Постанова

від 21.10.2008 по справі 15/93-08-2182

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/93-08-2182

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" жовтня 2008 р. Справа № 15/93-08-2182

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №140 від 29.09.2008р. справу №15/93-08-2182, призначену складом суддів: головуючий суддя –Журавльов О.О., судді –Тофан В.М., Михайлов М.В., передано від судді Одеського апеляційного господарського суду Журавльова О.О. на розгляд судді Одеського апеляційного господарського суду Савицькому Я.Ф., у складі суддів: головуючий суддя –Савицький Я.Ф., судді –Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т..

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.10.2008 р.

від позивача : Клименко Ю.В., довіреність №4984/27/14-08 від 09.07.2008р.;

від відповідачів: 1) ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” –Старчеус І.П., довіреність б/н від 23.07.2008р.;

      2) ДП „Бі енд Вай” –Федорчук Р.В., довіреність №20 від 03.06.2008р.;

від прокуратури: Харитонова О.Є., посвідчення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України

на рішення господарського суду Одеської області

від 28 липня 2008 року

по справі № 15/93-08-2182

за позовом: Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України

до відповідачів: 1) Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”

   2) Дочірнього підприємства „Бі енд Вай”

про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов'язання виконати певні дії

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна фіксація судового процесу.

                                                  В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. по справі №15/93-08-2182 (суддя Петров В.С.) відмовлено у задоволенні позову Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов'язання виконати певні дії, з посиланням на те, що: 1) 06.10.2000р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” укладений договір № 521/200 про спільну діяльність, предметом якого є діяльність сторін, що здійснюється на території порт-пункту „Бугаз”, належного Білгород-Дністровському порту, оскільки Наказом Міністерства транспорту України від 03.02.2003р. № 74 „Про удосконалення сумісної діяльності у морських торговельних портах України” затверджений примірний договір про сумісну діяльність у морських торговельних портах, в яких керівників морських торговельних портів, що входять до сфери управління Мінтрансу України, доручено вжити заходів щодо приведення чинних договорів про сумісну діяльність відповідно до умов Примірного договору про сумісну діяльність згідно з вимогами цього наказу, та під час укладення нових договорів про сумісну діяльність керуватися Примірним договором про сумісну діяльність у морських торговельних портах України, 26.03.2003р. сторонами за вказаним договором про сумісну діяльність були внесені до договору зміни та доповнення, згідно з якими вказаний договір викладений у новій редакції та мав назву „Договір про сумісну діяльність № 774/2003”, в подальшому до вказаного договору сторони вносили зміни та доповнення; 2) доводи прокурора щодо недійсності договору про сумісну діяльність спростовуються тим, що на момент укладення основного договору про сумісну інвестиційну діяльність(06.10.2000р.)  нормативно-правові акти, на які посилається прокурор у позові не були чинними, а чинне на той момент законодавство не містило вимог стосовно необхідності погодження договору про сумісну діяльність безпосередньо з уповноваженим органом управління майном –Міністерством транспорту та зв'язку України; 2) виходячи з аналізу наказу Міністерства транспорту України 03.02.2003 р. за № 74 „Щодо удосконалення сумісної діяльності у морських торгових портах України”, на який посилається прокурор у позові, положення щодо необхідності узгодження договорів про сумісну діяльність з вказаним Міністерством стосувались саме нових договорів про сумісну діяльність, а тих до яких вносилися зміни, той факт, що сторони у 2003 році після набрання вказаними прокурором нормативно-правовими актами чинності внесли зміни до оспорюваного договору шляхом викладення його в новій редакції, не свідчить про укладення сторонами нового договору, який мав бути погоджений Міністерством транспорту та зв'язку України відповідно до чинного у 2003 році законодавства та породжував для сторін нові права та обов'язки, адже, права та обов'язки сторін за договором про сумісну інвестиційну діяльність від 06.10.2000 р. не припинялись після викладення його у новій редакції від 26.03.2003р., оскільки предметом договору як в договорі у попередній редакції, так і в новій редакції, залишилась сумісна діяльність сторін; 3) прокурором ні у позовній заяві, ні в уточненнях до позовної заяви не зазначено конкретну норму закону, згідно з якою оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.        

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням звернувся Іллічівський транспортний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в якому просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що : 1) договір про сумісну діяльність від 26.03.2003р. за №774/2003 укладений між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі енд Вай” всупереч положенням ст. 4.2 статуту ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого Постановою КМУ від 22.05.2002 р. № 685 „Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю”, Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, п. п. 1, 2 Декрету КМУ „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15.12.1992р., п. 5.13. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2002р. № 81 „Про організацію та контроль за договірною роботою в Міністерстві транспорту України”; 2) в порушення ст. 7, ст. 10, ст. 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” відповідачами укладено договір про сумісну діяльність в редакції від 26.03.2003 року за №774/2003 без проведення належної оцінки державного майна, яке передається у спільну діяльність, та без погодження його вартості з Міністерством транспорту та зв'язку України; 3) господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги, що спір який виходить з позову Іллічівського транспортного прокурора Одеської області стосується визнання недійсним не договору про сумісну інвестиційну діяльність №521/2000 від 06.10.2000р, а договору про сумісну діяльність від 26.03.2003р. за №774/2003, а тому не можна погодитися з висновком суду щодо недійсності нормативно-правових актів, які стосувались порядку узгодження та укладення оспорюваного договору; 4) з матеріалів справи виходить, що саме на виконання наказу Міністерства транспорту України від 03.02.2003р. за №74 договір про сумісну інвестиційну діяльність №521/2000 від 06.10.2000р. було переукладено 26.03.2003р. його учасниками в новій редакції за №774/2003, з викладенням нового предмету договору, прав і обов'язків сторін договору, а тому не може бути визнаний судом, як додаткова угода про внесення змін та доповнень в основний договір про сумісну інвестиційну діяльність.

20.10.2008р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП „Бі енд Вай” надійшов відзив на апеляційне подання Іллічівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в якову відповідач просив рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційне подання прокурора –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційного подання Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційне подання –без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 06.10.2000р. між Білгород-Дністровським морським торговельним портом та ДП „Бі єнд Вай” укладено договір № 521/200 про спільну інвестиційну діяльність, предметом якого була діяльність сторін, що здійснювалася на території портопункту „Бугаз”, який належав Білгород-Дністровському порту.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 03.02.2003р. № 74 „Про удосконалення сумісної діяльності у морських торговельних портах України” затверджено Примірний договір про сумісну діяльність у морських торговельних портах, при цьому зобов'язано керівників морських торговельних портів, що входять до сфери управління Мінтрансу України, вжити заходів щодо приведення чинних договорів про сумісну діяльність до умов Примірного договору про сумісну діяльність згідно з вимогами цього наказу, під час укладення нових договорів про сумісну діяльність керуватися Примірним договором про сумісну діяльність у морських торговельних портах України.

26.03.2003р. між Білгород-Дністровським морським торговельним портом та ДП „Бі енд Вай” укладено угоду про внесення змін та доповнень в договір про сумісну інвестиційну діяльність між Білгород-Дністровським морським торговельним портом і дочірнім підприємством „Бі енд Вай” від 06.10.2000р. №521/2000, якою внесені зміни та доповнення у вказаний договір про сумісну інвестиційну діяльність, за якими договір викладено у новій редакції, та йому надано назву „Договір про сумісну діяльність № 774/2003”.   

Згідно з п. 2.1 вказаного договору в редакції 26.03.2003 р. сторони договору для досягнення спільної господарської мети - одержання прибутку зобов'язались здійснювати сумісну діяльність, пов'язану з виконанням: 1) маркетингової діяльності, направленої на залучення додаткових вантажопотоків та інвестицій в порт; 2)вантажно-розвантажувальних робіт у порту, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; 3) збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, такі як переупаковка, ремонт тари, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші; 4) транспортно-експедиційних операцій; 5) співробітництво щодо комплексного обслуговування суден згідно з діючими вимогами до здійснення відповідних послуг; 6) співробітництво щодо реконструкції і модернізації інфраструктури порту; 7) агентування суден, різних допоміжних операцій і інших видів господарської діяльності порту; 8) фінансування, проектування, будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу па причалах та території порт-пункту Бугаз.

Пунктом 2.2 договору в новій редакції 2003 року визначено, що сторони здійснюють сумісну діяльність переважно на території та акваторії порту, використовуючи виробничі приміщення інженерні споруди, виробниче приміщення, інженерні споруди, виробниче устаткування і транспортні засоби, що належать порту і підприємству.

За п. 5.3 договору в новій редакції 2003 року вартість майна визначається незалежною експертизою відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та чинної методики оцінки вартості майна, у порядку встановленому Фондом державного майна України.

Пунктом 6.1. договору в новій редакції 2003 року встановлено, що прибуток від сумісної діяльності визначається в порядку передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється здійснення сумісної діяльності без створення юридичної особи, а також умовами укладеного договору.

Відповідно до п. 6.2. договору в новій редакції 2003 року загальний прибуток, що належатиме порту і підприємству поділяється між ними пропорційно внескам у сумісну діяльність, зазначених у додатках № 1, 2 до договору, при цьому прибуток розподіляється у співвідношенні: порту - 60%, підприємству - 40%.

Згідно з додатками № 1 та №2 від 26.03.2003р. до редакції договору від 26.03.2003 р. № 774/2003 вклад порту у спільну діяльність складав 2410878,00 грн., вклад підприємства у спільну діяльність –1591982,00 грн..

27.02.2007р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” укладена додаткова угода до договору про сумісну діяльність № 774/2003 від 26.03.2003 р., за умовами якої п. 4.2.8 розділу 4 договору викладено в наступній редакції: „Вести бухгалтерський та податковий облік результатів спільної діяльності, складати податкову звітність за результатами спільної діяльності відповідності до вимог чинного законодавства, відкрити поточний рахунок і розпоряджатися ним”, пункти 4.1.1, 4.2.11. 4.2.14, 4.3.7 розділу 4 виключено; п. 5.8 розділу 5 договору викладено у новій редакції, а розділ 5 договору доповнено п. 5.12. наступного змісту: „Сторони забезпечують прибутковість майна, переданого портом, у якості внеску в сумісну діяльність. Сторони домовилися, що прибутковість переданого портом майна визначається за наступними показниками: 1) рентабельність реалізації, що визначається, як відношення чистого прибутку від спільної діяльності до чистого доходу від спільної діяльності. При цьому даний показник не повинний бути менше аналогічного показника в цілому по порту за попередній звітний рік, але у будь-якому разі не повинен бути менше 9%; 2) фондовіддача, що визначається як відношення чистого доходу від реалізації послуг спільної діяльності (без ПДВ) до залишкової вартості основних засобів, внесених у спільну діяльність. При цьому даний показник не повинен бути менше аналогічного показника в цілому по порту за попередній період в середньому за рік, але у будь-якому разі не повинен бути менше 30%”; 3) показники прибутковості майна порту, внесеного у якості внеску в сумісну діяльність, розраховуються по результатам за рік; 4) документами, підтверджуючими прибутковість майна порту, внесеного у якості внеску у сумісну діяльність, є розрахунки показників прибутковості, виконані портом.

Крім того, відповідно до положень вказаної додаткової угоди від 27.02.2007р. п. 13.3. розділу 13 договору № 774/2003 від 26.03.2003 р. викладено у новій редакції: „У випадку невиконання п. 5.12 цього договору, в тому числі одного з показників прибутковості, сумісна діяльність за цим договором вважається неприбутковою, такою, що суперечить меті договору, і підлягає припиненню в односторонньому порядку шляхом відмови порту від участі в договорі. Порт в місячний термін з виявлення неприбутковості майна порту направляє підприємству письмову відмову від участі в договорі, в якій вказує дату припинення договору.”

В розділі 14 договору в реквізитах змінено адресу ДП „Бі єнд Вай”.    

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2007р. між сторонами за договором про сумісну діяльність складені акти прийому-передачі майна, переданого сторонами у користування для забезпечення спільної діяльності згідно з договором.      

28.04.2007р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” укладено доповнення до договору № 774/2003 від 26.03.2003р., п. 2 якого визначалось, що згідно з положенням п. 5.10 про порядок виводу майна, переданого у сумісну діяльність, визначене майно передається з сумісної діяльності: 1) підприємству зі складанням акту прийому-передачі: флагштоки 4 шт. вартістю 2814.00 грн.; 2)порту зі складанням акту прийому-передачі: портальний кран „Ганц” 1 шт. вартістю 96810,00 грн..

Враховуючи вищенаведене, вклад сторін у сумісну діяльність станом на 01.05.2007р. складав 2290076,00 грн., ( ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” –1456643,00 грн., що становить 64% (додаток № 1), ДП ,.Бі енд Вай” –833433,00 грн., що становить 36% (додаток № 2).

Як випливає з вищенаведеного, умови договору про сумісну діяльність виконувались ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” на протязі дії договору про сумісну інвестиційну діяльність (в старій –2000р. та новій редакції 2003р.).

27.05.2008р. до господарського суду Одеської області від Іллічівського транспортного прокурора надійшла позовна заява в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність № 774/2003 від 26.03.2003 р., укладеного між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай”, з посиланням на те, що оспорюваний договір укладено всупереч положень діючого законодавства без погодження  Міністерства транспорту та зв'язку України (ст. 4.2 статуту ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2002 р. № 685 „Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю”, Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, п. п. 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15.12.1992 р., п. 5.13. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2002 р. № 81 „Про організацію та контроль за договірною роботою в Міністерстві транспорту України”.

Крім того, Іллічівський транспортний прокурор вказує, що в порушення ст. 7, ст. 10, ст. 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” портом укладено договір про сумісну діяльність в редакції від 26.03.2003р. за № 774/2003 з ДП „Бі єнд Вай” без проведення належної оцінки державного майна, яке передається у спільну діяльність, та без погодження його вартості Міністерством транспорту та зв'язку України.

Під час розгляду справи Іллічівський транспортний прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просив господарський суд визнати недійсним договір про сумісну діяльність № 774/2003 від 26.03.2003р., укладений між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай”, а також зобов'язати ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі єнд Вай” повернути майно, яке передано в користування для забезпечення сумісної діяльності відповідно до договору № 774/2003 від 26.03.2003р..

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. по справі №15/93-08-2182 відмовлено у задоволенні позову Іллічівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Бі енд Вай” про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов'язання виконати певні дії.

Дослідивши матеріали справи та законодавство, яке діяло на момент укладення договору, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 215 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, в яких визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Іллічівський транспортний прокурор у позові вказує, що згідно з п. 5.13. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.06.2002р. № 81 „Про організацію та контроль за договірною роботою в Міністерстві транспорту України” заборонено укладання договорів на спільну діяльність без погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України.

Проте, як свідчать матеріали справи, між Білгород-Дністровським морським торговельним портом та ДП „Бі єнд Вай” укладено договір від 06.10.2000р. за № 521/200 про спільну інвестиційну діяльність, предметом якого була діяльність сторін, що здійснювалася на території портопункту „Бугаз”, який належав Білгород-Дністровському порту, а угодою від 26.03.2003р. №774/2003 „Про внесення змін та доповнень в договір про сумісну діяльність між Білгород-Дністровським морським торговельним портом і дочірнім підприємством „Бі енд Вай” від 06.10.2000р. №521/200” викладено договір в новій редакції.

Отже, на момент укладення основного договору про сумісну інвестиційну діяльність (06.10.2000р.) нормативно-правові акти, на які посилається прокурор у позові не були чинними, а чинне на той момент законодавство не містило вимог стосовно необхідності погодження договору про сумісну діяльність безпосередньо з уповноваженим органом управління майном –Міністерством транспорту України.

Крім того, слід відмітити вимоги наказу Міністерства транспорту України 03.02.2003 р. за № 74 „Щодо удосконалення сумісної діяльності у морських торгових портах України”, на який посилається прокурор, за якими керівників морських торговельних портів, що входять до сфери управління Мінтрансу України, зобов'язано вжити заходів щодо приведення чинних договорів про сумісну діяльність відповідно до Примірного договору про сумісну діяльність згідно з вимогами цього наказу, а під час укладання нових договорів про сумісну діяльність керуватися Примірним договором про сумісну діяльність у морських торговельних портах, провести інвентаризацію майна, яке залучене у сумісну діяльність та здійснити заходи щодо проведення експертної оцінки вартості майна, залученого у сумісну діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” і чинної методики оцінки вартості майна у порядку, встановленому Фондом державного майна України, таким чином, положення щодо необхідності узгодження договорів про сумісну діяльність з вказаним Міністерством стосувались саме нових договорів про сумісну діяльність, а чинні договори слід було привести у відповідність до вказаних документів.     

Той факт, що сторони у 2003 році, після набрання вказаними прокурором нормативно-правовими актами чинності, внесли зміни до оспорюваного договору шляхом викладення його в новій редакції, не свідчить про укладення сторонами нового договору, який мав бути погоджений Міністерством транспорту та зв'язку України відповідно до чинного у 2003 році законодавства та породжував для сторін нові права та обов'язки, оскільки права та обов'язки сторін за договором про сумісну інвестиційну діяльність від 06.10.2000р. не припинялись після викладення його у новій редакції від 26.03.2003р., так як предметом договору як в договорі у попередній редакції, так і в новій редакції, залишилась сумісна діяльність сторін.

Колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд Одеської області при прийнятті рішення дійшов до цілком вірного висновку про те, що у новій редакції від 26.03.2003р. договір про спільну діяльність був викладений та підписаний відповідачами саме на виконання вимог діючого у 2003 році законодавства, при укладенні сторонами були погоджені усі умови договору, більш того нова редакція договору та його зміст не суперечили нормам діючого в Україні законодавства, а отже підстави для визнання недійсним зазначеного договору відсутні. Виходячи з цього, відсутні підстави і для зобов'язання сторін по договору повернути передане за вказаним договором майно для забезпечення сумісної діяльності.

При цьому слід зазначити, що прокурором ні у позовній заяві, ні в уточненнях до позовної заяви не зазначено конкретну норму закону, згідно з якою оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник позивача вказав на те, що Міністерство транспорту та зв'язку України не заперечує проти подальшої дії даного договору, оскільки права держави в даному випадку не порушуються, так як від сумісної діяльності відповідачів держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” отримує прибуток.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційне подання Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. по справі №15/93-08-2182 залишити без змін, апеляційне подання – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                        Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                      О.Т. Лавренюк