Рішення

від 25.11.2011 по справі 2-726/11

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 2-726/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

25 листопада 2011 року                                                                                                м. П’ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого –судді Резніченка М.С.,

              за участю секретаря

              судового засідання    ОСОБА_1,

              позивача                     ОСОБА_2,

              представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа –П’ятихатська державна нотаріальна контора, про тлумачення заповіту,

в с т а н о в и в:

31.10.2011 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про тлумачення заповіту, обґрунтовуючи вимоги тим, що його батько ОСОБА_5 помер 03.03.2011 р.. За життя 03.03.2008 р. він склав заповіт, який посвідчено у Лозуватській сільській раді П’ятихатського району, на його користь, але у видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом йому відмовлено, оскільки частина заповіту суперечить іншій. В заповіті йдеться про те, що все майно батько заповідає йому, а саме земельну ділянку, та вказані реквізити Державного акта, які не співпадають з реквізитами акта, який належить батьку. З ОСОБА_4, який є рідним братом, нічого не може узгодити, бо він не спілкується з ним, з заповітом батька не погоджується.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і до пояснень, які виклав в позовній заяві, додав, що він є спадкоємцем за заповітом і вважає, що йому в порядку спадкування, як і брату ОСОБА_4, належить Ѕ частини житлового будинку по вул.. Щорса, 87 в с. Лозуватка, як заповів їм батько, так і земельна ділянка у розмірі 8.121 га, яку йому також заповів батько, а ОСОБА_4 ще й земельна ділянка у розмірі 8.380 га, яку заповіла йому мати.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що ОСОБА_2 не може успадкувати будинок, оскільки не спілкується з братом ОСОБА_4 і не бажає примирення, а право на земельну ділянку його ніхто не позбавляв.

Третя особа П’ятихатська державна нотаріальна контора про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є батьками позивача ОСОБА_2 і відповідача ОСОБА_4, актові записи № 49 (а.с. 6) і № 28.

На підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ДП № 043860, виданого 20.04.2004 р. П’ятихатською районною державною адміністрацією, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 8.121 га на території Лозуватської сільської ради, а ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 8.380 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради, на підставі Державного акта серія ДП № 043969, виданого тією ж адміністрацією 26.01.2005 р..

Заповітом, посвідченим 03.03.2008 р. секретарем Лозуватської сільської ради ОСОБА_7 за № 56, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 жилий будинок № 87 по вул.. Щорса в с. Лозуватка, належний йому на праві особистої власності.

Крім того, заповітом, посвідченим того ж дня в Лозуватській сільській раді за № 57 (а.с. 7), ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2 все своє майно, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП № 043969 кадастровий № 1224583000:01:011:0496.

Секретарем Лозуватської сільської ради ОСОБА_7 03.03.2008 р. також посвідчено заповіт за № 58, яким ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_4 Державний акт на право на земельну ділянку серія ДП № 043860 кадастровий № 1224583000:01:041:0315.

Свідоцтвами серія 1-КИ № 387685 від 21.02.2011 р. та серія 1-КИ № 387805 від 04.03.2011 р., виданими виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради П’ятихатського району, посвідчено смерть ОСОБА_6, актовий запис № 5, яка померла 21.02.2011 р.  і ОСОБА_5, який помер 03.03.2011 р., актовий запис № 6.

З постанови Державного нотаріуса від 07.09.2011 р. слідує, що ним відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, оскільки заповіт (реєстровий № 57) має суперечливий характер, так як з його змісту не можливо визначити яке саме майно було заповідане (все, чи конкретно земельну ділянку). Крім того, реквізити, вказані в ньому, не співпадають з реквізитами самого державного акта, який належав померлому, у тому числі номер, кадастровий номер та дата видачі державного акта.

Допитана свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона дійсно 03.03.2008 р. як секретар Лозуватської сільської ради посвідчувала заповіти ОСОБА_5, який заповідав синам ОСОБА_2 і ОСОБА_4 жилий будинок в рівних частинах, свою земельну ділянку ОСОБА_2, а мати ОСОБА_6 заповіла належну їй земельну ділянку ОСОБА_4. В теперішній час їй стало відомо, що нею допущено технічні помилки при посвідченні заповітів і нею переплутано реквізити Державних актів, у тому числі їх номери, кадастрові номери, дати видачі.

За змістом ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом та за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. За відсутності згоди між ними тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

При тлумаченні заповіту, який був складений спадкодавцем при житті, судом береться до уваги мета правочину, а саме заповіту, відносини між сторонами, текст заповіту, який складений посадовою особою сільської ради, та вважає, що ОСОБА_5 мав намір охопити заповітом свої права власності, які йому належали на момент складення заповіту.

Виходячи з аналізу положень норм ст.ст. 213, 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі запо відача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв’язку з чим необхідно уточнити його зміст.

При цьому ч. 2 ст. 213 цього Кодексу не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого правочину.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов’язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК).

Відповідно до ст. 81 п. "ґ" Земельного Кодексу України право власності на землю (земельні ділянки) громадяни України набувають на підставах, передбачених даною статтею, в тому числі й виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). На час розгляду справи суд встановив, що земельну ділянку ОСОБА_5 виділено в натурі (на місцевості) у межах згідно з планом та виготовлено державний акт на право приватної власності на землю площею 8.121 га.. За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Разом з цим, однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Заповіт (реєстровий № 57), складений ОСОБА_5, ніким не оспорювався,  проте право на спадщину після померлого не може бути посвідченим нотаріальним органом через його суперечливий характер.

Оцінивши надані суду і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає за можливе зміст заповіту відносно земельної ділянки витлумачити та вважати його таким за змістом, що заповідач ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідає ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП № 043860, кадастровий номер земельної ділянки 1224583000:01:041:0315, виданий головою П’ятихатської райдержадміністрації 20 квітня 2004 р., оскільки саме цей акт виданий на ім’я ОСОБА_5, а реквізити Державного акта, зазначені в заповіті, посвідченому від імені ОСОБА_5, слід читати в заповіті ОСОБА_6, яким вона заповіла свою земельну ділянку ОСОБА_4. Інша частина заповіту тлумачення не потребує та повинна бути викладена в справжній редакції.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 213, 1218, 1222, 1256, 1270,1299 ЦК України, суд,

В и р і ш и в:

          Позов задовольнити.

          Витлумачити заповіт ОСОБА_5, померлого 03 березня 2011 року, та вважати його таким за змістом: заповідач ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП № 043860, кадастровий номер земельної ділянки 1224583000:01:041:0315, виданий головою П’ятихатської райдержадміністрації 20 квітня 2004 року.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Повний текст рішення складено 29 листопада 2011 р..

                     Суддя: