Постанова

від 29.11.2011 по справі 45/122

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011                                                                                           № 45/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Остапенка  О.М.

суддів:             

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача:      ОСОБА_1. довіреність № 2 від 21.10.2011 року;

від відповідача:  не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрі Медіа Україна ГмбХ” на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року

у справі          № 45/122 (суддя Балац С.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Новий друк”, м. Київ,

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрі Медіа Україна ГмбХ”, м. Київ,

про          стягнення 1 237 277,03 грн., –

встановив:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Новий друк” звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрі Медіа Україна ГмбХ” на свою користь 1 237 277,03 грн. заборгованості за Договорами на виготовлення друкованої продукції № 01/03/10-П від 01.03.2010 року та № 01/02/11-П від 01.02.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 201 400,00 грн. основного боргу, 14 457,17 грн. пені, 18 621,73 грн. інфляційних збитків та 2 798,13 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Фрі Медіа Україна ГмбХ” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року в частині стягнення пені, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ТОВ „Новий друк” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Фрі Медіа Україна ГмбХ” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.11.2011 року у зв’язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 29.11.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін.

Представники відповідача в судове засідання, яке відбулося 29.11.2011 року, не з’явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2011 року заперечував проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу                                            ТОВ „Фрі Медіа Україна ГмбХ залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року – без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги          ТОВ „Фрі Медіа Україна ГмбХ слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року – залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 01.03.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 01/03/10-П на виготовлення друкованої продукції (далі – Договір 1). Згідно вказаного договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов'язався  виготовити друковану продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, та передати її замовнику у власність (п. 1. Договору 1).

Згідно п. 3.1. Договору 1 оплата поліграфічних послуг здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунків виконавця, наступним чином – оплата поліграфічних послуг здійснюється через 14 календарних днів.

Відповідно до п. 7.3. Договору 1 за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої продукції за кожен день прострочки.

Згідно з додатковими угодами № 1, 2, 3, 4, 5 до Договору 1 сторонами спору розширено асортимент продукції, що постачається.

01.02.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 01/02/11-П на виготовлення друкованої продукції (далі – Договір 2). Згідно вказаного договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов'язався  виготовити друковану продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, та передати її замовнику у власність (п. 1. Договору 2).

Згідно п. 3.1. Договору 2 оплата поліграфічних послуг здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунків виконавця, наступним чином –оплата поліграфічних послуг здійснюється через 14 календарних днів.

Відповідно до п. 7.3. Договору 2 за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої продукції за кожен день прострочки.

Згідно з додатками № 1, 2, 3 до Договору 2 сторонами спору розширено асортимент продукції, що постачається.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, належним чином засвідченими накладними та рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується, що позивач поставив на підставі Договору 1 та Договору 2 відповідачеві товар, а останній його отримав проте повністю не оплатив, і заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті товару складає                 1 201 400,01 грн., що додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з січня 2010 року по квітень 2011 року та не заперечується відповідачем.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Посилання відповідача на те, що накладна  від 17.11.2010 року № 3050-3 не містить посилання на Договори судом відхиляється, оскільки вказана накладна містить посилання на рахунок від 16.11.2010 року №4331, який в свою чергу містить посилання на Договір 1.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що у специфікації до Договору від 01.03.2010 року (Договір 1) відсутнє посилання на „Приложение ТВ Блик”, оскільки в зазначеній специфікації взагалі відсутні посилання на видання, а вказано лише технічні друкарські характеристики видання, що мають поставлятися.

Більш того, в додатку № 3 до Договору 1 „Графік друку та виходу видання” є посилання на видання „Блік-ТВ” та визначено кількість та час відвантаження вказаної продукції відповідачеві.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що сторонами по Договору 1 досягнуто згоди щодо поставки вказаного видання, а поставка такого видання відбувалась в межах правовідносин сторін за Договором 1.

Враховуючи, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідача в оплаті заборгованості відповідача перед позивачем за Договором 1 та Договором 2 в сумі 1 201 400,01 грн., колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 201 400,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14 457,17 грн. пені за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за Договорами 1, 2. та 3% річних в сумі 2.798,13 грн. та збитків від інфляції в сумі 18.621,73 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. Договору 1 та Договору 2 за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої продукції за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14 457,17 грн., 3% річних в сумі 2 798,13 грн. та збитків від інфляції в сумі 18.621,73 грн. за період з 01.12.2010 року по 18.04.2011 року є вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження своїх посилань викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі № 45/122 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрі Медіа Україна ГмбХ” на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі № 45/122 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі № 45/122  залишити без змін.

3.          Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4.          Справу № 45/122 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді