Рішення

від 28.07.2008 по справі 15/93-08-2182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/93-08-2182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "28" липня 2008 р.Справа  № 15/93-08-2182

Господарський суд Одеської області у складі:

        судді                                                Петрова В.С.

        При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від прокуратури -  Котюх С.А. ;

від позивача –     Клименко Ю.В.,

від відповідачів:

1)          ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” –Старгеус І.П.,

2)  ДП „Бі єнд Вай” –    Федорчук Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Іллічівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнього підприємства „Бі єнд Вай” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов'язання виконати певні дії, –

ВСТАНОВИВ:  

Іллічівський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнього підприємства „Бі єнд Вай” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність № 774/2003 від 26.03.2003 р., укладеного між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнім підприємством „Бі єнд Вай”. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.    

06.10.2000 року між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та Дочірнім підприємством „Бі єид Вай" з метою одержання прибутку від використання виробничих приміщень, інженерних споруд, виробничого устаткування і транспортних засобів було укладено договір про сумісну діяльність за № 521/2000.

26.03.2003 року у вищезазначений договір було внесено зміни та доповнення і його викладено в новій редакції.

27.02.2007 року була укладена додаткова угода до договору, в якій зазначено пункт 4.2.8 розділу 4 договору викладено у новій редакції, а пункти 4.1.1, 4.2.11, 4.2.14, 4.3.7 розділу 4 виключено.

Також 28.04.2007 року була укладена додаткова угода до договору, в п. 2 якій зазначено, що згідно положення п. 5.10 про порядок виводу майна, переданого у сумісну діяльність, нижченаведене майно передається з сумісної діяльності ДП „Бі єнд Вай” з складанням акту прийому-передачі: флагштоки 4 шт. вартістю 2814.00 гри., порту з складанням акту прийому-передачі: портальний кран „Ганц” 1 шт. вартістю 96810,00 гри.

Так, прокурор вказує, що договір про сумісну діяльність в редакції від 26.03.2003 року за № 774/2003 між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та Дочірнім підприємством „Бі єнд Вай" було укладено всупереч положень діючого    законодавства без погодження  Міністерства транспорту та зв'язку.

При цьому прокурор посилається на ст. 4.2 статуту ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", згідно якої майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, порт володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, нормативно правовим актам органу управління майном та цього статуту.

Також прокурор зазначає, що згідно вимог Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого Постановою КМУ від 22.05.2002 р. № 685 „Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю", вимог Закону України „Про управління об'єктами державної власності" функції з управління  та  контролю за використанням державного майна, яке знаходиться на балансі ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", покладено на Міністерство транспорту та зв'язку України. До того ж згідно п. п. 1, 2 Декрету КМУ „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992 р. на Міністерства покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності та контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Крім того, прокурор зазначає, що згідно п. 5.13. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2002 р. № 81 „Про організацію та контроль за договірною роботою в Міністерстві транспорту України” заборонено укладання договорів про спільну діяльність без погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України.

Разом з тим прокурор посилається на те, що  в порушення ст. 7, ст. 10, ст. 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" портом було укладено договір про сумісну діяльність в редакції від 26.03.2003 року за № 774/2003 з ДП „Бі єнд Вай" без проведення належної оцінки державного майна, яке   передається у спільну діяльність, та без погодження його вартості Міністерством транспорту та зв'язку України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2008 р. порушено провадження у справі № 15/93-08-2182 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи представник прокуратури уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір про сумісну діяльність № 774/2003 від 26.03.2003 р., укладений між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнім підприємством „Бі єнд Вай”, а також зобов'язати ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” повернути майно, яке передано в користування для забезпечення сумісної діяльності відповідно до договору № 774/2003 від 26.03.2003 р.   

Позивач –Міністерство транспорту та зв'язку України позовні вимоги підтримує.

Відповідач –ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, оскільки вважає їх обґрунтованими.    

Відповідач –ДП „Бі єнд Вай” позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права України, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 111-114).

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.  

06 жовтня 2000 року між Білгород-Дністровським морським торговельним портом та Дочірнім підприємством „Бі єнд Вай” був укладений договір № 521/200 про спільну діяльність, предметом якого є діяльність сторін, що здійснюється на території порт-пункту „Бугаз”, належного Білгород-Дністровському порту.

Наказом Міністерства транспорту України від 03.02.2003 р. № 74 „Про удосконалення сумісної діяльності у морських торговельних портах України” був затверджений примірний договір про сумісну діяльність у морських торговельних портах, при цьому керівникам морських торговельних портів, що входять до сфери управління Мінтрансу України, доручено вжити заходів щодо приведення чинних договорів про сумісну діяльність відповідно до умов Примірного договору про сумісну діяльність згідно з вимогами цього наказу, та під час укладення нових договорів про сумісну діяльність керуватися Примірним договором про сумісну діяльність у морських торговельних портах України.           

26.03.2003 року були внесені зміни та доповнення в договір про сумісну інвестиційну діяльність між Білгород-Дністровським морським торговельним портом і дочірнім підприємством „Бі єнд Вай” від 06.10.2000 р. № 521/200, згідно яких вказаний договір був викладений у новій редакції. В редакції від 26.03.2003 р. договір мав назву „Договір про сумісну діяльність № 774/2003”.   

Згідно п. 2.1 вказаного договору в редакції 26.03.2003 р. сторони договору для досягнення спільної господарської мети - одержання прибутку зобов'язались здійснювати сумісну діяльність, пов'язану з виконанням:

-          маркетингової діяльності, направленої на залучення додаткових вантажопотоків

та інвестицій в порт;

-          вантажно-розвантажувальних робіт у порту, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо;

-          збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до

перевезення такі як переупаковка, ремонт тари, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші;

-          транспортно-експедиційних операцій;

-          співробітництво щодо комплексного обслуговування суден згідно з діючими вимогами до здійснення відповідних послуг;

-          співробітництво щодо реконструкції і модернізації інфраструктури порт;

-          агентування суден, різних допоміжних операцій і інших видів господарської діяльності порту;

-          фінансування, проектування, будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу па причалах та території порт-пункту Бугаз.

Згідно  п. 2.2  договору сторони  здійснюють  сумісну діяльність  переважно  на території  та акваторії порту, використовуючи виробничі приміщення інженерні споруди, виробниче приміщення, інженерні споруди, виробниче устаткування і транспортні засоби, що належать порту і підприємству.

Згідно п. 5.3 договору вартість майна визначається незалежною експертизою відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та чинної методики оцінки вартості майна, у порядку встановленому ФДМУ".

Згідно п. 6.1. договору прибуток від сумісної діяльності визначається в порядку  передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється здійснення сумісної діяльності без створення юридичної особи, а також умовами укладеного договору.

Відповідно до п. 6.2. договору загальний прибуток, що належатиме порту і підприємству поділяється між ними пропорційно внескам у сумісну діяльність, зазначених у додатках № 1, 2. При  цьому  прибуток розподіляється  у  співвідношенні:  порту  -  60%, підприємству - 40%.

Згідно додатку № 1 від 26.03.2003 року до договору від 26.03.2003 року № 774/2003 вклад порту у спільну діяльність складає: 2410878,00 гри.

Згідно додатку № 2 від 26.03.2003 року до договору від 26.03.2003 року № 774/2003 вклад підприємства у спільну діяльність складає: 1591982.00 грн.

27.02.2007 року між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнім підприємством „Бі єнд Вай” була укладена додаткова угода до договору про сумісну діяльність № 774/2003 від 26.03.2003 р., згідно якої пункт 4.2.8 розділу 4 договору викладено в наступній редакції: ,.Вести бухгалтерський та податковий облік результатів спільної діяльності, складати податкову звітність за результатами спільної діяльності відповідності до вимог чинного законодавства, відкрити поточний рахунок і розпоряджатися  ним", а пункти 4.1.1. 4.2.11. 4.2.14.  4.3.7 розділу 4 виключено. Також пункт 5.8 розділу договору викладено у новій редакції, а розділ 5 договору доповнено пунктом 5.12. наступного змісту: „Сторони забезпечують прибутковість майна, переданого портом, у якості внеску в сумісну діяльність. Сторони домовилися, що прибутковість переданого портом майна визначається за наступними показниками:

- рентабельність реалізації, що визначається, як відношення чистого прибутку від спільної діяльності до чистого доходу від спільної діяльності. При цьому даний показник не повинний  бути менше аналогічного показника в цілому по порту за попередній звітний рік, але у будь-якому разі не повинен бути менше 9%;

- фондовіддача, що визначається як відношення чистого доходу від реалізації послуг спільної діяльності (без ПДВ) до залишкової вартості основних засобів, внесених у спільну  діяльність. При цьому даний  показник не повинен бути менше аналогічного показника в цілому по порту за попередній період в середньому за рік, але у будь-якому разі не повинен бути менше 30%”.

Крім того, відповідно до положень вказаної додаткової угоди від 27.02.2007 р. пункт 13.3. розділу 12 договору № 774/2003 від 26.03.2003 р. викладено у новій редакції, та в розділі 14 договору змінено адресу ДП „Бі єнд Вай”.    

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2007 року між сторонами до договором про сумісну діяльність були складені акти прийому-передачі майна, переданого сторонами у користування для забезпечення спільної діяльності згідно договору.      

До того ж 28.04.2007 року між Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнім підприємством „Бі єнд Вай” було укладено доповнення до договору № 774/2003 від 26.03.2003 р., п. 2 якого визначалось, що згідно положення п. 5.10 про порядок виводу майна, переданого у сумісну діяльність нижченаведене майно передається з сумісної діяльності: підприємству зі складанням акту прийому-передачі: флагштоки 4 шт. вартістю 2814.00 гри.; порту зі складанням акту прийому-передачі: портальний кран „Ганц” 1 шт. вартістю 96810,00 гри. Таким чином, вклад у сумісну діяльність станом на 01.05.2007 року склав 2290076,00 грн., у т.ч.: ДП підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” - 1456643.00 грн., що становить 64% (додаток № 1), ДП ,.Бі енд Вай” –833433,00 гри., що становить 36% (додаток № 2).

Як випливає з вищенаведеного, умови договору про сумісну діяльність виконувались ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай”.   

Проте, на думку прокурора, договір про сумісну діяльність (в редакції від 26.03.2003 року за № 774/2003) між державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та Дочірнім підприємством „Бі енд Вай" було укладено всупереч положень діючого законодавства без погодження Міністерства транспорту та зв'язку. При цьому прокурор посилається на ст. 4.2 статуту ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт", згідно якої майно підприємства є державною власністю і належить йому на праві господарського відання; здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, нормативно правовим актам органу управління майном та цього Статуту.

Також прокурор вказує, що згідно вимог Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого Постановою КМУ від 22.05.2002 р. № 685 „Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю", вимог Закону України „Про управління  об'єктами   державної   власності"  функції  з  управління  та  контролю за використанням державного майна, яке знаходиться на балансі ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" покладено на Міністерство транспорту та зв'язку України. Крім того, згідно п. п. 1, 2 Декрету КМУ „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992 р. на Міністерства покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності та контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Крім того, прокурор посилається на те, що договір про сумісну діяльність був  укладений без проведення належної оцінки державного майна, яке передавалось у спільну діяльність та без погодження його вартості Міністерством транспорту та зв'язку України. Так, наказом Міністра транспорту України 03.02.2003 р. за № 74 „Щодо удосконалення сумісної діяльності у морських торгових портах України" передбачалось проведення інвентаризації майна, яке залучено у сумісну діяльність та здійснення заходів щодо проведення експертної оцінки вартості майна, залученого у сумісну діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і чинної методики оцінки вартості майна в порядку, встановленому Фондом державного майна України.

На підставі викладеного прокурор вважає, що договір про сумісну діяльність (в редакції від 26.03.2003 року за № 774/2003) є недійсним.

Між тим, суд вважає вказані доводи прокурора необґрунтованими з огляду на наступне.  

Так, частиною 1 ст. 215 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вказує прокурор, саме згідно п. 5.13. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2002 р. № 81 „Про організацію та контроль за договірною роботою в Міністерстві транспорту України” було заборонено укладання договорів на спільну діяльність без погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України.

Однак, на момент укладення 06.10.2000 року основного договору про сумісну інвестиційну діяльність нормативно-правові акти, на які посилається прокурор у позові не були чинними. Тобто чинне на той момент законодавство не містило вимог стосовно необхідності погодження договору про сумісну діяльність безпосередньо з уповноваженим органом управління майном –Міністерством транспорту та зв'язку України.

Також слід зазначити, що виходячи з аналізу наказу Міністерства транспорту України 03.02.2003 р. за № 74 „Щодо удосконалення сумісної діяльності у морських торгових портах України", на який посилається прокурор, положення щодо необхідності узгодження договорів про сумісну діяльність з вказаним Міністерством стосувались саме нових договорів про сумісну діяльність.     

Той факт, що сторони у 2003 році після набрання вказаними прокурором нормативно-правовими актами чинності внесли зміни до оспорюваного договору шляхом викладення його в новій редакції, не свідчить про укладення сторонами нового договору, який мав бути погоджений Міністерством транспорту та зв'язку України відповідно до чинного у 2003 році законодавства та породжував для сторін нові права та обов'язки. Адже, права та обов'язки сторін за договором про сумісну інвестиційну діяльність від 06.10.2000 р. не припинялись після викладення його у новій редакції від 26.03.2003 р., оскільки предметом договору як в договорі у попередній редакції, так і в новій редакції, залишилась сумісна діяльність сторін.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у новій редакції від 26.03.2003 р. договір про спільну діяльність був викладений та підписаний відповідачами  саме на виконання вимог діючого у 2003 році законодавства, при укладенні сторонами були погоджені усі умови договору, більш того нова редакція договору та його зміст не суперечили нормам діючого в Україні законодавства, а відтак суд не вбачає підстав для визнання недійсним зазначеного договору. Виходячи з цього, відсутні підстави і для зобов'язання сторін по договору повернути передане за вказаним договором майно для забезпечення сумісної діяльності.

При цьому слід зазначити, що прокурором ні у позовній заяві, ні в уточненнях до позовної заяви не зазначено конкретну норму закону, згідно якої оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.       

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Іллічівського транспортного прокурора є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Іллічівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Дочірнього підприємства „Бі єнд Вай” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов'язання виконати певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 04.08.2008 р.

                      Суддя                                                                                       Петров В.С.