Рішення

від 14.12.2011 по справі 2-420/11

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-420/11

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "14" грудня 2011 р.                               Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді:                               Галич Ю.  М.

при секретарі:                     Яременко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністраці, третя особа ОСОБА_3 про визнання права на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що  23 грудня 2010 року в  селі Кривець Ставищенського району Київської області померла ОСОБА_4.

Її спадкоємцем за заповітом посвідченим Кривецькою сільською радою 22 листопада 2010 року за реєстром №57, який спадщину прийняв та оформив частину спадкового майна отримавши в ОСОБА_2 районній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом є ОСОБА_1

Спадкоємцем за законом згідно статті 1241 ЦК України є син спадкодавці ОСОБА_3, який  вважається таким, що не прийняв спадщину, оскільки подав до ОСОБА_2 районної державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 08 січня 2008 року ОСОБА_2 районною нотаріальною конторою за реєстром №25 ОСОБА_4 була власником ? (трьох четвертих) частин земельної ділянки, що знаходиться на території Кривецької сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 0,82 га, і належала померлому 06 липня 2006 року  ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №589849, виданого 18 жовтня 2005 року на підставі розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації від 09 серпня 2004 року №516 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010534901630. Цільове призначення земельної ділянки –ведення особистого селянського господарства, що підтверджується вказаним свідоцтвом та копією державного акта. Власником ? (однієї четвертої) вказаної ділянки є ОСОБА_1.

ОСОБА_4, не отримала державного акта на право власності на  вказану земельну ділянку в зв’язку зі смертю.

22 листопада 2011 року державний нотаріус ОСОБА_2 районної державної нотаріальної контори листом № 1091/02-14 відмовила у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на вказане майно через відсутність у нього правовстановлювального документа –державного акта на право власності на вказану земельну ділянку на ім’я померлої.

Вважає, що ОСОБА_4 за життя набула права на спадщину на вказану земельну ділянку і це право увійшло до складу її спадщини, яка відкрилася  23 грудня 2010 року внаслідок смерті останньої.

Вартість земельної ділянки становить 11430 гривень 75 копійок (15241,18 х ? = 11430,75).

Через відсутність належних правовстановлювального документу він позбавлений можливості оформити свої спадкові права.

Позивач просить визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті 23 грудня 2010 року ОСОБА_4 на ? (три четвертих) частини земельної ділянки кадастровий номер 3224284000:06:001:0022, що знаходиться на території Кривецької сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 0,82 га, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства і належала померлому 06 липня 2006 року  ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №589849, виданого 18 жовтня 2005 року на підставі розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації від 09 серпня 2004 року №516 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010534901630.

В судовому засіданні позивач підтримав позов про визнання права на спадщину, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 РДА ОСОБА_6 в судовому засіданні позов визнала, зробивши про це усну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, заяви представника відповідача про визнання позову та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представниками відповідачів вказаного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частини 1 статті 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання  її   власником або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування  земельною  ділянкою,  та  його  державної реєстрації.

Згідно пункту 17 Розділу Х “Перехідні положення” Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як вбачається із статей 3, 5 Закону України “Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їх земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають районні державні адміністрації.

Відповідно до п.п. 2.9, 3.1, 3.2 “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право  приватної власності на землю,  право колективної власності на  землю,  право власності   на  землю  і  право постійного користування  землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі” (затвердженої Наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року та зареєстрованою в Мінюсті України 4 червня 1999 р. за N 354/3647) заповнення, видача та державна  реєстрація державних  актів  на  право  власності  на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру  при Держкомземі України та  його структурні підрозділи.  Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що необхідно визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті 23 грудня 2010 року ОСОБА_4 на ? (три четвертих) частини земельної ділянки кадастровий номер 3224284000:06:001:0022, що знаходиться на території Кривецької сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 0,82 га, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства і належала померлому 06 липня 2006 року  ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №589849, виданого 18 жовтня 2005 року на підставі розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації від 09 серпня 2004 року №516 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010534901630.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 райдержаміністрація до пред’явлення позову про визнання права на спадщину і в судовому засіданні не оспорювали цього права, тому відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на відповідачів не може бути покладений обов’язок по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. 1218 ЦК України, ч. 1 ст. 125 ЗК України, п. 17 розділу Х „Перехідні положення” ЗК України ст.ст. 3, 5 Закону України “Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, п.п. 2.9, 3.1, 3.2 “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право  приватної власності на землю,  право колективної власності на  землю,  право власності   на  землю  і  право постійного користування  землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі”, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України,  суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті 23 грудня 2010 року ОСОБА_4 на ? (три четвертих) частини земельної ділянки кадастровий номер 3224284000:06:001:0022, що знаходиться на території Кривецької сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 0,82 га, цільове призначення –ведення особистого селянського господарства і належала померлому 06 липня 2006 року  ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №589849, виданого 18 жовтня 2005 року на підставі розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації від 09 серпня 2004 року №516 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010534901630.

Звільнити від сплати судового збору ОСОБА_2 райдержадміністрацію на підставі ст. 88 ЦПК України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

  Суддя                                                                                Ю.  М.  Галич