Рішення

від 17.10.2006 по справі 15/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

17.10.06                                                                                

Справа № 15/366.

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши

матеріали  справи за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Делос», м.

Сєвєродонецьк Луганської області

до

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 4 810 грн. 68 коп.

За участю представників сторін:

від позивача

-Черепнов Є.О., директор згідно протоколу зборів від

09.11.2003р.; Рибас А.С., представник за довіреністю № 9 від 01.08.2006р.;

від відповідача

-не прибув.

До початку слухання справи по суті

не заявлено вимогу про фіксування 

судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у

зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального

кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору:

позивачем у справі заявлена вимога про стягнення з відповідача  боргу у сумі 4 500 грн. 00 коп. та пені у

сумі 310 грн. 68 коп. по договору НОМЕР_1.

Представники позивача у судовому

засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач відзив на позовну заяву

та інші витребувані судом документи не представив, участь свого представника у

судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання

був повідомлений належним чином. При цьому, відповідач знав про кожне судове

засідання, знайомився з матеріалами справи та заявляв клопотання про

відкладення розгляду справи у минулих (першому та другому) судових засіданнях,

але відповідач не надав доказів поважності причин неявки. Проте, розгляд справи

двічі відкладався. Суд сприймає наведені дії відповідача, як такі що спрямовані

на затягування судового процесу.

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній

матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

додатково надані документи заслухавши пояснення представників сторін суд встановив

наступне.

Між сторонами у справі 09.12.2002р.

укладено договір НОМЕР_1, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю

«Науково-виробнича фірма «Делос», визначений як кредитор надає фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_1, визначеній як дебітор, возвратну фінансову допомогу у

розмірі 5000 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок. При цьому ж,

відповідно до п. 1 договору Дебітор -відповідач у справі зобов'язався протягом

90 календарних днів після одержання коштів повернути їх кредиторові -позивачу у

справі.

Додатковою угодою НОМЕР_2 до

вказаного договору строк повернення фінансової допомоги продовжено до

31.12.2003р.

Позивач перерахував відповідачу

5000 грн. як возвратну фінансову допомогу по договору НОМЕР_1, що

підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_3.

Відповідач грошові зобов'язання за

вказаним договором виконав частково -повернувши кошти у сумі 500 грн., що

підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_4 та випискою з банківського рахунку

за 05.08.2003р.

Розмір боргу відповідача на час

вирішення спору в суді складає 4 500 грн.

Позивачем також нараховано пеню,

застосування якої не передбачено договором на підставі якого заявлено позов.

Встановивши фактичні обставини

справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про

те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Правовою природою правовідносин за

договором НОМЕР_1 є правовідносини з позики.

Відповідно до ст. 374 Цивільного

кодексу УРСР, який діяв на час укладення договору від 09.12.2002р., за

договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні

(позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі,

визначені родовими ознаками, а позичальник зобо'язується повернути

позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і

якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Відповідно до ст. 161 Цивільного

кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності

з 01.01.2004р., зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору.

У зв'язку з тим, що станом на

01.01.2004р. продовжував існувати обов'язок відповідача за вказаними

правовідносинами, до наведених правовідносин застосовуються правила Цивільного

кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з

01.01.2004р., відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного

кодексу України та п.4 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного

кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій

стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими

ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму

грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж

якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,

визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу

України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за

змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського

кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних 

для належного  виконання нею

зобов'язання,  враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43,

33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належних доказів

виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

За наведених підстав, позовна

вимога про стягнення з відповідача боргу у сумі 4 500 грн. 00 коп. підлягає

задоволенню.

Позовна вимога про стягнення пені,

розрахованої позивачем на підставі п. 2 договору та ст. 3 Закону України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»за період з

01.01.2003р. протягом 180 днів у сумі 310 грн. 68 коп., не підлягає задоволенню

з наступних підстав.

Положення пункту 2 договору, на

який посилається позивач не містить умов про застосування такої штрафної санкції

як пеня та відповідно її розміру.

Відповідно до ст. 180 Цивільного

кодексу УРСР, який діяв на день укладення договору на підставі якого заявлено

позовні вимоги, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в

письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про

неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до ч. 3 ст. 549

Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від

суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного

кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання

вчинюється  у письмовій формі.

Договір не містить положень щодо

забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та відповідно її розміру, у

зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачені договором штрафні

санкції та вимагати їх стягнення з посиланням на умови договору у судовому

порядку.

Щодо застосування позивачем

подвійної облікової ставки з посиланням на Закон України «Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»слід зазначити, що згідно ст. 1

даного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих

коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою

сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України

«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір

пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, законодавством, на яке

посилається представник позивача, обмежено максимальний розмір пені, що може

бути стягнута за невиконання грошового зобов'язання, а не визначено в

імперативному порядку розмір пені що підлягає стягненню у будь-якому випадку

незалежно від наявності певного правочину.

Таким чином, позов підлягає

задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг у сумі 4 500 грн. У

задоволенні решти вимог по стягненню пені у сумі 310 грн. 68 коп. слід

відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на

відповідача у справі пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 95 грн. 41

коп. державного мита, а також 110 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у

судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну

частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд

в и р і ш и

в:

1. Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний НОМЕР_5, на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма

«Делос», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, б. 22,

ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20152545, борг у сумі 4 500 грн. 00 коп.,

витрати зі сплати державного мита у сумі 95 грн. 41 коп. та на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  110 грн. 38 коп.

Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних

вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення підписано 20.10.2006р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко