Постанова

від 26.10.2006 по справі 15-14/125-06-3397а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15-14/125-06-3397А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" жовтня 2006 р. Справа № 15-14/125-06-3397А

На підставі Розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду В.С. Балуха № 128  від 24.10.06 р. про заміну складу колегії суддів:

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                            Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.         

за участю представників сторін:                    

від позивача –Бережна Т.Г.

від відповідача –не з'явився  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Білгород -Дністровської ОДПІ

на постанову господарського суду Одеської області  

від 3.07.2006р.

по справі № 15-14/125-06-3397 А

за позовом: Приватної фірми „Дністро”

до відповідача : Б.-Дністровської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001532301/0; №0001542301/0; №0001651702/0 від 26.12.2005 року.

встановив:

  Постановою господарського суду Одеської області від 3.07.06 р. яка підписана 11.08.06 р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001651702/0 від 26.12.05 р. про донарахування податку з доходів найманих працівників та застосування штрафних санкцій в загальній сумі 653,82 грн. В решті позовних вимог –відмовлено.

  Б.Дністровська ОДПІ не погодившись із постановою місцевого суду звернулась із апеляційною скаргою в якій просить постанову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001651702/0 від 26.12.05 р. скасувати. На обґрунтування своїх доводів послалась на положення ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб”, ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, ЗУ „Про податок на додану вартість”.

  Представник ПФ „Дністро”, заперечуючи доводи скаржника просить залишити постанову місцевого суду без змін.

  Представник скаржника не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

  Заслухавши пояснення , розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.

  Актом перевірки №3799/2320-3091146 від 19.12.05 р. Приватної фірми „Дністро” щодо дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1.04.04 р. по 1.10.05 р. Б.Дністровська ОДПІ встановила, що на підприємстві податковий та бухгалтерський облік знаходиться у незадовільному стані, не ведуться журнали-ордери по рахункам „301-каса”; „311” –розрахунковий рахунок; „361” –розрахунки з покупцями; „631” –розрахунки з постачальниками товарів (робіт, послуг); „661” –розрахунки по заробітній платі, головна книга, книга обліку продажу товарів (робіт, послуг); книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), на перевірку не надані договори по господарським операціям.

  Перевіркою правильності визначення валового доходу та валових витрат встановлено завищення. Зокрема в декларації з податку на прибуток підприємства за період з 1.04.04 р. по 1.10.05 р.  –підприємство включило в рядок по коду 04.1  витрати на придбання товарів –1003,1 тис. грн. тоді як за даними перевірки –998,9 т.грн., що є порушенням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ  „Про оподаткування прибутку підприємств”. Завищення валових витрат виникло внаслідок:

-          включення до складу валових витрат –витрат на поліпшення основних фондів у сумі 1,4 тис. грн. тоді як підприємство не має на балансі основних фондів по декларації з податку на прибуток за 2004 рік;

-          включення до складу валових витрат витрат на придбання товарів, що не пов'язано з веденням господарської діяльності, в сумі 0,56 тис.грн.

-          включення до складу валових витрат на придбання ПММ в сумі 0,7 тис. грн., які у перевіряємому періоді не реалізовувалися іншим СПД, у залишках балансової вартості запасів ПММ не значаться. Отже, валові витрати у 2004 році завищені на 2,6 тис. грн., а за 9 місяців 2005 року –на 1,6 тис.грн. Зазначене стало підставою для заниження податку на прибуток за 2004 рік на 0,3 тис. грн., за 9 міс. 2005 року –на 0,4 тис. грн.(п.3.1.1-3.1.4 акту) Всього на 0,7 тис.грн.

  Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ за перевірені періоди встановлено завищення податкового кредиту на 342,6 грн. в порушення п.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” та заниження чистої суми податкових зобов"язань з ПДВ на 627 грн., що є порушенням п.п.7.4.5 п.7.4 цього закону (п.3.1.5 акту)

  Перевіркою дотримання підприємством вимог ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що за даними бухгалтерського обліку мають відображення господарські операції про виплату доходів громадянам, які не є працівниками підприємства, на загальну суму 1483,57 грн.(п.3.1.7 акту) із якої не утримано податок з доходу фізичних осіб в сумі 217,94 грн.

  За результатами перевірки підприємству донараховано: податок на прибуток в сумі 675 грн. та застосовано штрафні санкції –170 грн. про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0001532301/0 від 26.12.05 р.

-          податок на додану вартість в сумі 627 грн. та застосовано штрафні санкції –304,90 грн. про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0001542301/0 від 26.12.05 р.

-          податок з доходів фізичних осіб в сумі 217,94 грн. та застосовано штрафні санкції –435,88 грн. про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0001651702/0 від 26.12.05 р. (а.с.74).

 Вважаючи, що ці податкові повідомлення-рішення  прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, ПФ „Дністро” звернулось з позовом про визнання їх нечинними, обґрунтувавши свої вимоги положеннями п.п.5.4.1 п.5.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, та податковим Роз'ясненням ГПАУ №172 від 11.05.05 р. щодо застосування положень п.1.8 ст.1; п.9.12  ст.9 ЗУ „ Про податок з доходів фізичних осіб”.

  Місцевий суд частково задовольняючи позов, посилаючись на ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.5 п.5.4) зазначив, що ПФ „Дністро” не надало належних доказів для віднесення вартості придбаних товарів ( плеєр, комп'ютер та електрочайник) на валові витрати, оскільки ці товари не значаться на балансі підприємства. Також, суд дійшов висновку про неправомірність включення до валових витрат по списанню паливно-мастильних матеріалів по акту списання №СпТ –000001 від 30.08.05 р., оскільки власником а/м ВАЗ 21061 д/н 403-01 ОК є фізична особа Солдатенков Н.П., який на підставі п.1.3 договору від 3.01.04 р. зобов'язаний самостійно здійснювати заправку ППМ транспортного засобу. Ці підстави покладено в обґрунтування відмови позивачеві у визнанні нечинними податкових повідомлень –рішень №0001532301/0; №0001542301/0 від 26.12.05 р.

  Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення   №0001651702/0 від 26.12.05 р. місцевий суд вмотивував постанову положеннями ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” ( ст.4 п.4.3 25 п.4.3; ст.8 п.8.2.1, ст.17) та зазначив, що особа яка є джерелом виплати доходу на користь фізичної особи –підприємця (в межах здійснення такої діяльності) не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування (оподатковуваний дохід) при здійсненні розрахунку –перерахування коштів (виплати виручки) підприємцю, а також утримувати податок з виручки, оскільки це призведе до подвійного оподаткування доходу (виручки) підприємця, оподаткування понесених підприємцем валових витрат.

  Судова колегія переглядає  постанову місцевого суду в межах апеляційної скарги.

  Так, за перевіркою ОДПІ встановила, що ПФ „Дністро” придбала у СПД –Сидорова Д.В. плеєр ВВК –430 по податковій накладній №107 та електрочайник по податковій накладній №108 від 6.09.05 р. та у СПД –Мельник А.Є. –санобладнання, за що підприємством сплачено цим СПД вартість придбаного товару в загальній сумі 1483,57 грн. на яку підприємство не нарахувало податок –13% з доходу фізичних осіб згідно п.3.1.3 п.3.1 ст.3; п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8; п.17.1 ст.17; п.22.3 ст.22 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб”.

  Проте, доводи ОДПІ щодо правомірності нарахування податку з доходу фізичних осіб є необгрунтованими з наступних підстав.

  Контролюючим органом при перевірці підприємства по податку з доходів фізичних осіб зазначено що відомостей про кількість особових рахунків та суми нарахованої заробітної плати та утримання податку з доходів фізичних осіб не встановлено. В акті перевірки не наведено жодної підстави за якою ОДПІ дійшла висновку, що підприємство є податковим агентом при здійсненні операції купівлі-продажу товару у СПД –фізичних осіб; що це підприємство є відповідальною особою за нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів продавців. Відповідно зі ст.3 цього Закону об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

  До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані(виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору або цивільно-правового договору. Стаття 4 цього закону передбачає підстави для визначення загального оподатковуваного доходу. Проте, сплата коштів суб'єктом підприємницької діяльності покупцем –продавцям суб'єктам підприємницької діяльності –не входить в перелік цієї статті. Крім того, продавці СПД –фізичні особи не є найманими працівниками підприємства; ДПІ не доведено, що ця діяльність підпадає під визначення п.1.9 ст.1 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб”.   Посилання ОДПІ на п.1.15 ст.1; п.3.1 ст.3;п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.17.1 ст.17 ЗУ  „Про податок з доходів фізичних осіб” є необгрунтованими та суперечать фактичним обставинам.

  За таких підстав, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.   

                     Керуючись ст. ст.198,200,205,206,254 КАС України, суд

                                                            ухвалив:

 Постанову господарського суду Одеської області від 3.07.2006р. у  справі №15-14/125-06-3397 А- залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили   з  моменту проголошення та може бути оскаржена у  місячний термін до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                А.М. Жукова

    Суддя                                                                                  Т.А. Величко

    Суддя                                                                                Л.І. Бойко