Рішення

від 10.09.2008 по справі 9/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/129

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.09.08 р.                                                                                                    Справа № 9/129                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Крамсервісбуд”, м.Слов`янськ

до відповідача: Приватного підприємства „ЮГ МД-Експорт”, м.Маріуполь

про: стягнення 84 254грн.27коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Приватне підприємство „Крамсервісбуд”, м.Слов`янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „ЮГ МД-Експорт”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 84 254грн.27коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 84 116грн.00коп. та 3% річних в розмірі 138грн.27коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №2/20-03 від 20.03.2008р., рахунок-фактуру №СФ-0000914 від 24.03.2008р., банківську виписку з рахунку ПП „Крамсервісбуд”, лист-вимогу б/н та дати.

          Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 17.07.2008р., 07.08.2008р., 27.08.2008р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з'явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №22-10/2343 від 25.07.2008р. Приватне підприємство „ЮГ МД-Експорт”, м.Маріуполь станом на 25.07.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

20.03.2008р. між Приватним підприємством „Крамсервісбуд”, м.Слов`янськ та Приватним підприємством „ЮГ МД-Експорт”, м.Маріуполь укладений договір купівлі-продажу цементу №2/20-03, відповідно з яким продавець (відповідач) зобов`язується передати у власність покупця (позивача) цемент (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до наданих позивачем пояснень №б/н від 27.08.2008р., останній зазначає, що зазначений договір купівлі-продажу цементу №2/20-03 від 20.03.2008р. – це єдиний договір, укладений між сторонами; за весь період господарської діяльності ПП „Крамсервісбуд” будь-які інші господарські взаємовідносини, ніж ті, що виникли за договір купівлі-продажу цементу №2/20-03 від 20.03.2008р., з ПП „ЮГ МД-Експорт” відсутні.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу цементу за договором №2/20-03 від 20.03.2008р.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата товару проводиться покупцем шляхом передоплати 100% на поточний рахунок продавця за реквізитами, вказаними в п.10 договору.

24.03.2008р. відповідачем на адресу позивача виставлений рахунок-фактура №СФ-0000914 від 24.03.2008р. на оплату цементу в кількості 136 т. загальною вартістю 84 116грн.00коп.

На виконання умов договору та згідно виставленого рахунку, позивач здійснив 100% передоплату продукції на суму в розмірі 84 116грн.00коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку ПП „Крамсервісбуд” за 26.03.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з даної банківської виписки, призначенням платежу є оплата за цемент згідно рахунку-фактурі №СФ-0000914 від 24.03.2008р., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши 100% передоплату за належний до поставки товар.

Відповідно до п.3.1 договору, продавець зобов`язаний відвантажити товар покупцю протягом чотирнадцяти банківських днів з моменту надходження передоплати 100% на поточний рахунок продавця.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був поставити оплачену продукцію в строк до 15.04.2008р.

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару, обумовленого договором.

Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

11.06.2008р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога №б/н та дати про повернення суми передоплати в розмірі 84 116грн.00коп. Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 84 116грн.00коп.

Враховуючи положення ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, з моменту виставлення грошової вимоги, у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання щодо повернення передоплати.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача повернення передоплати за договором купівлі-продажу №2/20-03 від 20.03.2008р. в розмірі 84 116грн.00коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „Крамсервісбуд”, м.Слов`янськ в частині стягнення заборгованості в розмірі 84 116грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Так, ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 138грн.27коп. за період прострочення з 18.06.2008р. по 07.07.2008р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

Як зазначено вище, грошове зобов`язання відповідача виникло з моменту пред`явлення грошової вимоги. Оскільки вимога направлена відповідачу 11.06.2008р. (що підтверджується відповідною поштовою квитанцією), тому з урахуванням поштового обігу нарахування 3% річних повинно починатися з 21.06.2008р.

Таким чином, сума 3% річних за період прострочення з 21.06.2008р. по 07.07.2008р. (16 днів) становить 110грн.32коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 138грн.27коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 110грн.32коп.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведеня судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

На ряду з зазначеним, в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами вважаються лише витрати по оплаті послуг адвоката.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Навпаки, договір про надання юридичних послуг б/н від 27.06.2008р., на який посилається позивач, укладений останнім з фізичною особою-підприємцем Мельченко В.І. Рахунок-акт №1 від 04.07.2008р. та товарний чек №б/н від 14.07.2008р. на суму 5 000грн.00коп. також не містять посилань на те, що оплата була здійснена саме за адвокатські послуги.

Надана позивачем копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2178 від 22.03.2006р. на ім`я Мельченко Віталія Івановича не може вважатися доказом того, що витрати позивача мають відповідний характер, оскільки, як зазначено вище, договір про надання юридичних послуг б/н від 27.06.2008р. не містить посилань на те, що юридичні послуги надавались саме адвокатом.

Таким чином, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу.

Однак, якщо на думку позивача ним понесені певні витрати, то останній може звернутися до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми в іншій спосіб, аніж відшкодування судових витрат по справі №9/129.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 10 000грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Крамсервісбуд”, м.Слов`янськ до відповідача, Приватного підприємства „ЮГ МД-Експорт”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 84 254грн.27коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 84 116грн.00коп. та 3% річних в розмірі 138грн.27коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „ЮГ МД-Експорт” (за адресою: вул.Станіславського, 5, м.Маріуполь, 87502, р/р 26006139478700980 в АКІБ „УкраСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33653694) на користь Приватного підприємства „Крамсервісбуд” (за адресою: пров.Андріївський, 18а, м.Слов`янськ, Донецька область, 84100, р/р 26005235290511 в ДВФАКБ „Укрсоцбанк” у м.Краматорську, МФО 334011, код ЄДРПОУ 34009341) суму передоплати в розмірі 84 116грн.00коп. та 3% річних в розмірі 110грн.32коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 842грн.26коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 117грн.96коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 100грн.00коп., перерахованого згідно платіжного доручення №21 від 04.07.2008р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 10.09.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.