Постанова

від 05.03.2009 по справі 4/106пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/106пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2009 р.                                                                                    № 4/106пн  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддяПершиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б.

Ходаківська І.П.

розглянув

касаційну скаргуДержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Фащівська"

на постанову від 28.10.2008 Луганського апеляційного господарського суду

у справі№4/106пн господарського суду Луганської області

за позовомДержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Фащівська"

доЗакритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики "Краснолуцька"

прозобов'язання виконати певні дії

За участю представників сторін :

від позивача –Маслов А.І. (дов.№03/5-604 від 31.12.08),

від відповідача –Грекова Г.В. (дов. №5 від 08.01.09),

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.03.09 у зв'язку з поверненням з відрядження судді Першикова Є.В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий  Першиков Є.В., судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

                                                 ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Фащівська" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальної фабрики "Краснолуцька" про зобов'язання відповідача відвантажити продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тон за реквізитами позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.09.2008 по справі №4/106пн позов задоволено. Зобов'язано Закрите акціонерне товариства  “Групова збагачувальна фабрика “Краснолуцька” відвантажити продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тон, за наступними реквізитами: ст. призначення –Зелене поле Прид. Залізниці, код станції 466707, отримувач –Криворожська ТЕС, код 1487,  п/а 53860 м. Зеленодольськ Апостоловський район Дніпропетровської області. В графі 4 вантажних документів вказати:  власник ВП “Луганськвуглепоставка”ДП “Луганськвугілля”із вугілля ВП “Шахта Вергелевська" у власність ГП “Вугілля України”за договором № 08-08/1-ЕН від 13.07.07; у власність ВАТ “Днепренерго”згідно договору № 03-ЕН/08 від 18.07.07. Платник залізничного тарифу ДП “Вугілля України”код Е-0-43021.

Постановою від 28.10.2008 Луганського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2008 по справі №4/106пн скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Фащівська" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 28.10.2008 Луганського апеляційного господарського суду з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального права; просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2008.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.  

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між позивачем - Закритим акціонерним товариством "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька" (Виконавець) та відповідачем - Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу шахта "Фащівська" (Замовник) 09.06.2005 був укладений договір № 62, за умовами якого Замовник зобов'язується своїми силами та засобами поставити на збагачення Виконавцю рядове вугілля та оплатити вартість послуг Виконавця по збагаченню вугілля (п.1.1. Договору), а Виконавець зобов'язується збагачувати вугілля Замовника на умовах давальницької вугільної сировини з метою отримання продуктів збагачення, з наступною передачею їх Замовнику (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг по збагаченню вугілля шляхом перерахування грошових коштів у Національній валюті України на рахунок Виконавця у наступному порядку: 100% - протягом 5 днів з моменту отримання рахунку Замовником.

Розділом 6 даного договору сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору у вигляді пені в розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.4 цього ж розділу сторони передбачили, що у разі невиконання Замовником зобов'язань у відповідності з п. 5.1 цього договору, Виконавець має право призупинити відвантаження продуктів збагачення Замовнику до погашення їм заборгованості за фактично виконані роботи. При цьому штрафні санкції, передбачені п. 6.3 цього договору, до Виконавця не застосовуються.

Позивач поставив відповідачу для збагачення рядове вугілля, яке було перероблене (збагачене) відповідачем. Як зазначає скаржник, збагачене вугілля марки Т 0-100 в кількості 2387 тонн знаходиться у відповідача не зважаючи на те, що позивач направляв відповідачу вимоги про відвантаження вугілля по вказаним позивачем реквізитам. По ствердженню позивача, відповідач порушує законодавство та умови договору, оскільки не відвантаження вугілля марки Т 0-100 позбавляє позивача можливості продати збагачене вугілля та сплатити відповідачу надані послуги по збагаченню вугілля; дії відповідача по притримуванню збагаченого вугілля порушують право власності позивача на це вугілля.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою апеляційного господарського суду Луганської області від 20.12.2007 по справі № 7/679 за позовом ЗАТ„ГЗФ „Краснолуцька”, до ДП “Луганськвугілля” про стягнення заборгованості за договором від 09.06.2005 № 62, на користь ЗАТ “ГЗФ “Краснолуцьська” стягнуто заборгованість за надані послуги у сумі 677 736,97 грн., інфляційні нарахування у сумі 42 155,23 грн., 3% річних у сумі 35 670,16 грн., пеню за неналежне виконання зобов'язань у сумі 124 025,87 грн., державне мито у сумі 8795,88 грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 87,25 грн.

На момент розгляду справи, відповідач не відвантажив позивачу продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тонн.

На думку відповідача його дії –це оперативно-господарські санкції щодо позивача за невиконання зобов'язань щодо оплати послуги із збагачення.

Разом з цим, суд першої інстанції зазначає, що рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/129пн, яке набрало законної сили було встановлено, що за умовами укладеного договору про надання послуг від 09.06.2005 №62 власником поставленого на збагачення вугілля і власником продуктів збагачення є позивач, а відповідач є виконавцем послуг по збагаченню і виконавцем письмових замовлень власника продукції (позивача) на відвантаження готового продукту, за що і отримує встановлену договором плату.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, та виходив з того, що власником продуктів збагачення є саме позивач і тому відповідач не вправі обмежувати позивача в праві користування належним йому майном; що в даному випадку зупинення відвантаження продуктів збагачення, передбачене п. 6.4 договору № 62, не є оперативно-господарською санкцією, а є обмеженням прав власника. Окрім цього, господарський суд зазначив, що відповідачем за неналежне виконання умов договору щодо оплати наданих послуг до позивача була застосована пеня, яка стягнута на користь позивача в рамках розгляду справи № 7/679.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до п. 6.4 договору № 62 від 09.06.2005 відповідач правомірно зупинив відвантаження продуктів збагачення до погашення ДП "Луганськвугілля" заборгованості за фактично виконані роботи, оскільки пункт 6.4 договору передбачає, що у разі невиконання Замовником зобов'язань у відповідності з п. 5.1 цього договору, Виконавець має право призупинити відвантаження продуктів збагачення Замовнику до погашення їм заборгованості за фактично виконані роботи. При цьому штрафні санкції, передбачені п. 6.3 цього договору до Виконавця не застосовуються, а заборгованість позивача перед відповідачем встановлена у судовому порядку, а саме постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.07 у справі № 7/679.

Отже, наявність зазначеної заборгованості за надані послуги (без пені та інфляційних нарахувань) є підставою для застосування до позивача умов п. 6.4 договору, тобто застосування цього пункту договору можливо при наявності доведеної заборгованості взагалі, а не заборгованості за спірну кількість 2387 тонн збагаченого вугілля марки Т 0-100.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Сторони у договорі № 62 від 09.06.2005 обумовили можливість зупинення відвантаження збагаченого вугілля, якщо Замовник (позивач у справі) не сплатив надані послуги по збагаченню вугілля як санкцію, що дає підставу вважати зазначені дії відповідача оперативно-господарською санкцією, застосування яких передбачено статттями 235-237 Господарського кодексу України.

Так, стаття 235 Господарського кодексу України передбачає, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Види оперативно-господарських санкцій передбачені статтею 236 Господарського кодексу України, яка містить в тому числі відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо.

Стаття  237 Господарського кодексу України передбачає, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зупинення відвантаження вугілля передбачено договором, законом і при цьому передбачається, що право власності позивача зберігається за ним або передається іншій особі за його вказівкою, а тому заявлений позов позивача є необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

          ПОСТАНОВИВ:  

Касаційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Фащівська" залишити без задоволення.

Постанову від 28.10.2008 Луганського апеляційного господарського суду у справі №4/106пн господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                 Є. Першиков

Судді                                                                                           Т. Данилова        

                                                                                                    І.Ходаківська