Постанова

від 24.10.2006 по справі 13/24пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/24пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.10.2006  року                                                                      Справа № 13/24пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                                                  Лазненко Л.Л.

суддів                                                            Журавльової Л.І.

                                                                      Перлова Д.Ю.

секретар

судового засідання                                 Чернікова Я.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                                         Ведмеденко Р.І., старший державний

                                                                      податковий інспектор юридичного

                                                                      відділу,

                                                                      довіреність №55/9/10 від 10.01.2006;

від 1-го відповідача:                                     повноважний та компетентний

          представник не прибув

від 2-го відповідача:                                    повноважний та компетентний

          представник не прибув

розглянув у відкритому

судовому засіданні матеріали

апеляційної скарги                              Приватного підприємства „Гіпат”,

                                                                      м.Луганськ

на рішення          

господарського суду                                 Луганської області

від                                                             19.08.2006

у справі                                                   № 13/24пд (суддя Яресько Б.В.)

за позовом                                                    Державної податкової інспекції у

                                                                      Артемівському районі у м.Луганську,

                                                                      м.Луганськ

до 1-го відповідача                               Приватного підприємства „Гіпат”,

                                                                      м.Луганськ

до 2-го відповідача                              Приватного підприємства „Флорес”,

                                                                      м.Луганськ

про                                                             визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

          Державна податкова інспекція у Артемівському районі м.Луганська, м.Луганськ звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства „Гіпат”, м.Луганськ та Приватного підприємства „Флорес”, м.Луганськ про визнання договору без номеру від 20.11.2003 недійсним та застосування наслідків відповідно до ст.208 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі №13/24пд (суддя Яресько Б.В.) позов задоволений повністю з посиланням на ч.1 ст.207 Господарського процесуального кодексу України, а також на порушення сторонами спірного договору правил п.п.2, 5 ст.203  Цивільного кодексу України –підписання договору особою, яка не мала на те належних повноважень.

          Не погодившись з таким рішенням суду, перший відповідач у справі звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номеру та дати, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, за яким відмовити у позові по справі.

          За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

          Державна податкова інспекція у Артемівському районі, м.Луганська –позивач у справі, заперечила проти апеляційної скарги, що виклала письмово (№843519/20 від 24.10.2006), з наведенням, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду від 19.08.2006 по справі №13/24пд законним.

          Позивач висловив, що спірна по справі угода є фіктивною, яка згідно ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України має бути визнана недійсною бо укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та наявний умисел у однієї із сторін угоди.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 по справі №13/24пд, згідно ст.28 Закону України „Про судоустрій України", для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства „Гіпат” від 29.08.2006 на рішення господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі №13/24пд призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Лазненко Л.Л., суддя –Іноземцева Л.В., суддя –Журавльова Л.І.

          Ухвалою судової колегії від 05.09.2006 порушено апеляційне провадження по справі №13/24пд та справа призначена до розгляду на 24.10.2006, про що належним чином повідомлені сторони по справі.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 по справі №13/24пд, згідно ст.28 Закону України „Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства „Гіпат” від 29.08.2006 на рішення господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі №13/24пд, у зв'язку з відпусткою судді Іноземцевої Л.В. її виключено із складу колегії та введено суддю Перлова Д.Ю.

          Другий відповідач у справі не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, до судового засідання не прибув.

          Судова колегія, керуючись ст.96 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що викладені обставини не перешкоджають перегляду рішення місцевого господарського суду.

          Перший відповідач у справі заявив письмове клопотання суду без номеру та дати про розгляд апеляційної скарги без його участі, яке судовою колегією апеляційної інстанції задоволено.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а оскаржене рішення по справі підлягаючим скасуванню у повному обсязі згідно до п.2 ст.103 Господарського процесуального кодексу України, на підставі п.п.1, 4 ст.104 Господарського процесуального кодексу України з наступних обставин.

В оскарженому рішенні по справі судом першої інстанції зазначено, що спірний договір від 20.11.2003 підписаний особою, яка не мала на те належних повноважень, з того порушені ч.ч.2, 5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Понад з цим, місцевим господарським судом встановлено за наслідками досліджених матеріалів, що:

-          вказана угода підписана відповідачами по справі і це встановлено в ході проведеної позапланової перевірки першого відповідача –Приватного підпримства „Гіпат”, м.Луганськ

-          відповідно до договору Приватному підприємству „Гіпат”, м.Луганськ відвантажено Приватним підприємством „Флорес”, м.Луганськ сплав алюмінію на суму 160850 грн. 08 коп., який оплачений першим відповідачем у справі, що підтверджують відповідні первинні документи

-          саме з цього Приватним підприємством „Флорес”, м.Луганськ надана Приватному підприємству „Гіпат”, м.Луганськ податкова накладна № 0000199 від 04.12.2003, але сума податкового зобов'язання 26808 грн. 35 коп. не зазначена в декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року.

Надалі в мотивувальній частині тексту рішення по справі судом наведено, що спірна угода укладена між відповідачами по справі, яка є господарською, з того при вирішенні спору суд керується ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та визначив, що спірна угода укладена між відповідачами по справі всупереч інтересам держави та суспільства, а другий відповідач у справі мав умисел на укладання такої угоди, що є доведеним.

За змістом договору без номеру від 20 листопада 2003 року (а.с.17) другий відповідач зобов'язався продати першому відповідачу по справі брухт і відходи кольорових матеріалів, обумовлені у тому числі порядок і термін оплати за поставлений товар.

Відповідачі по справі ствердили своїми печатками договір без номеру від 20.11.2003, що не спростовано Приватним підприємством „Флорес”, м.Луганськ на час розгляду судом другої інстанції апеляційної скарги по справі.

Вищевикладене свідчить, що спірний договір фактично виконаний, другим відповідачем у справі не надано суду заперечень проти цього.

Судом першої інстанції щодо виконання спірного договору зроблено посилання на первинні документи в оскарженому по справі рішенні та дана оцінка з якою метою вчинено укладання предмету спору по справі, а також зроблений висновок щодо наявності наміру у другого відповідача по справі, завідомо суперечним інтересам держави і суспільства.

З оглядом на вищевикладене, судова колегія критично оцінює відзив другого відповідача по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин у справі в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, для суду апеляційної інстанції викладене другим відповідачем у відзиві на позов у справі (а.с.58) не має заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення по справі, враховував рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 12.01.2004 (а.с.15), за яким повністю задоволений позов Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська та визнані недійсними з 28.05.2003 статутні документи про державну реєстрацію Приватного підприємства „Флорес”, м.Луганськ, скасована його державна реєстрація, визнано недійсним його свідоцтво про реєстрацію, як платника податку, та врешті зроблений висновок, що спірна угода укладена з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а умисел на укладання такої угоди у другого відповідача визнаний доведеним.

Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства другого відповідача по справі й повинно бути предметом дослідження по справі              № 13/24пд.

Однак господарським судом при вирішенні спору по даній справі не перевірено щодо наявності у Приватного підприємства „Флорес”, м.Луганськ мети (умислу) на укладання спірної угоди всупереч інтересам держави та суспільства та якими доказами це підтверджується, у тому числі щодо ухилення від оподаткування, не перевірено про створення другого відповідача з порушенням законодавства.

Посилання лише в порядку констатації на податкову накладну № 0000199 від 04.12.2003 та незазначення Приватним підприємством „Флорес”, м.Луганськ у декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року суми податкового зобов'язання –26808 грн. 35 коп. –є недостатнім і не можна вважати доказом наявності умислу на здійснення угоди, протиправній інтересам держави та суспільства, з чого має бути застосовано ч.1 ст.207 Господарського кодексу України.

Наявність умислу не може бути підтверджена тільки рішенням по справі суду загальної юрисдикції про визнання недійсними статутних документів сторони по договору (Приватного підприємства „Флорес”, м.Луганськ) та скасуванні його державної реєстрації, оскільки предметом дослідження за такою справою є безпосередньо відповідність статутних документів вимогам діючого законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні спірного договору, що мало місце під час підприємницької діяльності підприємства, як на цьому наполягає позивач у справі.

Приватне підприємство „Флорес”, м.Луганськ на час розгляду апеляційної скарги має статус юридичної особи, сам факт скасування державної реєстрації підприємства не потягло б за собою недійсності угоди, укладеної з моменту його державної реєстрації та до часу виключення з Державного реєстру.

В оскарженому по справі рішенні судом першої інстанції не визначені обставини та не з'ясовані питання, з яких можна бути впевненими, що Приватне підприємство „Флорес”, м.Луганськ діяло з метою (тобто мало умисел), який  суперечить інтересам держави та суспільства.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст.67 Конституції України та законах України про оподаткування, та відповідних повноваженнях державних органів: Верховної Ради України приймати закони, якими виключно встановлюється система оподаткування (ст.ст.85, 92 Конституції України), Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України (ст.106 Конституції України) та обов'язку Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (ст.116 Конституції України).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачем не доведені обставини щодо цього, незважаючи на неодноразові запитання суду, посилання на те, що другий відповідач у справі є фіктивним підприємством та мав умисел ухилення від сплати податків не є таким доказом і обґрунтуванням, а документальне підтвердження щодо цього позивачем суду не надано.

За смисловим поняттям "умисел" –це заздалегідь обміркований намір, зазвичай недозволений.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яку укладали, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Про наявність умислу від ухилення від сплати податків, на чому наполягав позивач у справі, можуть свідчити, наприклад, відсутність податків обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку, перекручування в обліковій або звітній документації, неоприбутковування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг, ведення подвійного (офіційного або неофіційного) обліку, використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби, завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції тощо.

Ніякого документального підтвердження своїх доводів позивачем суду не надано, тобто не доведені обставини, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, а судом першої інстанції прийнято оскаржене рішення по справі без наявності доказів з вищенаведених питань.

Безпосередньо, спірний договір у справі щодо продажу брухту не є протиправним інтересам держави і суспільства, предмет договору не виключений із цивільного обороту, для його продажу не були потрібні ліцензія та не було яких-небудь обмежень відносно його купівлі-продажу (поставки).

Як встановлено судами двох інстанцій, спірний договір купівлі-продажу товару без номеру укладений між відповідачами по справі 20 листопада 2003 року.

Згідно п.1 розділу „Прикінцеві положення” Господарського кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Пунктом 4 цього розділу передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин. Що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки спірний договір укладено до набрання чинності Господарським кодексом України, то взагалі відсутні правові підстави для застосування до даної угоди положень ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Понад з викладеним, поза увагою  суду апеляційної інстанції не залишено те, що враховуючи суб'єктний склад учасників судового процесу по справі           № 13/24пд, спір мав бути розглянутим судом першої інстанції за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржене рішення по справі прийнято не у відповідності з діючим законодавством України та підлягає бути скасованим з прийняттям нового рішення, за яким у задоволенні позову слід повністю відмовити.

Сплачене першим відповідачем у справі державне мито за подання апеляційної скарги по справі слід відшкодувати за рахунок позивача, згідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.          

За згодою представника позивача у судовому засіданні по справі оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі судової колегії

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу  Приватного підприємства „Гіпат”, м.Луганськ від 29.08.2006 № б/н на рішення господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі № 13/24пд задовольнити.

2. Рішення  господарського суду Луганської області від 19.08.2006 по справі № 13/24пд (суддя Яресько Б.В.) скасувати.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Артемівському районі у м.Луганську, м.Луганськ, вул.Тімірязєва, б.12-а на користь Приватного підприємства „Гіпат”, м.Луганськ, вул.А.Ліньова, б.10, ід.код № 32586308 - 42 грн. 50 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги по справі.

5. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова  апеляційної інстанції може бути оскарженою до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Луганський апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошено в судовому засіданні.

Головуючий суддя                                                  Л.Л.Лазненко

Суддя                                                                      Л.І.Журавльова

Суддя                                                                      Д.Ю.Перлов