Постанова

від 28.10.2008 по справі 4/106пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/106пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.10.2008  року                                                                      Справа № 4/106пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                            Бойченка К.І.

                                                            Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                                        Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача                                                  - повноважний представник не прибув,

від відповідача                                        - Грекова Г.В., довіреність № б/н від  01.02.08,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                        Закритого акціонерного товариства

                                                                Горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька”,

                    м. Красний Луч Луганської області

на рішення           

господарського суду                               Луганської області

від                                                             04.09.08 (підписано 08.09.08)

у справі                                                  № 4/106пн (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                                  Державного підприємства „Луганськвугілля” в                                         особі відокремленого підрозділу „Шахта                                                   „Фащівська”, смт. Фащівка Луганської області

до відповідача                                        Закритого акціонерного товариства

                    Горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька”,

                    м. Красний Луч  Луганської області

про                                                            зобов'язання виконати певні дії

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Фащівська” (далі за текстом –ДП „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Фащівська”, позивач)  звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства  Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, (далі за текстом – ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька”,  відповідач)   про  зобов'язання  виконати певні дії,  а  саме: зобов'язати відповідача відвантажити продукти збагачення марки Т 0-100 у кількості 2387 тонн за наступними реквізитами: ст. призначення –Зелене поле Придн. залізниці, код станції - 466707, отримувач –Криворожська ТЕС, код 1487, п/а 53860 м. Зеленодольськ Апостоловський район Дніпропетровської області. В графі 4 відвантажних документів вказати: власник ВП „Луганськвуглепоставка” ДП „Луганськвугілля” із вугілля ВП „Шахта „Вергелівська”. У власність  ДП  „Вугілля України” за договором № 08-08/1-ЕН від 13.07.07; у власність ВАТ „Дніпренерго” згідно договору № 03-ЕН/08 від 18.07.07. Платник залізничного тарифу ДП „Вугілля України” код Е-043021.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.09.08 у справі     № 4/106пн позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Дане судове рішення мотивовано ст. 19 Конституції України; ст. ст. 317, 321 Цивільного кодексу України; ст. ст.  235, 237 Господарського кодексу України; умовами договору № 62 від 09.06.05, укладеного між сторонами за позовом; рішенням господарського суду Луганської області від 24.07.08 в справі № 16/129пн, яке набрало законної сили, та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.07 у справі  № 7/679, яким стягнуто з ДП „Луганськвугілля” на користь ЗАТ „ГЗФ „Краснолуцька” заборгованість за надані послуги у сумі 677736 грн. 97 коп., інфляційні  нарахування  у сумі 42155 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 35670 грн.     16 коп., пеню за неналежне виконання зобов'язань у сумі 124025 грн. 87 коп., державне мито  у сумі 8795 грн. 88 коп. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 87 грн. 25 коп.

На підставі викладеного вище суд першої інстанції, у рішенні, яке оскаржується, дійшов висновку про те, що власником продуктів збагачення є саме позивач і тому відповідач не вправі обмежувати позивача  в  праві користування належним йому майном; що  в даному випадку зупинення відвантаження продуктів збагачення, передбачене п. 6.4 договору № 62, не є оперативно-господарською санкцією, а є обмеженням прав власника. Окрім цього, господарський суд зазначив, що відповідачем за неналежне виконання умов договору щодо оплати наданих послуг до позивача була застосована пеня, яка стягнута на  користь позивача в рамках розгляду справи № 7/679.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/д та б/н, якою просить рішення господарського суду від 04.09.08 по справі № 4/106пн скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.07 у справі   № 7/679, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.05.08, а ухвалою Верховного суду України від 23.07.08 у порушенні касаційного провадження за касаційною скаргою ДП „Луганськвугілля” відмовлено (вказані рішення були додані до матеріалів справи суду першої інстанції в якості доказів), встановлено порядок оплати за послуги по збагаченню вугілля та встановлений факт порушення цього порядку оплати ДП „Луганськвугілля”, про що було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву  № 591 від 27.08.08, але місцевий господарський суд в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не прийняв до уваги  зазначені докази при винесенні рішення від 04.09.08 та не прийняв до уваги факт порушення ДП „Луганськвугілля” зобов'язань за договором № 62 від 09.06.05; що посилання суду в мотивувальній частині рішення на п. 3.8 договору № 62 від 09.06.05 є неправомірним, оскільки цей пункт стосується розрахункових документів на відвантажені продукти збагачення (на вугілля), в той час як п. 5.1 договору регулює порядок оплати послуг по збагаченню вугілля; що місцевий господарський суд невірно застосував ч. 1 ст. 235, ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України та не прийняв до уваги ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України; що зупинення відвантаження продуктів збагачення до погашення ДП „Луганськвугілля” заборгованості за фактично надані послуги по збагаченню вугілля є правомірним, оскільки обмеження права власності шляхом зупинення відвантаження продукції є оперативно-господарською санкцією по відношенню до ДП „Луганськвугілля”, правомірність застосування такої санкції передбачена законом, її застосовано внаслідок порушення ДП „Луганськвугілля” зобов'язань по оплаті отриманих послуг по збагаченню вугілля та її впровадження передбачено сторонами у п. 6.4 договору № 62 від 09.06.05; що господарським судом порушено принцип свободи договору, передбаченого п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України, так як суд виніс рішення у справі № 4/106пн, яке змінює порядок розрахунків за договором та надає можливість ДП „Луганськвугілля” „нехтувати” умовами договору, судовими рішеннями у справі № 7/679 і далі не виконувати зобов'язання за договором     № 62 від 09.06.05.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 26.09.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням першого заступника голови суду від 26.09.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Бойченко К.І., Парамонова Т.Ф.

Апеляційна скарга розглядалась 14.10.08. У судовому засіданні розгляд скарги був відкладений до 28.10.08. Постанова приймається 28.10.08.

27.10.08 від позивача надійшло клопотання № 03/8-440 від 24.10.08 про відкладення справи   у зв'язку  з неможливістю прийняти участь у розгляді справи  з підстав знаходження повноважного представника на лікарняному листі.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації, тому  апеляційний господарський суд вищезазначене клопотання відхиляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, обговоривши  доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ДП „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Фащівська” до ЗАТ „ГЗФ „Краснолуцька” про зобов'язання виконати певні дії місцевий господарський суд  виходив з того, що позивач є власником продуктів збагачення і відповідач не має права обмежувати право позивача користуватись належним йому майном, а зупинення відвантаження продуктів збагачення не є оперативно-господарською санкцією.

Вищезазначений висновок господарського суду суперечить фактичним обставинам  справи. Як  свідчать матеріали справи та встановлено судом  першої інстанції, між сторонами у справі виникли наступні зобов'язання  за договором      № 62 від 09.06.05 про надання послуг (а.с. 18):  Замовник –позивач у даній справі, зобов'язується своїми силами та засобами доставити вугілля на збагачення Виконавцю –відповідачу у справі, оплатити вартість послуг Виконавця по збагаченню вугілля,  а  Виконавець зобов'язується збагачувати вугілля Замовника на умовах давальницької вугільної сировини з метою отримання продуктів збагачення з наступною передачею їх  Замовнику.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг по збагаченню вугілля шляхом перерахування грошових коштів протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку Замовником.

Розділом 6 даного договору сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору у вигляді пені в розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.4 цього ж розділу сторони передбачили, що у разі невиконання Замовником зобов'язань у відповідності з п. 5.1 цього договору, Виконавець має право призупинити відвантаження продуктів збагачення Замовнику до погашення їм заборгованості за фактично виконані роботи. При цьому штрафні санкції, передбачені п. 6.3 цього договору, до Виконавця не застосовуються.

Як стверджує позивач і підтверджено матеріалами справи, позивач поставив відповідачу для збагачення рядове вугілля, яке було перероблене (збагачене) відповідачем. За даними позивача збагачене вугілля марки Т 0-100 в кількості 2387 тонн знаходиться у  відповідача не зважаючи  на те, що позивач направляв відповідачу вимоги про відвантаження вугілля по вказаним позивачем реквізитам.

По ствердженню позивача, відповідач порушує законодавство та умови договору, оскільки не відвантаження вугілля  марки Т 0-100 позбавляє позивача можливості продати збагачене вугілля та сплатити відповідачу надані послуги по збагаченню вугілля; дії відповідача по притримуванню збагаченого вугілля порушують право власності позивача на це вугілля.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, зазначив про те, що власником продуктів збагачення є саме позивач і тому відповідач не вправі обмежувати останнього в праві користування  належним йому майном, при цьому зупинення відвантаження продуктів збагачення не є оперативно-господарською санкцією, а є обмеженням прав власника.

Проте з таким висновком господарського суду погодитись неможливо, оскільки обставини справи свідчать про зворотне.

Заперечуючи на позов, відповідач обгрунтовано вказує на те, що відповідно до п. 6.4 договору № 62 від 09.06.05 він правомірно зупинив відвантаження продуктів збагачення до погашення ДП „Луганськвугілля” заборгованості за фактично виконані роботи, оскільки:

- пункт 6.4 договору передбачає, що у разі невиконання Замовником зобов'язань у відповідності з п. 5.1 цього договору, Виконавець має право призупинити відвантаження продуктів збагачення Замовнику до погашення їм заборгованості за фактично виконані роботи. При цьому штрафні санкції, передбачені п. 6.3 цього договору до Виконавця не застосовуються;

- заборгованість позивача перед відповідачем встановлена у судовому порядку.

Так, постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.07 у справі № 7/679 за позовом ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” до ДП „Луганськвугілля” про стягнення заборгованості за договором від 09.06.05 № 62,  на користь ЗАТ ГЗФ„Краснолуцька” було стягнуто заборгованість за надані послуги у сумі 677736 грн. 97 коп., інфляційні нарахування у сумі 42155 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 35670 грн. 16 коп., пеню за неналежне виконання зобов'язань у сумі 124025 грн. 87 коп., державне мито  у сумі 8795 грн. 88 коп. та витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 87 грн. 25 коп.

Отже  саме наявність зазначеної заборгованості за надані послуги (без пені та інфляційних нарахувань) є підставою для застосування до позивача умов п. 6.4 договору; зміст п.6.4 договору передбачає, що відповідач має право при  невиконанні позивачем п.5.1 договору (сплатити  вартість послуг у 5-ти денний термін з моменту отримання рахунку) призупинити  відвантаження продуктів збагачення, тобто застосування цього пункту договору можливо при наявності доведеної заборгованості взагалі, а не  саме заборгованості за спірну кількість 2387 тонн збагаченого вугілля марки Т 0-100.

Таким чином, є безперечним та доведеним факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем та правомірним зупинення відвантаження продуктів збагачення до погашення ДП „Луганськвугілля” заборгованості за фактично виконані роботи по збагаченню вугілля.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею. 594 Цивільного кодексу України передбачено, що  кредитор,  який  правомірно  володіє  річчю,  що  підлягає передачі   боржникові   або  особі,  вказаній  боржником,  у  разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо  оплати  цієї  речі  або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має  право  притримати  її   у   себе   до   виконання   боржником зобов'язання. Притриманням речі  можуть  забезпечуватись  інші  вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у  себе  також  у  разі, якщо  права  на  неї,  які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.  Ризик випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Сторони у договорі № 62 від 09.06.05 обумовили можливість зупинення відвантаження збагаченого вугілля, якщо Замовник (позивач у справі) не сплатив надані  послуги по збагаченню вугілля як санкцію, що дає підставу вважати зазначені дії відповідача оперативно-господарською санкцією, застосування  яких передбачено ст. ст. 235-237 Господарського кодексу України.

Так, ст. 235 Господарського кодексу України передбачає, що за  порушення  господарських  зобов'язань  до суб'єктів  господарювання  та  інших  учасників господарських відносин можуть застосовуватися  оперативно-господарські   санкції    -  заходи оперативного  впливу  на  правопорушника  з  метою  припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.  До   суб'єкта,  який  порушив  господарське  зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті  оперативно-господарські  санкції, застосування яких передбачено договором.  Оперативно-господарські  санкції  застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Види оперативно-господарських санкцій передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, яка містить в тому числі відстрочення  відвантаження  продукції  чи  виконання   робіт  внаслідок  прострочення   виставлення   акредитива    платником, припинення видачі банківських позичок тощо.

Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій визначені у  ст. 237 Господарського  кодексу України,  яка передбачає, що підставою   для   застосування    оперативно-господарських санкцій   є  факт  порушення  господарського  зобов'язання  другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка  потерпіла  від правопорушення,  у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій  визначається  договором.  У разі незгоди   з   застосуванням    оперативно-господарської    санкції  заінтересована  сторона  може  звернутися  до  суду  з  заявою про скасування такої санкції та  відшкодування  збитків,  завданих  її застосуванням.  Оперативно-господарські   санкції  можуть  застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Позивач не згоден із застосуванням  такої санкції відповідачем, але не довів господарському суду та суду апеляційної інстанції необґрунтованість застосування відповідачем вищезазначеної санкції.

Оскільки зупинення відвантаження вугілля передбачено договором, законом і при цьому передбачається, що право власності позивача зберігається за ним або передається іншій особі за його вказівкою, посилання суду першої інстанції на  обмеження прав позивача як власника, є недоречним.

З огляду на викладене, висновок господарського суду про обґрунтованість  позовних вимог позивача суперечить обставинам справи та діючому законодавству; рішення господарського суду підлягає  скасуванню з прийняттям нового рішення у справі  про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції  від 04.09.08 у справі № 4/106пн є незаконним, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати: державне мито у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом, та витрати по державному миту у сумі 42 грн. 50 коп. за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства  Горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька” на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.08 у справі № 4/106пн задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 04.09.08 у справі   № 4/106пн  скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.

5. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

6. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Фащівська”, вул. Лермонтова, 1-в, м. Луганськ, 91022, ідентифікаційний код № 32473323, на користь Закритого акціонерного товариства  Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”,  вул. А. Барбюса, буд. 1, м. Красний Луч Луганської області, 94502, ідентифікаційний код № 32163608,  державне мито у сумі        42 грн. 50 коп. за апеляційною скаргою.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова