових приміщень підтверджується факт передачі нежитлового приміщення в оренду, користування ним відповідачем та нарахування орендодавцем орендної плати з урахуванням індексації на загальну суму 48 358,45 грн. у період з 01.08.2010 року по 01.04.2011 року, а саме:

- рахунок № 510034/10-9016 від 31.08.2010 року на суму 5 792,90 грн. - орендна плата за серпень 2010 року;

- рахунок № 510034/10-10266 від 30.09.2010 року на суму 5 960,90 грн. - орендна плата за вересень 2010 року;

- рахунок № 510034/10-11039 від 31.10.2010 року на суму 5 990,71 грн. - орендна плата за жовтень 2010 року;

- рахунок № 510034/10-11785 від 30.11.2010 року на суму 6 008,69 грн. - орендна плата за листопад 2010 року;

- рахунок № 510034/10-12701 від 31.12.2010 року на суму 6 056,76 грн. - орендна плата за грудень 2010 року;

- рахунок № 510034/11-527 від 31.01.2011 року на суму 6 117,32 грн. - орендна плата за січень 2011 року;

- рахунок № 510034/11-1414 від 28.02.2011 року на суму 6 172,38 грн. - орендна плата за лютий 2011 року;

- рахунок № 510034/11-2203 від 31.03.2011 року на суму 6 258,79 грн. - орендна плата за березень 2011 року.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 39900 від 20.06.2011 року на суму        12 910,46 грн., № 38708 від 29.04.2011 року на суму 4 139,55 грн., № 36982 від 11.05.2011 року на суму 4 102,63 грн., № 36 978 від 11.05.2011 року на суму 344,60 грн., № 36167 від 20.01.2011 року на суму 4 062,01 грн., № 35646 від 28.12.2010 року на суму 4 029,77 грн., № 34131 від 19.11.2010 року на суму 4 065,13 грн. та акту звіряння від 20.07.2011 року вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було погашено основну заборгованість за період з 01.08.2010 року по 01.04.2011 року в сумі 33 654,15 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки факт наявності основної заборгованості за період з 01.08.2010 року по 01.04.2011 року у відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору на суму 33 654,15 грн. спростовано, то слід припинити провадження у справі в цій частині у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 3 Договору строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент звернення до суду настав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 14 704,30 грн. орендної плати з урахуванням індексації орендної плати виходячи з незалежної оцінки об’єкта оренди, що була проведена станом на серпень 2007 року - перший (базовий) місяць оренди відповідно до Додатку № 2 „Розрахунок плати за перший місяць оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” до договору № 327-37 від 07.10.2009 року.

Відповідачем наявність вказаної заборгованість не спростовано, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ВАТ „Укртелеком” про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 704,30 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 311,25 грн., за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.  (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.8.2 Договору оренди за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 1 311,25 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України.

Провівши відповідні розрахунки, враховуючи, що відповідачем було частково сплачено суму основної заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 803,49 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 696,31 грн., нарахованих у період з серпня 2010 року по лютий 2011 року, та 3% річних у розмірі 335,29 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті орендних платежів у період з серпня 2010 року по березень 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням того, що відповідачем було частково сплачено суму основної заборгованості, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі 545,93 грн. інфляційних втрат та 236,98 грн. – 3 % річних.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження своїх посилань викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі № 40/237 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі № 40/237 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі № 40/237  залишити без змін.

3.          Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4.          Справу № 40/237 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді