Постанова

від 06.06.2006 по справі 4/65-1426(3/176-1791)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/65-1426(3/176-1791)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 червня 2006 р.                                                                                  № 4/65-1426(3/176-1791)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого - суддіПлахотнюк С.О.,

суддів:Панченко Н.П., Самусенко С.С.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Граміка”

на постановувід 02.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду

у справі№4/65-1426 (3/176-1791)

за позовомПриватного малого підприємства “Омега”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Граміка”

третя особа:Акціонерного товариства “Кредит Банк (Україна)” в особі Тернопільської філії

простягнення 205707,85 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача –Нечай О.М.,

-          відповідача –не з'явився,

-          третьої особи –не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Приватне мале підприємство “Омега” звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Граміка” про стягнення 205707 грн. 85 коп. заборгованості, з яких : 71400 грн. боргу, 14280 грн. штрафу в розмірі 20% від ціни договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов'язань, 46316 грн. 21 коп. збитків, спричинених неналежним виконанням умов договору №6/07 від 06.07.2001р., 5 991грн. 73 коп. річних, 17719 грн. 91 коп. відсотків за користування чужими коштами та 50000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10 вересня 2004 року у справі №3/176-1791 (суддя Турецький І.М.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 71400 грн. боргу, 14280 грн. штрафу, 35794 грн. 91 коп. збитків, 25 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06-16.12. 2004 року у справі №3/176-1791 апеляційна скарга СМП ВКФ “Сполгар” була задоволена. Рішення господарського суду Тернопільської області від 10 вересня 2004 року у справі №3/176-1791 скасовано. В позові ПМП “Омега” до ТОВ “Граміка” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 року у справі №3/176-1791 касаційна скарга ПМП “Омега” на постанову від 06-16.12.2004 Львівського апеляційного господарського суду у справі №3/176-1791 задоволена частково. Постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду Тернопільської області від 10.09.2004  скасовані. Справа №3/176-1791 передана на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

При повторному розгляді справи рішенням від 21 червня 2005 року господарського суду Тернопільської області у справі №4/65-1426(3/176-1791) (суддя: Бурда Н.М.) в задоволенні клопотання про відновлення строку позовної давності відмовлено.

В задоволенні позову в частині стягнення 71400 грн. боргу, 14280 грн. штрафу, 46316 грн. 21 коп. збитків, 5 991 грн. 73 коп. річних, 17719 грн. 91 коп. відсотків за користування чужими коштами та 50000 грн. моральної шкоди відмовлено.

В іншій частині позову провадження у справі припинено.

          Постановою від 2 лютого 2006 року Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/65-1426(3/176-1791) (колегія суддів: Кордюк Г.Т. –головуючий, Мурська Х.В., Слука М.Г.) апеляційну скаргу МПП “Омега” задоволено.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.06.2005 у справі №4/65-1426 (3/176-1791) в частині відмови у стягненні 71400 грн. боргу, 14280 грн. штрафу, 46316 грн. 21 коп. збитків, 5991 грн. 73 коп. річних, 17719 грн. 91 коп. відсотків за користування чужими коштами та 50000 грн. моральної шкоди скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення Позов задоволено частково.

В задоволенні клопотання позивача про відновлення строку позовної давності щодо стягнення штрафу –відмовлено.

          Стягнуто з ТОВ “Граміка” на користь ПМП “Омега” 71400 грн. боргу, 3060 грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката, 714 грн. держмита, 118 грн. інформаційно-технічних витрат за позовом, 357 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог, відшкодуванні судових витрат, витрат, пов'язаних з послугами адвоката –відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду ТОВ “Граміка” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2006 по справі №4/65-1426 (3/176-1791), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а та залишити в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 21.06.2005.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судовими інстанціями встановлено:

06.07.2001 між ТОВ “Граміка” (продавець) та ПМП “Омега” (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (нітроамофоску в кількості 68000 кг ), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Загальна ціна товару становить 71400 грн. (п.4.2. договору).

10.07.2001 відповідачем виставлено рахунок №10/07 на оплату 71400 грн., на який позивачем перераховано 71000 грн. платіжним дорученням №1 від 10.07.2001.

Товар позивачу не поставлено, гроші за товар не повернуто.

29.04.2004 позивачем направлено лист про відмову від прийняття виконання зобов'язання у зв'язку з порушенням ТОВ “Граміка” зобов'язань щодо строку поставки товару та втратою кредитором інтересу відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України і вимогою повернення коштів.

В силу п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільних Кодексом України, положення Цивільного кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що до винесення рішення у справі відповідач вчинив заяву про застосування судом позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Проте, дослідивши рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія судів прийшла до висновку, що пропущений строк позовної давності було поновлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.09.2004 року по справі №3/176-1791, як такий що пропущений з поважних причин. Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язань однією стороною, друга має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Таким чином, встановлення судом апеляційної інстанції дати 29.04.2004 –відмови позивачем від договору (при невизначені сторонами строку його дії) є підставою вимагати заборгованість в сумі 71400 грн. З позовом позивач звернувся в травні 2004 року. Отже, висновок апеляційної інстанції, про те, що вимоги позивача в частині стягнення 71400 грн. боргу, коштів, сплачених відповідачу по платіжному дорученню №1 від 10.07.2001 обґрунтовані і підлягають задоволенню є вірним.

Правомірними є висновки господарського суду апеляційної інстанції про відмову в решті частини позову, зокрема, щодо стягнення збитків у вигляді відсотків за користування кредитом та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 06.06.1994 №01-8/368 “Про деякі питання практики вирішення господарських спорів” сторона за договором має право вимагати від несправної сторони відшкодування відсотків, сплачених банку за користування кредитом, але вони можуть бути стягнуті з відповідача тільки у випадку подання позивачем доказів, що підтверджують як причинний зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками, так і прийняття кредитором заходів до запобігання або зменшення збитків. Як встановлено апеляційною інстанцією наявність причинного зв'язку у даному випадку не доведено.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов'язана із розміром цього відшкодування і полягає вона (моральна шкода) у приниженні честі, гідності та ділової репутації юридичної особи.

Згідно положень постави пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 з наступними змінами і доповненнями “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Тобто доказами, які суд може вважати належними і допустимими, у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, що підтверджували б право позивача на відшкодування моральної шкоди можуть бути докази в підтвердження факту приниження честі, гідності та ділової репутації, а не докази, що підтверджують факт завданих йому збитків, оскільки позивачем не доказано факту приниження його честі, гідності та ділової репутації , тому його вимоги про стягнення з відповідача 50000 грн. моральної шкоди суд визнає такими, що необґрунтовано та безпідставно заявлені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова від 02.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/65-1426(3/176-1791) прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування вказаного судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Граміка” на постанову від 02.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/65-1426 (3/176-1791) залишити без задоволення.

Постанову від 02.02.2006 Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/65-1426 (3/176-1791) залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      С. Плахотнюк

Судді:                                                                                              Н.Панченко   

                                                                                                        С.Самусенко