Ухвала

від 24.07.2012 по справі 2а-0770/687/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. № 123142/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Акваперл" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якою просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18 лютого 2011 року № 00000111640/0, яким ПП "Акваперл" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем всупереч вимог Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ з тієї підстави, що база оподаткування податком визначена з митної вартості товарів (які були попередньо імпортовані платником податків на митну території України), а не з договірної (контрактної) вартості, що суперечить положенням п.4.1 ст. 4 цього Закону, так як чинне законодавство не передбачає ідентичності "митної вартості" та "звичайної ціни", тобто, не міститься приписів щодо визначення бази оподаткування операцій з поставки товару, виходячи його митної вартості.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 18 лютого 2011 року № 00000111640/0 про зменшення приватному підприємству "Акваперл" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24350,00 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м.Ужгороді. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість (акт ДПІ у м. Ужгороді від 14.02.2011 року за № 150/15-2, а.с.8-11) на підставі пп. 7.7.2, пп.7.4.5, пп.7.7.5 та пп. 7.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість ПП "Акваперл" за грудень 2010 року у розмірі 24350,00 грн.

За висновком перевірки порушення полягало в тому, що позивачем визначено податкові зобов'язання за листопад 2010 року на фактично відвантажені товари, ціни на які визначено виходячи з фактурної вартості, при цьому, договірна (фактурна) вартість придбаного імпортованого товару відрізняється більш ніж на 20 відсотків від митної вартості.

В зв'язку з наведеним, перевіркою зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ ПП "Акваперл" у розмірі 24350,00 грн.

На підставі акту ДПІ у м. Ужгороді від 14.02.2011 року за № 150/15-2, 18 лютого 2011 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 00000111640/0, яким ПП "Акваперл" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24350,00 грн.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року частково (крім п.1.20 ст. 1 Закону) згідно Податкового кодексу України, чинний та в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 334), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). При цьому, згідно з пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону 334, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно, у разі коли податковий орган за результатами документальної перевірки має підстави для визначення рівня звичайних цін, цей орган має право вернутися із запитом до платника податку, а платник зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Такий запит ДПІ у м. Ужгороді направлено не було, інших дій (зокрема, направлення запиту до уповноваженого органу з приводу статистичного рівня цін на зазначені в перевірці товари за зазначений період), направлених на встановлення рівня звичайних цін, відповідачем також не здійснено.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону 334), при цьому, поняття, підстави, механізм застосування таких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181 - III (втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно Податкового кодексу України, чинний та в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 2181).

Підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону 2181 передбачено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

А оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону 2181, серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни продажу рівню звичайних цін, ДПІ у м. Ужгороді не мало правових підстав для застосування рівня звичайних цін, оскільки застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (пп.4.3.4 п.4.3 ст. 4 Закону 2181).

Відповідно до 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення в Україні" від 3 грудня 1990 року № 507 -XII, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюються державне регулювання цін і тарифів. Відповідачем не доведено та в акті перевірки не зазначено, що придбаний імпортний товар (вказано згідно акту ДПІ у м. Ужгороді від 14.02.2011 року за № 150/15-2, при цьому, в акті взагалі не відображено номенклатура товару), який реалізовувався позивачем на території України, включені Кабінетом Міністрів України до переліку товарів, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та мають вирішальне соціальне значення, чи до продукції, виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку, тобто, до продукції, на яку встановлено регульовану ціну.

Наказом Державної митної служби України від 18.04.2002 року за № 207 (зареєстровано в Мінюсті України 29.05.2002 року за № 462/6750) затверджено нову редакцію Інструкції про заповнення вантажної митної декларації та класифікаторів, за згідно п. 1.7 цієї Інструкції, митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Тобто, митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом, і її призначення зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. Зазначена вище норма права застосовується при здійсненні процедури розмитнення товарів, що ввезені на митну територію України.

Виходячи з наведених положень податкового та митного законодавства, суд приходить до висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, для товарів, що продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару. Позиція відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності визначення податкових зобов'язань по ПДВ на основі митної вартості, не доведено правомірність зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, не спростовано доводів позивача щодо протиправності податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.02.2011 року за № 00000111640/0. За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року у справі №2а-687/11/0770- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

З. Матковська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.07.2012 року