Постанова

від 12.09.2011 по справі 2а-0770/687/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа №  2а-0770/687/11

Ряд стат. звіту №  8.2.1

Код -  04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 р.                                                                                                     м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого  - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання –Шмідзен І.Ю.     

за участю представників     

позивача:  ОСОБА_1 (довіреність від 25.01.2011 року)  

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.01.2011 року № 59/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом    приватного підприємства "Акваперл" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області   про      визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення, -  

                                                               ВСТАНОВИВ:

У відповідності  до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України  в судовому засіданні 12 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.   Постанова в повному обсязі складена   14 вересня  2011 року.

Приватне підприємство "Акваперл" (далі –позивач, ПП "Акваперл"),  в особі представника ОСОБА_1 (діє на підставі довіреності ПП "Акваперл",  копія якої наявна в матеріалах справи, а.с.13),  звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою  (а.с.3-7) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області  (далі –відповідач, ДПІ у м. Ужгороді)  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення,  якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18 лютого 2011 року  № 00000111640/0,    яким ПП "Акваперл"  зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржене податкове повідомлення –рішення  винесено відповідачем всупереч вимог Закону України "Про податок на додану вартість",  оскільки відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ з тієї підстави, що база оподаткування податком визначена з митної вартості товарів (які були попередньо імпортовані платником податків на митну території україни), а не з договірної (контрактної) вартості, що суперечить положенням п.4.1 ст. 4 цього Закону, так як чинне законодавство не передбачає ідентичності "митної вартості" та "звичайної ціни", тобто, не міститься приписів щодо визначення бази оподаткування операцій з потавки товару, виходячи  його митної вартості.

В судовому засіданні представник позивача  підтримав позовні вимоги, просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення –рішення  ДПІ у м. Ужгороді  від 18.02.2011 року № 00000111640/0   з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 24.09.2011 року за № 2047/10/10, а.с.15-17),   згідно яких позов не визнав, посилаючись на положення п.4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого база оподаткування визначається з договірної (контрактної) вартості, але не менше митної вартості,  та в зв'язку з тим, що позивачем визначено базу оподаткування за ціною, нижчою ніж митна вартість товару, - вказане порушення вимог податкового законодавства призвело до заниження податкового зобов'язання та завищення суми бюджетного відшкодування,   тобто, оскаржуваним податковим повідомленням –рішенням правомірно зменшено бюджетне відшкодування  з ПДВ.

В судовому засіданні представник відповідача  позовні вимоги  не визнала з підстав, наведених у запереченнях проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.  

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,   суд приходить до висновку про задоволення  адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:  

Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість (акт  ДПІ у м. Ужгороді  від 14.02.2011 року за № 150/15-2,  а.с.8-11)   на підставі пп. 7.7.2, пп.7.4.5, пп.7.7.5 та пп. 7.7.7   ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість ПП "Акваперл"  за грудень 2010 року у розмірі 24350,00 грн.

За висновком перевірки порушення полягало в тому, що  позивачем визначено податкові зобов'язання за листопад 2010 року на фактично відвантажені товари, ціни на які визначено виходячи з фактурної вартості, при цьому, договірна (фактурна) вартість придбаного імпортованого товару відрізняється більш ніж на 20 відсотків від митної вартості.

В зв'язку з наведеним,  перевіркою  зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ ПП "Акваперл" у розмірі 24350,00 грн.

На підставі акту ДПІ у м. Ужгороді  від 14.02.2011 року за № 150/15-2,  18 лютого 2011 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято оскаржуване податкове повідомлення –рішення за №  00000111640/0 (а.с.12), яким  ПП "Акваперл" зменшено  суму бюджетного відшкодування  з ПДВ  у розмірі  24350,00 грн.

Податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.02.2011 року № 00000111640/0 в адміністративному порядку не оскаржувалося, та оскаржено ПП "Акваперл"  до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.  

Обставини  щодо правомірності формування податкового кредиту та факт сплати ПДВ при імпорті товару в повному обсязі, відсутність арифметичних чи логічних помилок  у поданих для перевірки документах (податкові декларації з ПДВ за листопад 2010 року та грудень 2010 року, копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за вказані періоди, копій первинних документів, копій отриманих податкових накладних),  правильність розрахунку суми заниження податкового зобов'язання та   зменшення бюджетного відшкодування (саме правильність суми, а не правомірність нарахування таких,  яке оскаржується позивачем в судовому порядку) - підтверджено матеріалами справи, представниками сторін  не заперечується, в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання  та вказані обставини судом не доказуються.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України та, відповідно,  правомірність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.  

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 –ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно Податкового кодексу України,  чинний   та   в  редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі  - Закон 168)  - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону 168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (п.1.16 ст. 1 Закону 168).

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону 168 встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону 168, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20  ст. 1 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року частково (крім п.1.20 ст. 1 Закону) згідно Податкового кодексу України,  чинний   та   в  редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі  - Закон 334),  якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). При цьому,  згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону 334, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно,  у разі коли податковий орган за результатами документальної перевірки має підстави для визначення рівня звичайних цін, цей орган має право вернутися із запитом до платника податку, а платник зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Такий запит ДПІ у м. Ужгороді направлено не було,  інших дій (зокрема, направлення запиту до уповноваженого органу з приводу статистичного рівня цін на зазначені  в перевірці  товари  за зазначений період),  направлених на встановлення рівня звичайних цін,  відповідачем також не здійснено.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону  334), при цьому,  поняття, підстави, механізм застосування таких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  від 21 грудня 2000 року № 2181 – III (втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно Податкового кодексу України,  чинний   та   в  редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі  - Закон 2181).

Підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону 2181 передбачено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

А оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону 2181, серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни продажу  рівню звичайних цін,  ДПІ у м. Ужгороді не мало правових підстав для застосування рівня звичайних цін, оскільки застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (пп.4.3.4 п.4.3 ст. 4 Закону 2181).

При цьому, рівень звичайних цін у акті перевірки визначено на основі митної вартості, вказаної у вантажних митних деклараціях, складених при імпорті товару, з посиланням на п.4.3 ст. 4 Закону 168.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону 168, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Визначення митної вартості наведено у ст.259 Митного кодексу України. Порядок її визначення встановлено ст.267 цього кодексу, при цьому,  Митний кодекс України (як і Закон України "Про податок на додану вартість")  не регулює питання ціноутворення при здійсненні господарської діяльності.

Стаття 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 19998 року № 817/98 визначає поняття звичайні ціни на товари (роботи, послуги), які  для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Відповідно до 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення в Україні" від 3 грудня 1990 року № 507 -XII, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюються державне регулювання цін і тарифів.   Відповідачем не доведено та в акті перевірки не зазначено, що придбаний імпортний товар (вказано згідно акту ДПІ у м. Ужгороді  від 14.02.2011 року за № 150/15-2, при цьому, в акті взагалі не відображено номенклатура товару),  який реалізовувався позивачем на території України, включені Кабінетом Міністрів України до переліку товарів,   які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та мають вирішальне соціальне значення, чи до продукції, виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку, тобто, до продукції, на яку встановлено регульовану ціну.

Наказом Державної митної служби України від 18.04.2002 року за № 207 (зареєстровано в Мінюсті України 29.05.2002 року за № 462/6750) затверджено нову редакцію Інструкції про заповнення вантажної митної декларації та класифікаторів,  за згідно п. 1.7 цієї Інструкції,  митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Тобто, митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом, і її призначення зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. Зазначена вище норма права застосовується при здійсненні процедури розмитнення товарів, що ввезені на митну територію України.

Виходячи з наведених положень податкового та митного законодавства, суд приходить до  висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином,  для товарів, що   продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару. Позиція  відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства,  жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем  не доведено правомірності визначення податкових зобов'язань по ПДВ на основі митної вартості, не доведено правомірність зменшення позивачеві суми бюджетного  відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, не спростовано доводів позивача щодо протиправності податкового  повідомлення – рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.02.2011 року за № 00000111640/0. За наведених обставин,  позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані  та підлягають до задоволення повністю.  

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного чи місцевого бюджету України. Документально підтвердженими є витрати ПП "Акваперл" зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3, 40 грн., згідно квитанції від 23.02.2011  року за № 37 (а.с.2), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.     

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1. Позов   приватного підприємства "Акваперл" до  Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області    про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення  -   задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області  від  18 лютого 2011 року  № 00000111640/0  про  зменшення приватному підприємству "Акваперл"  суми бюджетного відшкодування  з  податку на додану вартість у розмірі  24350,00 грн.

3. Стягнути  з державного (місцевого) бюджету на користь приватного підприємства "Акваперл"  (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гарайди,   8/1   код 22098755) витрати зі сплати судового збору (державного мита) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та  може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).  

  Суддя                                                                                                                                          С. І. Рейті