Рішення

від 04.09.2008 по справі 4/106пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/106пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.08                                                                                 Справа № 4/106пн

Суддя  Василенко Т.А.,   розглянувши матеріали за позовом

Державного підприємства “Луганськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Фащівська", п. Фащівка  Луганської області

до Закритого акціонерного товариства «Гірничо-збагачувальна фабрика “Краснолуцька”,  м. Красний Луч  Луганської області

про зобов'язання виконати певні дії

в присутності представників сторін:

від позивача –Снегірьов М.А. , дов. № 03/5-157 від 28.05.08,

від відповідача –Грекова Г.В., дов. від 01.02.08;

в с т а н о в и в:

Обставини  справи: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача відвантажити  продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тон за реквізитами позивача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 27.08.08, за яким з позовними вимогами не погодився та зокрема зазначив, що п. 5.1 договору № 62 від 09.06.05 визначено, що відповідач має право зупинити відвантаження продуктів збагачення позивачу, у зв'язку із наявність заборгованість за виконані роботи із збагачення вугілля.  Рішеннями судових інстанцій у рамках справи № 7/679 було встановлено, що позивач має перед відповідачем заборгованість за надані послуги із збагачення вугілля, у зв'язку з чим відповідач скористався своїм правом та застосував щодо відповідача оперативно-господарські санкції, передбачені  ст. ст. 235, 236 ЦК України і зупинив відвантаження продуктів збагачення. Окрім цього, відповідач зазначає, що п.1ч.1 ст. 611 ЦК України дозволяє припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або договором. Також відповідач посилається на ст.. 35 ГПК України вказуючи на рішення судів в рамках справи № 7/679.

Позивач з доводами відповідача не погодився та вказує на те, що в рамках справи № 16/129пн господарським судом було встановлено, що за умовами договору №62 від 09.06.05 відповідач не має права зупиняти відвантаження продуктів збагачення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що за умовами договору №62 від 09.06.05  відповідач був зобов'язаний збагатити вугілля і відвантажити продукти збагачення за реквізитами вказаними позивачем. Відповідачем умови договору виконувалися неналежним чином і на цей час збагачене вугілля марки Т 0-100 у кількості 2387 тон знаходиться у відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Між позивачем - Закритим акціонерним товариством "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" (Виконавець) та відповідачем - Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу шахта "Фащівська" (Замовник) 09.06.05 був укладений договір № 62 (далі –Договір),  за умовами якого Замовник зобов'язується своїми силами та засобами поставити на збагачення Виконавцю рядове вугілля та оплатити вартість послуг Виконавця по збагаченню вугілля (п.1.1. Договору), а Виконавець зобов'язується збагачувати вугілля Замовника на умовах давальницької вугільної сировини з метою отримання продуктів збагачення, з наступною передачею їх Замовнику (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг по збагаченню вугілля шляхом перерахування грошових коштів у Національній валюті України на рахунок Виконавця у наступному порядку: 100% - протягом 5 днів з моменту отримання рахунку Замовником.

За прострочення оплати послуг з переробки вугілля, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості (п. 6.5. Договору).

На виконання вказаного договору позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчать відповідні акти здачі-приймання  робіт.

В той же час, згідно балансу переробки за березень 2007 року відповідачем було збагачене вугілля у кількості 2387 і вказане вугілля не було відвантажено на користь позивача, що підтверджено представниками обох сторін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини та які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Статтею 35 ГПК України визначено, що  факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою апеляційного господарського суду Луганської області від 20.12.07

по справі № 7/679 за позовом ЗАТ„ГЗФ „Краснолуцька”, до ДП «Луганськвугілля»про стягнення заборгованості за договором від 09.06.05 № 62, на користь ЗАТ «ГЗФ «Краснолуцьська»було стягнуто  заборгованість за надані послуги у сумі 677 736 грн. 97 коп., інфляційні нарахування у сумі 42 155 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 35 670 грн. 16 коп., пеню за неналежне виконання зобов'язань у сумі 124 025 грн. 87 коп., державне мито у сумі 8795 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 87 грн. 25 коп.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач в порушення п.3.8 договору розрахункові документи на відвантажені продукти збагачення надавав позивачу не після відвантаження вугілля а до того.

Відповідач вказує на те, що п.5.1 договору сторони перебачили, що позивач оплачує відповідачу вартість послуг із збагачення протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку відповідача.

В той же час,  п.6.4 договору сторони визначили, що у випадку невиконання позивачем зобов'язань за п.5.1 договору, відповідач має право зупинити відвантаження продуктів збагачення позивачу до погашення заборгованості за фактично виконані роботи.

На момент розгляду справи, відповідач не відвантажив позивачу продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тонн.

На думку відповідача   його дії –це оперативно-господарські санкції щодо позивача за невиконання зобов'язань щодо оплати послуги  із збагачення.

Разом з цим, слід визначити, що рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/129пн, яке набрало законної сили було встановлено, що за умовами укладеного договору про надання послуг від 09.06.05. №62 і згідно з вимогами вказаного закону, власником поставленого на збагачення вугілля і власником продуктів збагачення є позивач, а відповідач є виконавцем послуг по збагаченню і виконавцем письмових

замовлень власника продукції (позивача) на відвантаження готового продукту, за що і отримує встановлену договором плату.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також було визначено, що укладений між сторонами договір про надання послуг від 09.06.05. №62, взагалі, не встановлює можливості для відповідача притримувати власність позивача у зв'язку з заборгованістю за послуги по збагаченню.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування і розпорядженням власним майном.

          Згідно ст. 321 ЦК України право власності е нерушимим. Ніхто не може протиправно позбавленим цього право або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до  статті  235  Господарського  кодексу   України за  порушення  господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників  господарських  відносин  можуть застосовуватися    оперативно-господарські    санкції   -   заходи

оперативного впливу  на  правопорушника  з  метою  припинення  або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими  сторонами  зобов'язання  в  односторонньому  порядку.   До суб'єкта,  який  порушив  господарське  зобов'язання,  можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції,  застосування яких   передбачено   договором.   Оперативно-господарські  санкції

застосовуються  незалежно  від   вини   суб'єкта,   який   порушив господарське зобов'язання.

          Відповідно до   статті  237  Господарського  кодексу  України  підставою  для  застосування  оперативно-господарських санкцій   є  факт  порушення  господарського  зобов'язання  другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка  потерпіла  від правопорушення,  у позасудовому порядку та без попереднього  пред'явлення   претензії   порушнику   зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.  У разі  незгоди  з  застосуванням оперативно-господарської   санкції   заінтересована  сторона  може звернутися до суду  з  заявою  про  скасування  такої  санкції  та відшкодування      збитків,     завданих     її     застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Як було вказано вище та підтверджено сторонами,  власником продуктів збагачення є саме позивач і тому відповідач не вправі обмежувати останнього в праві користування належним йому майном. В даному випадку зупинення відвантаження продуктів збагачення не є оперативно-господарською санкцією, а є обмеженням прав власника.

Окрім цього, слід визначити, що відповідачем за неналежне виконання умов договору щодо оплати наданих послуг до позивача була застосована пеня, яка стягнута на користь позивача в рамках розгляду справи № 7/679.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Закрите акціонерне товариства  «Групова збагачувальна фабрика

«Краснолучц

ка», м. Красний Луч Луганської області, вул. Барбюса, 1, код 32163608, відвантажити продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тон, за наступними реквізитами:

Ст..призначення –Зелене поле Прид. Залізниці, код станції 466707, отримувач –Криворожська ТЕС, код 1487,  п/а 53860 м. Зеленодольськ Апостоловський район Дніпропетровської області. В графі 4 вантажних документів вказати:  власник ВП «Луганськвуглепоставка»ДП «Луганськвугілля»із вугілля ВП «Шахта Вергелевська.

У власність ГП «Вугілля України»за договором № 08-08/1-ЕН від 13.07.07;

У власність ВАТ «Днепренерго»згідно договору № 03-ЕН/08 від 18.07.07.

Платник залізничного тарифу ДП «Вугілля України»код Е-0-43021.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства  «Групова збагачувальна

фабрика  «Краснолуцька», м. Красний Луч Луганської області, вул. Барбюса, 1, код 32163608, на користь:

- Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі ВП «Шахта «Фащівська», п. Фащівка Луганської області, код 26478408, витрати по держмиту в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –08.09.2008.

          Суддя                                                                      Т.А.Василенко

         Помічник судді                                                            С.А.Кулешова