Рішення

від 12.12.2011 по справі 2-5117/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

    

Справа № 2-5117/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Соловйова О. Л., при секретарі Рояновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Кредитної Спілки «Приазов'є-кредит»(далі за текстом КС «Приазов'є-Кредит») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної Спілки «Приазов'є-кредит»про визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

10.10.2011 року КС «Приазов'є-кредит»звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. В процесі розгляду даної справи до участі у розгляді справи в якості співвідповідача судом було залучено ОСОБА_2. Позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 180 850,90 грн., задовольнити позовні вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою м. Маріуполь пр. Металургів, 92-66.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору № 2236 від 17.03.2004 року відповідачка ОСОБА_1 отримала у НКС «Добробуд», правонаступником якого є КС «Приазов'є-кредит», грошові кошти у розмірі 25 000 грн., які відповідно до умов договору зобов'язалась повернути у строк до 17.03.2005 року разом із виплатою відсотків у розмірі, передбаченому умовами зазначеного кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору грошові кошти - щомісячні платежі з повернення кредиту повинні були вноситись відповідачкою у касу КС «Приазов'є-кредит». В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за зазначеним кредитним договором між НКС «Добробуд», правонаступником якого є КС «Приазов'є-кредит», та відповідачкою було 17.03.2004 року було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 предмету іпотеки була оцінена у розмірі 83 573 грн. Пунктом 1 розділу 5 договору іпотеки передбачено, що у разі неналежного виконання умов договору кредиту -повернення відповідачкою ОСОБА_1 основного зобов'язання за договором кредиту позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2. Зазначили, що ОСОБА_1 не виконала умови укладеного кредитного договору, не повернула суму грошової позики за кредитом у строк та на умовах, які передбачено зазначеним договором. Представники КС «Приазов'є-кредит»неодноразово звертались до ОСОБА_1 з вимогами про повернення кредитних коштів за договором кредиту, але до теперішнього часу ОСОБА_1 ніяких заходів, направлених на погашення заборгованості за кредитним договором не вжито. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 180 850 грн. 90 коп., з них:

-          18 751 грн. - заборгованість з тіла кредиту;

-          95 649,90 грн. - заборгованість за відсотками за порушення строків повернення кредиту;

-          66 450 грн. - сума упущеної вигоди.

В судовому засіданні 08.11.2011 року представником відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, було надано суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до КС «Приазов'є кредит»про визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначає, що як зазначено у позовній заяві КС «Приазов'є кредит»вона отримала від КС «Приазов'є-кредит»грошові кошти, уклавши кредитний договір від 17.03.2004 року. В рахунок забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за зазначеним кредитним договором між нею та КС «Приазов'є-кредит»було укладено договір іпотеки від 17.03.2004 року двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою м. Маріуполь пр. Металургів, 92-66. Зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.08.2001 року зазначену квартиру - предмет оскаржуваного договору іпотеки, було придбано в період шлюбу між нею та ОСОБА_2, а отже є майном, придбаним у період шлюбу - спільною сумісною власністю подружжя, а отже ОСОБА_2 має право на 1\2 частину зазначеної квартири, що також підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від    14.08.2008 року.

З огляду  на наведе  вважає, що при укладені  нею оскаржуваного договору іпотеки    були

порушені норми ст. 65 Сімейного Кодексу України, відповідно до яких передбачено письмова

нотаріально посвідчена згода іншого з подружжя на укладення угоди, а при укладанні ОСОБА_1 та КС «Приазов'є-кредит»договору іпотеки ОСОБА_2. який на той час був її чоловіком не надавав згоди на укладання ОСОБА_1 договору іпотеки. Заява, яку нею було надано нотаріусу при укладанні оскаржуваного договору іпотеки від імені ОСОБА_2 на надання згоди на укладання зазначеної угоди не була підписана особисто ОСОБА_2, отже не є підтвердженням надання ним згоди на укладання договору іпотеки між КС «Приазов'є-кредит»та ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, підтримала заявлені вимоги КС «Приазов'є-кредит»з зазначених у позові підстав. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила що 30.11.2007 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого нотаріус пропонує звернути стягнення на квартиру, яка є предметом договору іпотеки. Зазначений виконавчий напис згодом було визнано таким, шо не підлягає виконанню, відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 26.05.2011 року. З огляду на цей факт, представник позивача вважає, що КС «Приазов'є-кредит» при зверненні до суду із даним позовом не порушені строки позовної давності. Також пояснила, що сума упущеної позивачем вигоди за зазначеним кредитним договором розраховувалась із розміру процентної ставки за зазначеним кредитним договором на строк прострочення виконання ОСОБА_1 її зобов'язань за"кредитним договором, оскільки у разі повернення відповідачкою ОСОБА_6 грошових коштів за кредитним договором ці грошові кошти могли б використовуватись КС «Приазов'є-кредит»при здійсненні спілкою економічної діяльності. Відповідачкою ОСОБА_1 не було зроблено ніяких дій, направлених на повернення позивачу суми заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим КС «Приазов'є Кредит» просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь штрафні санкції за прострочку виконання відповідачкою її зобов'язань, передбачені умовами кредитного договору, зокрема п. 2.6 кредитного договору. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки вважає, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав. При укладенні мЬк НКС «Добробуд», правонаступником якого є КС «Приазов'є-кредит», та ОСОБА_1 оскаржуваного нею договору іпотеки було дотримано встановлені вимоги законодавства щодо укладання договору іпотеки. В момент укладання кредитного договору та договору іпотеки власником квартири АДРЕСА_2 була ОСОБА_1 з огляду на наведене представник позивача не вбачає підстав для визнання договору іпотеки недійсним та вважає за можливе звернути стягнення в рахунок утворившоїся заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила. До адреси суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1, відповідно до яких відповідачка не згодна із позовними вимогами КС «Приазов'є-кредит»з наступних підстав. У позовні заяві КС «Приазов'є-кредит»зазначено, що нею була отримана за договором кредиту від КС «Приазов'є-кредит»грошова сума у розмірі 25 000 грн. У період з березня 2004 року по червень 2004 року ОСОБА_1 здійснювались платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 11 892 грн. 16 коп., отже зшіишок заборгованості за тілом кредиту дорівнює 13 107 грн. 84 коп. У зв'язку із розрахунком позивачем всіх інших сум, підлягаючих стягненню за договором виходячи із суми боргу у розмірі 18 751 грн., ОСОБА_1 вважає надані позивачем розрахунки неправильними, а суму, яку просить стягнути з нею на свою користь КС «Приазов'є-кредит»необгрунтованою. Щодо позовних вимог КС «Приазов'є-кредит»про стягнення з неї су^ш упущеної вигоди, вважає, що ці вимоги КС «Приазов'є-кредит»необгрунтовані та не підтверджені об'єктивними доказами. Зокрема позивач у позовній заяві не вказав від якої операції він не отримав очікуваного прибутку, із якою особою та які саме у позивача повинні були здійснитись операції за рахунок отриманих від ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок повернення заборгованості за договором кредиту. З огляду на наведене фактично позивачем не надано жодного письмового доказу про понесені ним збитки. Щодо позовних вимог КС «Приазов'є-кредит»про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкції за неналежне виконання нею зобов'язань за договором кредиту зазначила, що розмір та порядок розрахунку таких санкцій, приведений позивачем не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, ст. ст. 549, 625 Цивільного Кодексу України, а отже не підлягають стягненню з ОСОБА_1, як такі, що суперечать

діючому законодавству. Вимоги зустрічної позовної заяви  підтримала з зазначених у зустрічному позові підстав. Додатково зазначила, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки 17.03.2004 року вона фактично не мешкала з ОСОБА_2, не спілкувалась з ним. між ними на той час склались неприязні відносини, отже ОСОБА_2 не міг надати свою згоду на укладення спірного договору іпотеки. ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 не був присутнім при укладенні нею та КС «Прнюов'є -кредит»договору позики та договору іпотеки, у нотаріусу в момент укладання спірного договору іпотеки ОСОБА_2 не було, ніякої письмової згоди за укладенні оскаржуваного договору ОСОБА_2 не було надано також.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позовні вимог КС «Приазов'є-кредит»визнав частково. Підтримав позицію ОСОБА_1. висловленою нею у письмових заперечення по суті даної справи. Додатково пояснив, що між позивачем та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, ОСОБА_1 частково повернула грошові кошти позичальникові за зазначеним кредитним договором, залишок за тілом кредиту складає приблизно 18 тисяч грн. Вважає, що договір іпотеки, укладений між КС «Приазов'є-кредит»та ОСОБА_1 було укладено незаконно, оскільки чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не надавав згоди на укладання такого договору. Додатково до письмових заперечень ОСОБА_1 щодо неправомірності нарахування КС «Приазов'є-кредит»штрафних санкцій за договором кредиту пояснив, що позивачем при зверненні до суду із такими вимогами було пропущено строк позовної давності - 1 рік. Взагалі вважає, що при зверненні до суду ІКС «Приазов'є-кредит» із позовними вимогами про стягнення "заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки пропущено загальний строк позовної давності - 3 роки, оскільки кредитний договір між сторонами було укладеної7.03.2004 року, строк виконання договору було встановлено до 17.03.2005 року. З цих підстав вважає за доцільне в задоволенні позовних вимог КС «Приазов'є-кредит»відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 підтримав, пояснив, що відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема Сімейного Кодексу України та Цивільного Кодексу України майно, яке знаходиться у спільній власності подружися може бути передано у заставу (іпотеку) лише за умови наявності на те згоди співвласника, яким у даному конкретному випадку ОСОБА_2 на укладення ОСОБА_1 та КС «Приазов'є-кредит»договору іпотеки квартири АДРЕСА_2 не надавав, що є підставою для визнання такого договору недійсним, отже позовні вимоги ОСОБА_1 вважає такими, що підлягають задоволенню

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги КС «Приазов'є-кредит»не визнав з підстав недійсності укладеного між ОСОБА_1 та КС «Приазов'є-кредит»договору іпотеки. Позовні вимоги, викладені у зустрічному позові ОСОБА_1 вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до наданих ним пояснень, ним дійсно не підписувалось ніякої заяви про надання згоди на укладання ОСОБА_1 договору іпотеки квартири № 66 в будинку № 92 тю пр.. Металургів в м. Маріуполі.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась - над&та суду заяву про розгляд справи в її відсутність та письмові заперечення по суті справи. Відповідно до письмових заперечень зазначила, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором від 17.03.2004 року, укладеного мш нею та КС «Приазов'є-кредит»(НКС «Добробуд») остання передала у іпотеку квартиру АДРЕСА_3, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 Зазначила, що для посвідчення зазначеного договору іпотеки їй було надано документи, підтверджуючи право власності ОСОБА_1 на нерухомість - предмет договору іпотеки, а саме договір купівлі-продажу від 11.08.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_8 Іпотекодавець дійсно на момент укладання договору іпотеки перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, від якого відповідно до вимог діючого законодавства нотаріус було подано заяву на підписання та оформлення оскаржуваного договору іпотеки. На підставі усіх одержаних документів, попередньої консультації сторін за договором та з урахуванням вимог діючого законодавства нею було посвідчено оскаржуваний договір іпотеки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд   вважає, що позов КС «Приазов'є кредит»  підлягає частковому задоволенню. В той же час в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити. До таких висновків суд приходить з наступних підстав.   Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з протоколу № 7 чергових загальних зборів КС «Приазов'є-кредит»від 29.11.2008 року   КС «Приазов'є-кредит» є правонаступником   НКС «Добробуд», цей факт

підтверджується  свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - КС «Приазов'є-кредит»та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /а.с. 18-23/.

Відповідно зі ст. 1054 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується передати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 17.03.2004 року між НКС «Добробуд», правонаступником якого є КС «Приазов'є Кредит»та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір №2236 /а.с. 91. Відповідно до п. 1.1 зазначеного кредитного договору НКС «Добробуд»взяла на себе зобов'язання видати Позичальникові (ОСОБА_1А.) кредит у вигляді готівкових грошових коштів у національній валюті на споживчі потреби. Згідно із п. 1.2 зазначеного договору кредиту розмір кредиту склав 25 000 грн., кредит надано на строк 12 місяців з 17.03.2004 року по 17.03.2005 року.

Відповідно зі ст.1048 ЦК України кредитор має право на отримання з позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється виходячи з процентної ставки 50 відсотків річних, при цьому базою для нарахування відсотків є залишок заборгованості від суми виданого кредиту.

Пунктом 2.6 зазначеного кредитного договору визначено, що при порушенні строків повернення кредиту і відсотків за користування кредитом, що встановлені графіком погашення, плата на суму боргу встановлюється у розмірі 70 відсотків річних до моменту повного погашення простроченої заборгованості, що є штрафними санкціями у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеня), розмір якої відповідно зі ст. 551 ЦК України може бути встановленим договором.

Суд приходить до висновку про наявність факту неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів за кредитним договором, укладеним між нею та КС «Приазов'є-кредит». Відповідно до розрахунку, наданого позивачем загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 180 850 грн. 90 коп., з них:

-          18 751 грн. - заборгованість з тіла кредиту;

-          95 649,90 грн. - заборгованість за відсотками за порушення строків повернення кредиту;

-          66 450 грн. - сума упущеної вигоди.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором забезпечувалось договором іпотеки, відповідно до п. 5.1 кредитного договору.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту № 2236 від 17.03.2004 року, між НКС «Добробуд», правонаступником якого є КС «Приазов'є Кредит»та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 17.03.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі заборон за № 692./а.с.14/ Відповідно до п. 4 зазначеного договору іпотеки ОСОБА_1 (іпотекодавець) заставив квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_8 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором. При цьому п. 7 зазначеного договору іпотеки передбачено , що вказана нерухомість до підписання цього договору нікому не продана, в спорі та під забороною не перебуває, сервітут відсутній, договір оренди (найму) з третіми особами відсутній, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України не має, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений.

Відповідно до зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 остання просить визнати недійсним договір іпотеки, укладений між НКС «Добробуд», правонаступником якого є КС «Приазов'є-кредит»та ОСОБА_1 з тих підстав, що предмет договору іпотеки - квартира АДРЕСА_2 є майном, придбаним у період шлюбу,спільною сумісною власністю подружжя, а при укладенні оскаржуваного договору іпотеки були порушені норми ст.65 Сімейного Кодексу України., відповідно до яких передбачено письмова нотаріально посвідчена згода іншого із подружжя на укладення угоди, а при укладанні ОСОБА_1 та КС «Приазов'є-кредит» договору іпотеки ОСОБА_2, який на той час був її чоловіком не надавав згоди на укладання ОСОБА_1 договору іпотеки.

Суд не може погодитися з такими висновками ОСОБА_1 з наступних відстав.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 від 17.03.2004 року, на ім'я приватного нотаріусу ММНО, яка міститься в матеріалах справи, останнім надано згоду дружині - ОСОБА_2 1-А. на заставу квартири № 66 в будинку № 92 по гтр. Металургів в м. Маріуполі. Зазначену заяву складено у присутності нотаріус та засвідчено ним, отже суд не має сумнівів щодо дійсності підпису ОСОБА_2 у зазначеній заяві.

В статті 203 ЦК України зазначені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Статтею 215 ЦК України чітко визначені підстави визнання недійсності правочину.

Судом не знайдено об'єктивних підстав для застосування у даному конкретному випадку норм викладених у ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

13.11.2007 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис. Відповідно до якого нотаріус пропонує звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1.А. на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2001 року . З рахунок коштів, виручених від реалізації зазначеної квартири нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги КС «Приазов'є Кредит»у розмірі 104 009,82 грн. /а.с.15/.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено строк загальної позовної давності тривалістю у 3 роки.

В процесі розгляду даної цивільної справи представником відповідачки ОСОБА_4 було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 257 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яким передбачена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд вислухавши посилання представника відповідачки приходить до висновку, що у даному конкретному випадку позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному конкретному випадку строк виконання зобов'язань позичальника (ОСОБА_1А.) за кредитним договором встановлений до 17.03.2005 року. Як було зазначено вище 13.11.2007 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.

Проте, відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 26.05.2011 року виконавчий напис приватного нотаріусу ОСОБА_3 від 13.11.2007 року № 6559 визнано таким, що не піхтягає виконанню та скасовано.

З огляду на наведене суд вважає, що у даному випадку строк позовної давності на звернення КС «Приазов'є-кредит»із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет договору іпотеки позивачем не пропущеноз тих підстав, що КС «Приазов'є-кредит»було прийнято заходи, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення  на предмет іпотеки вчинення   13.11.2007 року нотаріусом виконавчого напису, що передбачено як умовами договору іпотеки, укладеного між сторонами у справі, так і Законом України «Про іпотеку».

Щодо посилань представника позивачки пропуску позивачем спеціального строку позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд приходить до переконання, що дана норма діючого законодавства взагалі не може бути застосована до вимог КС «Приазов'є Кредит»про стягнення відсотків за порушення строків виконання зобов'язання. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно із нормами ЦК, що стосуються позикових правовідносин позикодавець має право стягнути із позичальника крім самої позики такі види процентів:

-          проценти  за користування  позикою  в розмірі,  встановленому у  договорі,  а якщо  він  не

встановлений, то розмір процентів визначається   на рівні облікової ставки Національного Банку

України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України);

-          три проценти річних   від простроченої суми заборгованості, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом (ст. 625, ст. 1050 ЦК України). У такому випадку фактично

міститься два види процентів - три проценти річних або інший розмір процентів, що визначений

законом або договором.

Діючим законодавством України передбачено, що сторони договору позики самостійно встановлюють розмір, методику обчислення процентної ставки за договором й порядок одержання процентів, що прямо передбаченого законом, зокрема ч. 1 ст. 1048 ЦК України і повністю відповідає ст. З ЦК України - принципу свободи договору, оскільки договір позики укладається на прохання позичальника та з його ініціативи, умови договору обговорюються сторонами та прийняття або не прийняття умов договору є вільним волевиявленням сторони договору позики, зокрема позичальника. Цивільний кодекс закріпив принцип свободи договору.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір.

У даному конкретному випадку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до п. 2.1 договору та штрафні санкції за неналежне виконання умов кредитного договору, передбачені п. 2.6 кредитного договору, укладеного між КС «Приазов'є Кредит»та ОСОБА_1 є умовами цього кредитного договору, на які відповідачка погодилась, уклавши із позивачем зазначений кредитний договір. З огляду на наведене у даному конкретному випадку позивач не просить застосувати до відповідачки штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України за невиконання стороною зобов'язання, оскільки позивач у справі визначаючи штрафні санкції за даним договором за невиконання ОСОБА_1 її кредитних зобов'язань керується умовами цього кредитного договору, а не нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань.

Не зважаючи на встановлення судом при розгляді даної справи факту неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, суд приходить до висновку про доцільність відмови в задоволенні позовних вимог КС «Приазов'є-кредит»в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Договором іпотеки передбачений порядок та підстави задоволення вимог іпотеко держателя за рахунок предмету іпотеки та його реалізація, відповідно до яких у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачений ,зокрема Законом України «Про іпотеку».

У частині 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»зазначено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому зазначеним Законом передбачена процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: іпотекодержатель  повинен надіслати  іпотекодавцю та боржнику,  якщо він є відмінним відіпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно із рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя, яке набрало законної сили 01.11.2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб, укладений між сторонами 14.09.1996 року розірвано.

Згідно із рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14.08.2008 року, яке набрало законної сили 25.08.2008 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 з розміром часток по 1\2 частині квартири за кожним /а.с.36/

З огляду на теперішній час частина квартири, яка є предметом договору іпотеки належить ОСОБА_2, який не є стороною ані кредитного договору, ані договору іпотеки, яким було забезпечено виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, отже звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , на теперішній час на переконання суду не є можливим, оскільки це буде грубо порушувати права власника ОСОБА_2

З огляду на наведене суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо повернення грошових коштів, одержаних від КС «Приазов'є-кредит»ОСОБА_1 за договором кредиту шляхом стягнення з останньої на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 751 грн. та відсотків за порушення строків повернення кредиту, передбачених в якості штрафних санкцій у разі неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору за цим договором.

Щодо позовних вимог КС «Приазов'є-кредит»в частині стягнення відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача суми упущеної вигоди у розмірі 66 450 грн., суд приходить до висновків, що вони задоволенню не підлягають. До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов'язане з утиском її інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Відповідно до діючого законодавства, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, під упущеної вигодою розуміється дохід або прибуток, який могла б одержати особа і який вона не одержала внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України (далі за текстом ЦТЖ України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача суми упущеної вигоди, позивачем не надано суду об'єктивних доказів наявності цієї упущеної вигоди, обумовленої неправомірними діями ОСОБА_1, щодо неналежного виконання її зобов'язань з повернення грошових коштів за договором кредиту. Позовні вимоги КС «Приазов'є-кредит»в цій частині обґрунтовуються лише умовним припущенням про можливість отримання КС «Приазов'є-кредит»таких доходів.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Виходячи з цього, позивач повинен був, крім неправомірної поведінки відповідачки, яка знайшла своє вираження у неналежному виконанні ОСОБА_1 умов кредитного договору, довести наявність збитків, безпосередній причинний зв'язок між цими неправомірними діями та заподіянням збитків, що позивачем при розгляді даної справи не наведено та не доведено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги Закону України «Про судовий збір», який набрав законної сили з 01.11.2011 року, приймаючи до уваги той факт, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог КС «Приазов'є-кредит»та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 114 400 грн. 90 коп. з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним при розгляді даної справи судові витрати: судовий збір в розмірі 1144 грн.

Також з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 94 гривні 10 копійок, оскільки останньою не було сплачено судовий збір при зверненні до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки.

Керуючись ст.ст. 10,60,88,212,213,215,218 ЩІК України, 524, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Кредитної Спілки «Приазов'є-кредит»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (1ПН НОМЕР_1) на користь Кредитної Спілки «Приазов'є-кредит»(юридична адреса провулок Кузнечний,2, МФО 335173, ЗКПО 25967393) заборгованість по кредитному договору № 2236 від 17 березня 2004 року у розмірі 114 400 (сто чотирнадцять тисяч чотириста) гривень 90 коп., затрати по оплаті державного мита у розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні, а всього 1 15 544 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) гривні 90 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог Кредитної Спілки «Приазов'є-кредит»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Кредитної Спілки «Приазов'є-кредит»про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 94 гривні 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                    О.Л. Соловйов