Рішення

від 20.12.2011 по справі 2-2288/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

  

Жовтневий  районний суд міста Харкова

Справа № 2-2282/11

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 грудня 2011 року

          Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого –судді Макарова В.О., при секретарях Земськовій К.А., Голіковій О.П., Ісаковій Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Діб про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, вказавши, що 25 листопада 2009 оолку під розписку позичив 7000 доларів США ОСОБА_2А.Д., строк дії договору до 15 серпня 2010 року. У зв’язку з неповерненням суми боргу відповідачем ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду.

          В ході розгляду справи ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення без розгляду його позову в частині стягнення з відповідача 2000 доларів США,

В судовому засіданні як позивач особисто, так і його представник ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності, іншу частину позовних вимог, та просив їх задовольнити. При цьому сторона позивача посилалася на наведені в позовній заяві обставини.

          Відповідач ОСОБА_2А.Д. та його представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували, пояснивши, що дійсно відповідачем було отримано за договором позики зазначену грошову суму, проте фактично договір укладався не з ОСОБА_1, а з його дружиною ОСОБА_5, якій в подальшому було повернуто 2000 доларів США. Проти наявності боргу саме перед ОСОБА_5 сторона відповідача не заперечувала.

          Заслухавши пояснення учасників процесу, викликаних в судове засідання свідків, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з таких підстав.

           Так, згідно письмової розписки  від 25 листопада 2011 року  вбачається, що ОСОБА_2А.Д. отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7000 доларів США., які той зобов'язується повернути до 15 серпня 2010р. (а.с.7).

Підписання ним особисто зазначеної розписки  відповідачем не заперечується.

З пояснень в судовому засіданні позивача вбачається, що він дійсно надав в борг ОСОБА_2А.Д. особисті грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що підтверджується розпискою і які той йому не повернув.

           Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж  роду та такої ж якості.

          Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

           Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, надані позивачем докази вказують на те, що в даному випадку договір позики між сторонами був укладений в установленому законом порядку, тому він підлягає виконанню на умовах, щро визначені ним.   

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

          Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

           Частиною І ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

          При цьому, за змістом ч. 2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики у письмовій формі, (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Твердження відповідача про укладення угоди не з ОСОБА_1, а з ОСОБА_5 належними доказами не підтверджено.

При цьому суд не може взяти до уваги пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили про повернення ОСОБА_2А.Д. 2000 доларів США саме ОСОБА_5, оскільки в подальшому ході розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовних вимог саме про стягнення 2000 доларів США.

В той же час, ОСОБА_2А.Д. підтвердив в судовому засіданні факт складення саме ним розписки про отримання у ОСОБА_1 грошових коштів, не звертаючись з вимогою про визнання недійсним договору позики.

Таким чином, заперечення проти позовної заяви не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. В той же час, позовні вимоги ОСОБА_1 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог, зробленого в ході розгляду справи.

          Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені тим витрати на оплату судового збору, витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

           Керуючись ст.ст.10,11,60, 209,212,214-215  та 218  ЦПК України, на підставі  ст.ст. 526,530,1046, 1047, 1049 та 1051  ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 Діб на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 5000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на час подання позову становить 39892 гривень 50 копійок.

Стягнення суми боргу проводити шляхом її зарахування до благодійного фонду «Інститут раннього втручання»для дітей з порушенням розвитку та дітей-інвалідів (м. Харків, пр.-т 50 Років ВЛКСМ, 52-А, ОКПО 25793421, р/р 26000016814367 в Харківській філії ПАТ «Укрексімбанк», МФО 315618).

Стягнути з ОСОБА_2 Діб на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 398 гривень 93 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу в розмірі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду  Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення  рішення через Жовтневий районний суд м. Харкова.

Суддя           -