Постанова

від 03.06.2008 по справі 25/241

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

03.06.08                                                              

                            Справа  № 25/241

Львівський

апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської

М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.   

 Орищин Г.В.   

розглянувши

апеляційну скаргу

суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від 31.01.2008 р.

без номера

на

рішення Господарського

суду Львівської області від 23.01.2008 р.

у

справі № 25/241

за

первісним позовом суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів

до

ТзОВ “Вітан”,

с.Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської обл.

за

участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

за первісним позовом

- ТзОВ “Тір”, м.Київ

про стягнення 3 787, 5 грн. штрафу за

договором на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів

автомобільним транспортом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог,

а.с.45-47)

і

за зустрічним позовом ТзОВ

“Вітан”, с.Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської обл.

до

суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів

за

участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача за зустрічним позовом

- ТзОВ “Тір”, м.Київ

про

відшкодування 18

937, 5 грн. збитків

За

участю представників (за первісним позовом):

від

позивача -Щестюк

О.М. (представник, довіреність від 06.03.2007 р. за № 1414 в матеріалах

справи);

від

відповідача -ОСОБА_2.

(представник, довіреність від 13.08.2007 р. без номера в матеріалах справи,

а.с.36);

від

третьої особи - не

з”явився

Представникам

сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про

відвід суддів не поступало.

Оскільки

жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації

судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог

ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за

допомогою звукозаписувального технічного засобу.

          Перегляд справи відкладався з

підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від

18.03.2008 р., 01.04.2008 р., 22.04.2008 р.

          Рішенням Господарського суду

Львівської області від 23.01.2008 р. у справі № 25/241 (суддя Пазичев В.М.) у

задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено

частково, а саме: стягнуто з суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1 на користь ТзОВ “Вітан” 8 029, 76 грн. збитків у вигляді упущеної

вигоди, 80, 3 грн. держмита та 50, 03 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу, а в задоволенні решти зустрічних позовних вимог

відмовлено.

          Суб”єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 з даним рішенням не погодився, подав

апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду

скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов про стягнення 4 007, 5

грн. задоволити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю,

з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої

інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального

права.

Свої

вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що невиконання ТзОВ “Вітан”

договірних зобов”язань полягає у ненаданні транспортного засобу для

завантаження згідно з умовами заявки від 22.06.2007 р., за що в останній передбачено

сплату штрафу в розмірі 20 % від вартості фрахту; суд першої інстанції

безпідставно не залучив до участі в справі в якості третьої особи без

самостійних вимог на предмет спору на його стороні ТзОВ “Тір”, на якого згідно

з заявкою на перевезення вантажу від 21.06.2007 р. покладено обов”язок надати

вантаж під завантаження; відсутність реальних збитків у сумі 8 029, 76 грн.

була підтверджена безпосерадньо ТзОВ “Вітан”, оскільки надана останнім копія

книжки МДП серії МХ № 54196402, яка містить копію пакувального листа

підприємства Центос Централ Логістікс ГМБХ від 28.06.2007 р., свідчить про факт

здійснення перевезення позивачем за зустрічним позовом, але через іншу

експедиційну організацію.

У

судовому засіданні представник ТзОВ “Вітан” просить рішення суду першої

інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Третя

особа своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом

інтересів не скористалася, явки повноважного представника в судове засідання не

забезпечила, причини неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена

про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення

поштового повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення

про вручення знаходиться в матеріалах справи).

Оскільки

явка повноважних представників сторін і третьої особи ухвалою суду апеляційної

інстанції від 22.04.2008 р. була визнана необов”язковою, а на власний розсуд,

що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин

колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представника

третьої особи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Судом

апеляційної інстанції встановлено, що на підставі підписаного обома сторонами

договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів

автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні б/н, який

діє до 30.12.2007 р. (а.с.12-14), та відповідно до заявки на перевезення

вантажу б/н від 22.06.2007 р., яка є невід”ємною частиною даного договору

(а.с.11), суб”єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (експедитор)

доручає, а ТзОВ “Вітан” (перевізник) бере на себе зобов”язання надати

транспортні послуги по організації перевезень вантажів власним або орендованим

автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно

з заявкою на перевезення вантажу б/н від 22.06.2007 р. ТзОВ “Вітан”

зобов”язалось направити для завантаження побутовими кондиціонерами водія

ОСОБА_3 на вантажному автомобілі МАN з причепом, держ номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2

відповідно, у м.Вінсен (Німеччина) на підприємство Центос Централ Логістікс

ГМБХ. Датою і часом завантаження (подання транспортного засобу) визначено 8.00

год 27.06.2007 р. (за німецьким часом). Вантаж підлягав перевезенню до м.Одеса.

Вартість перевезення становить 3 750 доларів США, що за курсом НБУ -18 937, 5

грн.

За

неподачу автомобіля під завантаження перевізник несе відповідальність,  встановлену в заявці б/н від 22.06.2007 р., у

формі сплати штрафу в розмірі 20 % від вартості фрахту (вартості перевезення).

Розглянувши

апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази,

заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційну скаргу суб”єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 слід задоволити частково, рішення

Господарського суду Львівської області від 23.01.2008 р. у справі № 25/241

скасувати частково і прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічних

позовних вимог про стягнення 8 029, 76 грн. збитків відмовити. В решті рішення

суду залишити без змін.

При

цьому колегія виходила з наступного.

Згідно

з ст.3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність” від

01.07.2004 р. № 1955-ІУ (далі -Закон № 1955-ІУ) відносини в галузі

транспортно-експедиторської діяльності регулюються ЦК України, ГК України,

законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну

діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими

законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими

нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно

до ч.1 ст.9 Закону № 1955-ІУ і ч.1 ст.316 ГК України за договором транспортного

експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок

другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених

договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Строк,

на який укладається договір експедирування, визначається характером взаємин

сторін. Для виконання разових експедиційних доручень, що вимагають однократного

здійснення будь-яких операцій (наприклад, відправлення чи одержання партії

вантажу), укладаються разові договори експедирування. Відносини сторін у цьому

випадку можуть оформлятися шляхом подачі клієнтом заявки та прийняття її до

виконання експедитором. За наявності постійної потреби в

транспортно-експедиційному обслуговуванні укладають тривалі договори.

Так,

21.06.2007 р. між ТзОВ “Тір” і суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною

особою ОСОБА_1 укладено разовий договір експедирування, який оформлений у

вигляді заявки № в-141, за якою суб”єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_1 був зобов”язаний надати послуги перевезення побутових

кондиціонерів за маршрутом -Вінсен (Німеччина) -Іллічівськ (Україна) -Київ

(Україна). Датою завантаження обумовленого вантажу за вказаною заявкою було

визначено 27.06.2007 р., 08:00 за місцевим часом (а.с.113). У п.5 заявки

закріплено, що факс-копія має юридичну силу.

Таким

чином, на ТзОВ “Тір” (вантажовідправник) покладено обов”язок надати вантаж під

завантаження.

Пунктом

3.1.3 договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню

вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні

б/н і додатковими умовами заявки № в-141 від 21.06.2007 р. (п.2) передбачено,

що про будь-які затримки автотранспорту водій зобов”язаний негайно повідомити

експедитора за відповідним номером телефону. Проте ТзОВ “Вітан” жодним чином не

повідомляв суб”єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 про

відсутність вантажу, як суду першої, так і суду апеляційної інстанції такі

докази не були представлені.

Згідно

з вимогами ч.ч.1, 2 ст.917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати

транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Відправник

повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню.

В

силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як

встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в останніх

відсутні як докази про подачу автомобіля МАN держ. номер НОМЕР_1, з причепом,

держ номер. НОМЕР_2, у визначене місце завантаження, так і докази затримку ТзОВ

“Вітан” автотранспорту з доставкою вантажу, а також докази виконання суб”єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 обов”язку по пред”явленню

вантажу у встановлений строк.

З

представленої ТзОВ “Вітан” копії книжки САRNET TIR серії МХ 54196402 від

28.06.2007 р. (а.с.23-25) вбачається тільки те, що автомобіль МАN з причепом,

держ номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, було відправлено зі складу

підприємства  Центос Централ Логістікс

ГМБХ 28.06.2007 р., і жодним чином цей документ не підтверджує подання

автомобіля під завантаження згідно з підписаною сторонами заявкою на

перевезення, а лише доводить те, що ТзОВ “Вітан” не надав автомобіль під

завантаження 27.06.2007 р. о 08:00 год. за німецьким часом у визначене в заявці

місце. З матеріалів справи не встановлено факту перебування ТзОВ “Вітан”

27.06.2007 р. у місці завантаженні - підприємство  Центос Централ Логістікс ГМБХ у м.Вінсен

(Німеччина).

Відповідно

до ч.ч.11-13 ст.9 Закону № 1955-ІУ перевезення вантажів супроводжується

товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування

залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі

перевозяться в Україні.

Такими

документами можуть бути:

авіаційна

вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна

автомобільна накладна (CMR);

накладна

СМГС (накладна УМВС);

коносамент

(Bill of Lading);

накладна

ЦІМ (CIM);

вантажна

відомість (Cargo Manifest);

інші

документи, визначені законами України.

Факт

надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним

документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних

накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від

пункту його відправлення до пункту його призначення.

У

матеріалах справи не міститься товарно-транспортна накладна, яка б

підтверджувала перевезення вантажу. Договір і заявка свідчать лише про наміри

обох сторін.

Без

факту виконання зобов”язань, передбачених у договорі та заявці, останні самі по

собі є лише декларацією та не породжують жодних підстав на отримання майна чи

коштів. Факт виконання зобов”язань за договором на транспортно-експедиційне

обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому

та міжнародному сполученні б/н жодною зі сторін не підтверджено.

Оскільки

порушення зобов”язання експедитором - суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною

особою ОСОБА_1 проявилося у невиконанні обов”язків по  пред”явленню вантажу у встановлений строк, то

і підстави для застосування відповідальності до перевізника за неподачу

автомобіля під завантаження відсутні. Тому, на думку колегії суддів, рішення

місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову

є законним і обгрунтованим.

Що

стосується часткового задоволення зустрічних позовних вимог, то апеляційний

господарський суд не погоджується з таким висновком Господарського суду

Львівської області з огляду на наступне.

Відповідно

до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти

стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін,

якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Внесення

плати за проїзд є основним обов”язком відправника вантажу, тобто в даному

випадку ТзОВ “Тір”.

Провізна

плата вноситься, як правило, вантажовідправником при здаванні вантажу до

перевезення.

У

заявці сторонами погоджено вартість транспортних послуг у сумі 3750 доларів

США, що за курсом НБУ становить 18 937, 5 грн.

Відповідно

до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення

господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,

права або законні інтереси якого порушено.

Під

збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або

пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона

одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил

здійснення господарської діяльності другою стороною.

Такі

збитки та їх належне документальне обгрунтування повинна довести потерпіла

сторона, про що зазначено і в ч.2 ст.623 ЦК України.

Згідно

з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується

кредитором.

У

матеріалах справи відсутні та на виконання вимог ухвал Львівського апеляційного

господарського суду від 06.03.2008 р., 18.03.2008 р., 01.04.2008 р., 22.04.2008

р. ТзОВ “Вітан” не подано документального підтвердження внесення ТзОВ “Тір”

провізної плати при здаванні вантажу до перевезення.

На

думку колегії суддів, ТзОВ “Вітан” не доведено обставини, що мають значення для

справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Суд

апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою Львівського апеляційного

господарського суду від 18.03.2008 р. вантажовідправник був залучений до участі

в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на

стороні суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1.

Проте,

третя особа письмового з документальним і нормативним обгрунтуванням

відзиву на апеляційну скаргу не подала, мотивуючи неотриманням від сторін копій

уточненого первісного та зустрічного позовів з додатками. На відміну від ТзОВ

“Вітан” докази про надсилання копії уточненої позовної заяви суб”єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 долучені до матеріалів

справи. Обов”язок доказування і подання доказів згідно з ст.33 ГПК України

покладається на сторін, що в даному випадку позивачем за зустрічним позовом не

зроблено. Надана ТзОВ “Вітан” копія книжки МДП серії МХ № 54196402, яка містить

копію пакувального листа підприємства Центос Централ Логістікс ГМБХ від

28.06.2007 р., свідчить про факт здійснення перевезення позивачем за зустрічним

позовом, але через іншу експедиційну організацію, тобто

причинно-наслідковий зв”язок між протиправною поведінкою і шкодою не можна

встановити.

Долучений

ТзОВ “Вітан” до матеріалів справи контракт-заявка від 28.06.2007 р. і акт № VN

-0000053 виконаних робіт по перевезенню вантажів від 31.07.2007 р. не є

належними та допустимими доказами в справі в розумінні ст.34 ГПК України, а

тому не можуть слугувати підставою для відшкодування збитків, оскільки, як

зазначалося вище, ТзОВ “Вітан” не надав автомобіль під завантаження 27.06.2007

р. о 08:00 год. за німецьким часом у визначене в заявці місце.   

Отже,

з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду

вважає, що рішення Господарського суду Львівської області в частині задоволення

зустрічних позовних вимог не відповідає матеріалам справи, не грунтується на

чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.

На

підставі ст.49, п.10 ч.2 ст.105 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснив

новий розподіл судових витрат у разі часткового скасування оскаржуваного

рішення. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції щодо

первісного позову залишаються за суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною

особою ОСОБА_1, а щодо зустрічного позову -за ТзОВ “Вітан”. За перегляд справи

в суді апеляційної інстанції судові витрати покладаються на сторін рівними

частинами.

Керуючись

ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський

суд

ПОСТАНОВИВ:

1.

Апеляційну скаргу суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

задоволити частково.

2.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2008 р. у справі №

25/241 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким у задоволенні

зустрічних позовних вимог про стягнення 8 029, 76 грн. збитків відмовити.

В

решті рішення суду залишити без змін.

3.

Судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на

сторін рівними частинами.

Стягнути

з ТзОВ “Вітан” (81130, Львівська обл., Пустоимтівський р-н, с.Сокільники,

вул.Успенська, 4; код ЄДРПОУ 31961515) на користь суб”єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 25, 50 грн.

держмита.

Доручити

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                        М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

 Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                      Г.В.Орищин