Постанова

від 03.07.2006 по справі 15-14/125-06-3397а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15-14/125-06-3397А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "03" липня 2006 р. Справа  № 15-14/125-06-3397А

15 год. 18 хв.                                                                                         м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Ільєвій Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача –                               Кожухар А.О., Бережна Т.Г.;

від відповідача –                           не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми „Дністро” до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:  

Приватна фірма „Дністро” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 26.12.2005 р. № 0001532301/0, від 26.12.2005 р. № 0001542301/0 та від 26.12.2005 р. № 0001651702/0, посилаючись на невідповідність зазначених повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 квітня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 14/125-06-3397А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 червня 2006 р. у зв'язку з залученням до розгляду справи судді Петрова В.С. справі № 14/125-06-3397А присвоєно № 15-14/125-06-3397А.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити, про що зазначено у відзиві на позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

З 01.12.2005 р. по 16.12.2005 р. проводилась документальна перевірка Приватної фірми „Дністро” (код ЄДРПОУ 30901146) з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 р. по 01.10.2005 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3799/2320-30901146 від 19.12.2005 р. „Про результати перевірки дотримання податкового та валютного законодавства у Приватної фірми „Дністро”, код ЄДРПОУ 30901146 за період з 01.04.2004 року по 01.10.2005 року”, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення №№  0001532301/0,  № 0001542301/0 та № 0001651702/0  від 26.12.2005 р.

На підставі податкових повідомлень-рішень №№  0001532301/0, № 0001542301/0 та № 0001651702/0 від 26.12.2005 р. Приватній фірми „Дністро” донараховано податок на прибуток  в сумі 845,00 грн. (основний платіж –675,00 грн. та штрафні санкції –170,00 грн.), податок на додану вартість в сумі 931,90 грн. (основний платіж –627,00 грн. та штрафні санкції –304,90 грн.), податок з доходів фізичних осіб в сумі 653,82 грн. (основний платіж –217,94 грн. та штрафні санкції –435,88 грн.).  

Як вбачається з Акту про результати перевірки від 19.12.2005 р. при перевірці відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1, пп. 5.3.1, пп. 5.2.10 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: завищення валових витрат на 1 600 грн. внаслідок включення до складу валових витрат Декларації з податку  на прибуток  підприємства за 9 місяців 2005 р., рядок 04.1 наступні:

-          витрати на придбання  плеєру ВВК 430 відповідно до податкової накладної № 107 на суму  483 грн. та на придбання електрочайника відповідно до податкової накладної № 108 від 06.09.2005 р. на суму 79 грн.;

-          витрати на придбання пально-мастильних матеріалів в сумі 990 грн. за податковими накладними: № 936 від 29.07.2005 р. на суму 240 грн. (придбання бензину А-92 у ТОВ „Веста-Сервіс”), № 739 від 24.03.2004 р. на суму 120 грн. (придбання бензину А-92 у ТОВ „Веста-Сервіс”), № БТ-0001074 від 31.07.2005 р. на суму 220 грн. (придбання бензину А-92 у ТОВ „Південно-Регіональна Паливна Компанія”), № БТ-0001135 від 30.08.2005 р. на суму 250 грн. (придбання масла М10 Г2 у ТОВ „Південно-Регіональна Паливна Компанія”), № БТ-0001144 від 30.08.2005 р. на суму 160 грн. (придбання бензину А-92 і А-80 у ТОВ „Південно-Регіональна Паливна Компанія”).

Відповідно до пп. 5.2.1, пп. 5.2.10  ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р.  до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням   виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)  і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами  5.3-5.7  цієї  статті; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом  8.7.1  цього  Закону,  та  суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над   вартістю   їх   продажу,  визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Так, позивач посилається на фізичний стан керівника фірми, у зв'язку з чим  придбаний   плеєр ВВК 430 використовується в господарській діяльності як приладдя до комп'ютеру, придбаного в кредит, що підтверджується кредитним договором № 013/0035/77/23772 від 20.10.2004 р., для інформаційного забезпечення господарської діяльності відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що передбачає особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Так, згідно пп. 5.4.2 зазначеного Закону  до валових витрат включаються витрати,  крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням   господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів,       проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та  дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають   амортизації) для  їх використання в господарській діяльності платника  податку (норми  цього  підпункту  стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку); витрати на придбання літератури для    інформаційного забезпечення господарської діяльності  платника  податку, у  тому числі  з  питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного  аудиту за рішенням платника податку.

Також позивач посилається на використання придбаного електрочайника в господарській діяльності.

Проте, позивачем не надано доказів того, що  придбані плеєр ВВК 430, комп'ютер та електрочайник значаться на балансі фірми. Крім того, кредитний договір, на якій позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, укладений Кожухар А.О. та АПП „Аваль”, тобто з фізичною особою, а не Приватною фірмою „Дністро”.         

Отже, на думку суду, витрати на придбання  плеєру ВВК 430 та електрочайника неправомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Щодо використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності, суд встановив наступне.

Як вбачається з наданого позивачем довгострокового договору перевезення вантажів від 03.01.2004 р., договір укладено між позивачем та СПД-фізичною особою Солдатченко Володимиром Васильовичем.

Позивач посилається на п. 2.2.4 значеного договору, відповідно до якого позивач зобов'язаний нести витрати щодо заправки автотранспорту перевізника паливно-мастильними матеріалами.

Але п. 1.3 договору передбачає, що призначення і заміна водія, визначення транспортного засобу і заміна транспортного засобу, проведення ремонтних робіт, евакуація техніки, заміна масел, заправка транспортного засобу, реєстрація, проходження технічних і інших оглядів, здійснюється силами перевізника, тобто СПД-фізичною особою Солдатченко Володимиром Васильовичем.

Наказ директора ПФ „Дністро” „Про норми витрат палива на автомобіль ВАЗ 21061 д/н 403-01 ОК власник Солдатенков Н.П.” стосується базової лімітної норми витрат палива для автомобіля ВАЗ 21061 д/н 403-01 ОК, власником якого є Солдатенков Н.П., тобто він не стосується норми витрат палива за договором перевезення вантажів від 03.01.2004 р.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, необґрунтованими посилання позивача на те, що придбані ним паливно-мастильні матеріали, які зазначені в акті перевірки та списані відповідно до акту списання № СпТ-000001 від 30.08.2005 р., правомірно включені до складу валових витрат.

При перевірці позивача встановлено, позивачем були здійснені господарські операції з придбання товарів у СПД-фізичних осіб Сидорова Д.В. і Мельник А.Є., які є платниками податку на додану вартість, а у 2003 р. Мельник А.Є. відповідно до свідоцтва № 735 від 01.01.2003 р. є платником єдиного податку. За вказаними господарськими операціями  позивач виплатив доходи зазначеним громадянам, у зв'язку з чим відповідачем було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 217, 94 грн.

       Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом,  зобов'язаний включити суму  таких доходів  до складу  загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або  річного  оподатковуваного доходу платника  податку  не  включаються  такі  доходи  (що  не підлягають відображенню в його річній податковій декларації дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею   підприємницької або незалежної  професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену)  систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”  особою,  відповідальною за  нарахування,  утримання  та сплату  (перерахування)  до  бюджету  податку  з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі  доходи  на  користь  платника  податку  (такої  самозайнятої особи); особою,  відповідальною  за  нарахування,  утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для  оподатковуваних  доходів  з  джерелом їх походження з України - податковий агент;  для  іноземних доходів та тих,  чиє  джерело  виплати знаходиться в  осіб, звільнених від обов'язків  нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; для  доходів,  що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Тобто, особа, яка є джерелом виплати доходу на користь фізичної особи –підприємця (в межах здійснення такої діяльності) не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування (оподаткований дохід) при здійсненні розрахунку –перерахування коштів (виплати виручки) підприємцю, а також утримувати податок з виручки, оскільки це призведе до подвійного оподаткування доходу (виручки) підприємця, оподаткування понесених підприємцем валових витрат.  

Отже, суд вважає, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 217, 94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, позовні вимоги обґрунтовані частково, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Приватної фірми „Дністро” до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2.          Визначити нечинним податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 001651702/0 від 26.12.2005 р.

3.            У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2006 р.

           Суддя                                                                                 Петров В.С.